Учасник АТО Богдан Галакевич, який служив у 5-му батальйоні територіальної оборони і звільнився зі служби на початку 2015 року, досі не може отримати статус учасника бойових дій. У наказі керівника сектору “Д” його прізвища немає, тож, кажуть у військкоматі, відсутні підстави для присвоєння йому відповідного статусу. За цей час родина бійця зверталася у різні інстанції, але проблеми не вирішила. Наразі пішли до суду, щоб там їм допомогли відновити справедливість.

Призвати призвали… А далі?

Богдан Галакевич родом із села Поточище Городенківського району. Після закінчення Надвірнянського автодорожного коледжу в 2007 році служив на строковій службі у військах протиповітряної оборони в Рівному, планшетист першого розряду. Як розповідає мати бійця, через секретність служби Богдан три роки після демобілізації не мав права виїзду за кордон і розголошення її обставин. Коли розпочалися бойові дії на сході України, її сина знову призвали на захист держави.

«Його призвали через військкомат у Городенці як старшого солдата. Тоді формувався 5-й батальйон «Прикарпаття», створений для територіальної оборони області. Спершу хлопцям говорили одне – що вони мали залишатися на території області, а далі сталося інакше. Богдан був призваний 15 травня, проходив військове навчання в Яворові, у складі батальйону в Амвросіївці Донецької області перебував із 5 липня, був кулеметником 2-го взводу», – продовжує Олена Галакевич.

22 липня 2014 р. командир батальйону видав наказ, відповідно до якого Богдан Галакевич вибув у відпустку за сімейними обставинами. На той час, коли батальйон повернувся на Прикарпаття, військовий перебував на лікуванні в Івано-Франківській психіатричній лікарні №3. А 3 серпня складали список всіх членів батальйону. На той час Богдана у частині не було, у список він не потрапив. «У військкоматі мені сказали, що вісім чоловік, в тому числі й син, до списку не потрапили», – додає Олена Василівна.

Після реабілітації в Івано-Франківську військовий лікувався у Львові, пізніше – в Київському госпіталі. Після того отримав місяць відпустки за станом здоров’я. На той час батальйон «Прикарпаття» вже розформували. Далі знову було повторне лікування у столиці. 18 грудня бійця виписали з лікарні. У медичному висновку вказано, що в мирний час Богдан Галакевич не придатний до військової служби, у військовий час – частково. Також йому надали документи, відповідно до яких мали комісувати за станом здоров’я. У висновку комісії, яка розглядала це питання, зазначено: «Втрата працездатності – 25%».

«Якщо б втрата працездатності складала 30%, він би отримав ІІІ групу інвалідності, мав би пенсію, одноразову допомогу. Щоб оскаржити рішення цієї комісії, необхідно звернутися у військову поліклініку, але все впирається у статус – військове посвідчення, якого нам наразі не дають. Я попросила хлопців, які служили з сином, дати нотаріально засвідчений документ щодо того, що Богдан перебував у складі батальйону. Уже шість разів ми подавали документи у військкомат, і щоразу їх завертали назад. Врешті-решт відбулося засідання комісії і нам прийшла відмова у зв’язку з тим, що хлопці, які давали свідчення, є у списку, а його немає», – акцентує на абсурдності рішення мати військового.

Повторно розглянути це питання комісія відмовилася. Обґрунтували тим, що воно є остаточне і оскарженню не підлягає. Після відмови жінка зверталася у різні установи. Зрештою матері порадили надіслати всі документи в Київ. А там дали відповідь, що такої комісії, яка б повторно розглядала справу, з 2009 року не існує. «Як туди, то брали з руками і ногами. Ми ще таксі наймали, щоб вчасно прибув. А зараз ніхто нічого не знає», – зітхає мати Богдана.

«Я про цю проблему почув і все, що від мене залежить, намагався зробити, посприяти у її вирішенні. Документи ми направили повторно в обласний військкомат, звідти – у Київ. Там дали відповідь, що на засіданні комісії було прийняте рішення, щоб Богданові Галакевичу не надати цей статус. Іншого варіанту, як подати в суд, немає. Необхідно якнайскоріше відновити справедливість. Однозначно, він на це заслуговує, і ця військова бюрократія, на жаль, так негативно відбилася на одному з героїв Городенківського району», – прокоментував ситуацію перший заступник голови Городенківської РДА Роман Жичицький.

