«Американські боги»

Режисери: Девід Слейд, Адам Кейн

Після декількох місяців тюремного ув’язнення дрібний шахрай Шеддоу Мун, якого всі кличуть просто Тінню, бажає зав’язати з криміналом і просто насолоджуватися життям з коханою дружиною. Але всесвіт обливає чоловіка крижаним душем – за пару днів до виходу з в’язниці Тінь дізнається про загибель дружини в автокатастрофі. У розпачі Мун їде через всю країну на похорон і по дорозі знайомиться з дивним старим, що приховує своє ім’я за звучною кличкою Містер Середа. Новий знайомий явно знає про життя більше, ніж будь-хто зі смертних, а дивні зустрічі, що відбуваються по дорозі додому, і зовсім переконують Тінь в тому, що він зустрів якусь надприродну істоту. Поступово відкривається завіса таємниці – Середа один із стародавніх богів, повага до яких в Америці стрімко тане. Щоб відновити старовинну перевагу, Понеділок збирає армію і готується дати бій сучасним ідолам. У планах грандіозної війни Тіні уготована важлива роль, а нагородою чоловікові за участь стане воскресіння улюбленої дружини…

У поточному телевізійному сезоні світ побачили (або ще тільки готуються до показу) відразу кілька багатосерійних проектів, в основі яких лежать літературні твори: «Розповідь служниці», «Велика маленька брехня», «13 причин чому». Всім їм доводиться стикатися з серйозним викликом – чітко слідувати букві роману або дати глядачеві розширений варіант книжкового всесвіту, можливо, з переробкою деталей або виходом за межі джерела. Зазвичай автори телеадаптацій беруться множити сутності, що не завжди йде на користь проекту і викликає справедливе обурення фанатів першоджерела, але екранізація книги Ніла Геймана «Американські боги» цієї проблеми уникла. Правда, підхід Браяна Фуллера теж задовольнив не всіх: восьмисерійне шоу не просто не вийшло за межі книги, глядачі не дісталися навіть до середини роману. Напевно, в такому стабільному і навіть повільному підході до матеріалу є свої плюси, врешті-решт, у випадку з «Ганнібалом» Фуллер теж конячок заганяв, але перший сезон «Американських богів» скоріше виглядає серією вступних замальовок до теперішнього початку. Серіал за вісім серій не просто не підійшов до якоїсь кульмінації або справжнього обіцяного протистояння богів – шоу всього лише розповіло про кількох героїв довгу і заплутану історію, з якої не зрозуміло, як до кого в кадрі ставитися.

Якщо коротко, весь сюжет укладається у фразу: «Тінь і Середа кудись для чогось їдуть». В результаті хоча б трохи глибоке розкриття отримує тільки персонаж Емілі Браунінг, та й то авторам потрібно кілька серій, щоб продемонструвати всі сторони характеру Лорі. Однак те, що сюжетно виглядає абсолютно невиразним, аморфним і пухким, на візуальному рівні сприймається фантастично. Вкотре уже змушений констатувати: Браян Фуллер на сьогодні один з найталановитіших візіонерів Голлівуду, кожним кадром його проектів можна насолоджуватися нескінченно. «Американські боги» незвичайно красиві, серіал пропонує безліч локацій, в основну лінію оповідання постійно включаються замальовки з різних культур, пластів минулого або стилізацій під історичні епохи, але будь-яка зі сцен має бездоганне операторське та художнє втілення.

Якоюсь мірою красива картинка компенсує розхлябаність змісту: можна нескінченно милуватися Джилліан Андерсон в образі Девіда Боуї, постійно мінливим виглядом Містера Світу або брудною майкою Чорнобога і не замислюватися про те, хто на чиєму боці, чому і з якими мотивами. Але чи правильно це? Судячи зі змісту книги, «Американські боги» розтягнутий ще, як мінімум, на пару сезонів, але далі від активних дій і пояснень того, що відбувається, буде вже не відкрутитися. І серіал, безсумнівно, тільки виграє, якщо перестане прикидатися загадкою в собі, а поділиться переживаннями з глядачами, які не знайомі з конфліктом Одіна і Містера Світу. Так, фінальний епізод сезону дещо підбадьорив гумором, спецефектами і пишним монологом колоритного героя Йена Макшейн, але через рік про це мало хто згадає. В майбутньому Фуллеру варто бути енергійнішим і приземленішим, а його вміння показати красиво навіть банальне падіння монети на підлогу нікуди не зникне.

ФЕЛІНСЬКИЙ