Тільки той, у кого ніхто цієї зими не хворів на грип, може писати й читати статті на тему „епідемії грипу у Франківську нема...” — з рекомендаціями типу „з’їси сало з цибулею і тебе пронесе...”

За два дні до снігопадів мер настрахав своїх підопічних на нараді в міськвиконкомі: „Снігу вже не буде” і оголосив термінову „мобілізацію двірників”. В-А пообіцяв керівникам жеків, що сам особисто буде їздити містом – не лише вулицями (нарешті!), але й дворами (винятковий випадок!), і оглядатиме, як двірники вкупі з іншим комунальним персоналом поприбралися. Таку „невеличку толоку” франківський голова запропонував уважати „тренуванням” перед толокою Великою, тобто Великодньою.

      Мале цуценя, що заледве трималося на своїх чотирьох і ще до ладу не вміло пити з миски, моїй бабці Фелі приніс її кавалер — румун у німецькій формі Міхай. Дуже молодий, його взяли на війну просто з університету, а може забрали від коси і брички, казала бабця. Блондин з синіми очима, дитячою посмішкою і ямкою на підборідді червонів щоразу, як відчиняв благеньку хвіртку і заходив на бабчине подвір’я. Здоровкався німецькою, якщо у дворі поралися старі —свекор чи свекруха, і йшов до криниці.