Процедура присвоєння

Присвоєнням статусу учасника бойових дій повинна займатися військова частина, зауважує головний спеціаліст державної служби у справах ветеранів та учасників АТО Володимир Веркалець. Тут збирають необхідний перелік документів, які надсилають на відомчу комісію, залежно від того, де боєць проходить службу: при Міністерстві оборони, Управлінні національної поліції, Прикордонній службі. Комісія їх розглядає і дає відповідь. Якщо вона негативна, то або не надано весь перелік документів, або у членів комісії виникли ті чи інші запитання. Тоді військова частина зобов’язана ці недоліки усунути, надіслати документи ще раз.

«Якщо повторно відомча комісія не приймає документи, а військовослужбовець впевнений, що всі необхідні папери у нього є, створена міжвідомча комісія, уповноважена розглядати спірні питання про присвоєння статусу. Вона або залишає рішення відомчої комісії, або приймає інше, яке вступає в силу, і відповідне міністерство зобов’язане його виконувати», – наголошує Веркалець. Якщо ж міжвідомча комісія все ж прийняла рішення про неприсвоєння статусу, залишається третя інстанція – суд.

Всі дороги ведуть до суду

В Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті наголошують, що для присвоєння статусу учасника бойових дій необхідно надати перелік документів, визначений постановою Кабінету міністрів від 20 серпня 2014 р. №413.

«27 січня 2016 р. відбувся остаточний розгляд заяви Богдана Галакевича щодо надання йому статусу учасника бойових дій. За час проходження ним військової служби в батальйоні територіальної оборони комісія відмовила йому у наданні статусу УБД на підставі довідки про безпосередню участь в АТО, що посилається на наказ. У наказі керівника сектору Д №15 від 3 серпня 2014 р. прізвища Галакевича немає. Тобто дані про те, що він перебував в зоні АТО у цей період, не підтверджуються керівництвом сектору», – коментує ситуацію заступник начальника відділу соціального забезпечення Івано-Франківського облвійськкомату, майор юстиції Ольга Буряк.

Якщо взяти до уваги фінансові документи, «атошні» гроші Богдану Галакевичу не виплачувалися. Але є два витяги з наказів командира військової частини – п/п 0120, в одному з яких (від 5 липня 2014 р.) він числиться в її особовому складі як такий, що прибув у пункт призначення і приступив до виконання бойового завдання, а в другому мовиться про те, що з 22 липня він вважається таким, що вибув у відпустку за сімейними обставинами. У батальйон Галакевич вже не повертається, а з 30 липня до 14 серпня перебуває в лікарні. Після цього знаходиться у підпорядкуванні ОВК, а 5 січня 2015 р. за станом здоров’я звільняється з військової служби.

Коли військова частина прибуває в зону АТО, про це видається відповідний наказ командира. Повний список із прізвищами бійців надається старшому командирові для прийняття рішення і видачі наказу, розповідає заступник військового комісара по роботі з особовим складом, підполковник Володимир Симончук.

«У цьому випадку видно, Галакевича Богдана Володимировича у наказі керівника сектору від 03.08.2014 р. немає. У довідці, яку видав керівник частини, він посилається на цей наказ. Не буду казати, що дані неправдиві, але у самому наказі цього прізвища немає. Якщо військовослужбовець був в зоні АТО, яким чином його прізвище туди не потрапило? Отже, керівний склад частини не подав ці відомості. Виходить так, що означений військовий був відсутній на той момент. Це питання можна з’ясувати у випадку судового розгляду. Тоді в суді будуть брати свідчення його безпосереднього командира, якому він у той момент підпорядковувався. Той або підтвердить факт присутності, або спростує його», – роз’яснює підполковник.

Щоб відновити справедливість, родина військового звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. А чи отримає Богдан Галакевич посвідчення УБД, пільги і виплати, які передбачені відповідно до закону, згодом побачимо…

Ірина ФЕДОЛЯК