Антикварня “ШпиндеL'” оновлена і готова знову прийняти гостей

Коли людям хочеться порадіти або посумувати, відволіктись від повсякденних турбот, важко запропонувати більш універсальний засіб, ніж автомат Jukebox, здатний торкнутися душевних струн. Де б не стояв ностальгічний Jukebox, він завжди головний об’єкт у будь-якому оточенні, підкреслюючи ексклюзивність, індивідуальність, стиль життя, і в той же час він – великий музикант!

Франківська антикварня «Шпиндель»  –  єдиний заклад в Україні, який віднедавна має такий автомат. Як наголошує власник закладу Михайло Зінько, «Шпиндель» – тематичний ресторан із антикварним ухилом. Тож рік тому у нього виникла ідея придбати Jukebox. Колись вони були дуже популярними, зараз, у цифрову еру, ця мода відійшла.

«Я сам особисто їздив за автоматом, потім розмитнював його. Митниця довго не могла зрозуміти, що робити з ним – виявилось, що за всю історію України це єдиний такий музичний автомат, який до нас ввезли, – розповідає Зінько. – Довелось робити експертну оцінку і брати довідку в художньому музеї, що ця річ не є культурною цінністю. Вартість склала приблизно 1000 євро. А ще ми придбали вінілові диски, вибрали з них 80 найкращих і поставили в апарат».

Відтепер він гратиме у закладі і тішитиме музикою відвідувачів. Послуга буде платною: 30 гривень за одну пісню, 50 – за дві і 70 – за три. Михайло Зінько акцентує, що ці автомати з самого початку були платною послугою, відтак це буде зберігати традиції. Крім того, «Шпинделю» потрібні будуть гроші на його обслуговування і ремонт у разі потреби.

Англійське слово «джук» відоме з XIX століття і походить від діалекту галла – ним говорили привезені з колоній за часів королеви Вікторії раби. Приблизно перекласти його можна як «безладний» або «поганий», а в розмовній мові рабів воно часто вживалося у значенні «секс».

Згодом дієсловом «to juke» стали називати процес танцю. У XX столітті в США непристойне тлумачення слова відійшло, і воно стало означати «безлад» або «жах»; «juke house» – говорили американські негри, описуючи розгардіяш у будинку. Коли з’явилися закусочні «тільки для чорних», розташовані поруч з бавовняними полями, їх прозвали «juke joint». У них грали «джукбанди» – музичні ансамблі з чорношкірих музикантів. Потім на зміну музикантам прийшов музичний автомат – «джукбокс».

Серце Jukebox – це чейнджер, механізм зміни платівок. Можливість спостерігати за роботою цього механізму є найважливішою і відмінною рисою джукбокса. І багато меломанів вважають, що джукбокс помер в 60-х, коли стали випускати автомати, у яких процес програвання не можна було побачити. В нашому ж автоматі ви можете бачити весь процес відтворення музики.

У СРСР музичних автоматів не випускали. Те, що можна було надибати в радянських закладах громадського харчування, – це закордонні автомати, переважно польського виробництва – Unitra Fonica, модель Meloman.

Основоположниками виробництва Jukebox у світі були американські компанії АМІ, Wurlitzer, Seeburg та Rock-Ola, які почали випускати музичні автомати з 20-х років. (Цікавий факт: Rock-Ola була заснована в 1934 році і названа на честь засновника на прізвище David Rockola, і саме джукбокси Rock-Ola надихнули на виникнення таких термінів, як «rock» і «rock’n’roll»). Пізніше до них приєдналась і німецька компанія NSM.

Представлений у «Шпинделі» музичний автомат NSM, модель CONSUL Classiс SE-160, був випущений в 1979 році і привезений спеціально для Антикварні «ШпиндеL’» з Німеччини. Він відтворює автоматично 80 вінілових платівок (160 треків) діаметром 7′ при швидкості 45 об\хв.

Компанія NSM Music була заснована трьома друзями в 1954 році для виробництва музичних автоматів і названа з початкових букв їхніх імен: Nack, Schulze і Menke. Компанія NSM є одним із найбільших виробників Jukebox у Німеччині і випускає музичні автомати до цього часу (щоправда, вже на цифрових носіях музики).

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!