Logo-гк

Землі нема

Сподіваюсь, що мій блог прочитають ті, до кого мені доводилось звертатись. Якщо ви голова сільської ради – читайте, згадуйте, впізнайте себе. Для ветеранів передбачено маса пільг, з яких безперешкодно я користувався тільки безкоштовним проїздом в громадському транспорті. Докладніше >>

Харків

До війни

28 червня з диктофоном, фотоапаратом і колегою з «3 студії» ми поїхали в «Азов». Там моє грішне тіло перебуває і понині, правда, без фотоапарата і диктофона, який мені тоді позичив «Галицький кореспондент». Небайдужі люди допомогли з амуніцією, колега по роботі передала 20 касок. Докладніше >>

Чим далі в тил, тим більші воїни

Хотів би розповісти про ситуацію, з якою зіткнувся мій побратим Мосе, коли їхав додому. Він розказав мені цю історію під час невеликого затишшя в ході широкинської операції. Докладніше >>

Луганчанину. Пам’яті Олега Аксененка

Війна забрала вже не одне життя. Кожного дня ми втрачаємо тих, хто мав би будувати цю державу. На війну поїхали не боягузи, наркомани чи пияки. На війні – патріоти. На війні ‒ цвіт нації. На війні кращі сини. Олег Аксененко прийшов у «Азов» на самому початку створення батальйону. Хлопцю було 20 років. Він родом із Луганська, був на Майдані й вірив у велику Україну. Докладніше >>

Майданом і не пахне

Пригадую 8 грудня 2013 року. Мені ще ніколи так не подобалось у Києві. Це місто асоціювалось у мене з іподромом, де кожен скаче наввипередки, немов жеребець, і навіть не здогадується, що він – незграбне поні. У Києві – тьма людей, безліч думок, тиснява в метро, на вулицях та в магазинах. Не любив я цей вулик з мільйонів людей.   Докладніше >>

Галицький рагулізм

Те, що Україна перебуває в стані війни з Росією, голосно не скаже хіба що президент та парламент. Натомість у більшості людей вже сформоване чітке розуміння, що на сході України – фронт. Бо там стріляють по українцях і вбивають їх лише за те, що вони охороняють територію своєї держави.   Так-так, своєї держави – України. Хлопці воюють за Україну і гинуть за неї. Не жаліючи ані себе, ані близьких, яким доведеться пережити втрату рідної людини, ані ворога, якого треба знищити. Докладніше >>

Кілька слів про Маріуполь

Сьогодні, вперше в житті гуляв вулицями міста Маріуполь. Населення цього промислового міста – півмільйона осіб. До недавнього часу заправляли тут бійці ДНР, тепер над обгорілою будівлею міської ради майорить український прапор. Докладніше >>

Відпочинемо після війни

Липень завжди був місяцем відпочинку. Всі їдуть на море. Чорне, Азовське – вибір невеликий, але все ж є. Пригадую, у 2005 році квитки на потяг влітку купував два тижні наперед. Цього року, на диво, проблем з квитками на потяги південного напрямку не було взагалі. В суботу купив квиток. В неділю на пероні сідав на потяг до курортного міста Бердянськ. Київський вокзал, як завжди, багатолюдний. Підходимо з товаришем до вагона. Даємо квитки, показуємо паспорт і студентський квиток, заходимо в порожній вагон. Радіємо, що прийшли першими, і виходимо знову на перон. Докладніше >>

Донецьк з нами

Під час блокування матерями військової частини А1807, я довший час шукав хлопців, які хочуть поїхати на схід. Багатьох запитував, не всі хотіли говорити… Підійшов до хлопців, які курили неподалік від казарми. Звертаюся: «хлопці, розкажіть про службу декілька слів». У відповідь сміються. «Хай вам старшина розказує», – говорить один із них. Старшина – поважний чоловік, років сорока. Курив саме цигарку. Підходжу, прошу розказати декілька слів, чоловік без вагання погоджується. Посміхається і розповідає, що про нього й так все написано в Інтернеті. Докладніше >>