Тарас Полатайко народився в Чернівцях у 1966 році. З 1989 року художник жив і працював у Канаді, у 2002-му представляв Україну на бієнале у Сан Пауло (Бразилія). Серед інших міжнародних форумів, на яких Полатайко представляв Україну та Канаду, – Корейська бієнале (Південна Корея, 2009), Тель-Авівська бієнале (Ізраїль, 2011) та Alberta Biеnnіal в Едмонтоні (Канада, 2013). 

Роботи Тараса Полатайка демонструють у різноманітних галереях від Києва до Нью-Йорка, про його виставки говорить увесь світ, його картини є у приватних колекціях найвпливовіших людей світу. Наприклад, у 1990-х автопортрет художника з серії “You” купив Білл Гейтс і повісив у своєму робочому кабінеті. У 2012 р. у Національному художньому музеї України в Києві художник провів резонансний перформанс “Спляча красуня”. Відеотрансляцію експозиції “Спляча красуня” у київському “Арсеналі” одночасно дивилися онлайн близько 3,5 млн. людей в різних куточках світу.

За останніх кілька років роботи Тараса Полатайка виставлялися на Bazel Art Fair (Швейцарія), у Priska Juschka Fine Art (Нью-Йорк), Музеї сучасного мистецтва Монреалю, Фундації Антоні Тапієса (Барселона), The Power Plant (Торонто), Центрі сучасного мистецтва “Замок Уяздовский” (Варшава), Центрі сучасного мистецтва Сороса (Київ), “Мистецькому арсеналі” (Київ), Artspace (Сідней, Австралія), на Міжнародному фестивалі кіно та відео “Images” (Торонто), в Artspeak (Ванкувер) та Barbara Edwards Contemporary (Торонто). Твори художника представлені у Priska Juschka Fine Art (Нью-Йорк, США), Barbara Edwards Contemporary (Торонто, Канада) та Douglas Udell Gallery (Едмонтон, Канада).

Зараз Тарас Полатайко повернувся до Чернівців, і “Галицький кореспондент” поговорив з художником про його новий проект.

 

– Український художник стає успішним не де-небудь, а у Канаді, Штатах і раптом повертається додому – чого так?

Після революції вперше за 25 років з’явилася надія, що тут можливо щось змінити. З осені 2013-го ще в Канаді “залип” у новинах про Майдан. Вночі дивився трансляції, а вдень з червоними очима викладав в універі й організовував фандрейзинги для Майдану. А коли закінчився семестр, вирішив не продовжувати контракт з універом, бо зрозумів, що думками я повністю тут і там стало просто нецікаво.

– І що… Не пропала надія за цей час?

Я оптиміст. Тому надія не зникла. Але якось хвилями йде. Надто багато рагулів на посадах.

– Ти кажеш, там стало нецікаво. Чи дійсно міф про нудність життя на Заході є правдивим?

То все індивідуально. Якщо тебе цікавить те, що відбувається навколо, то не нудно. Там постійно відбувається дуже багато цікавого. Але таких тектонічних зсувів, як у нас, там, звісно, нема. Стабільність і добробут. Ну, хіба останнім часом почалося з терором, брекзітом і Трампом. Але, знову ж, коріння цього всього – тут.

– Одна людина на бездієвому тлі може багато зробити, аби порушити тишу. Що тобі вдалося в Чернівцях поміняти на культурному полі за цей час?

У Че – специфічна ситуація досить чіткого розмежування на офіційну і неофіційну культуру. Офіційна залишається без змін, оскільки там сидять ті самі люди, що й раніше сиділи. Але є прошарок молодих людей, які хочуть чогось нового, проте не намагаються щось змінити в офіційній сфері. Тому виникають кластери незалежної культурної активності. Я от “Bunker” створив. Це абсолютно незалежний Центр сучасного мистецтва, в якому я є куратором, директором, фандрейзером і прибиральником.

Також я знайшов на карті старий забутий парк в самому центрі міста, який колись називався Узвишшя Ґьобеля. Це одразу перед залізничним вокзалом. Тобто самий центр Чернівців. Але після румунської окупації і початку совкової він занепав і про нього всі просто забули. Навіть історики нічого про нього не знають. Я знайшов його випадково, коли шукав по карті 1901 року, як називалися тоді вулиці, щоб повернути старі назви замість совкових, яких в Че ще немало лишилося.

А тут раптом якась наче вулиця позначена, але без назви. Почав копати. Виявилося, що то алея, якою до 1940-х можна було піднятися прямо з вокзалу до самої резиденції. Там була парова броварня, ресторан, парк і розважальний комплекс, де відбувалися великі святкування. Зараз це місце – в повному занепаді. Заблоковане з усіх боків генделиками і шиноремонтами. А якщо туди таки пролізти, то там – сміття і шприци. А це історичний центр міста, і парк за площею – третій за величиною після парків Шевченка і Федьковича.

Я розкопав всю історичну інфу з фото про цей парк і написав у міськраду петицію, яка назбирала 250 підписів і була розглянута. Ратуша прислала мені офіційного листа з печаткою, в якому обіцяє в 2017-му бюджет на відновлення парку і відкритий конкурс на найкращий проект. Тепер чекаю, чи не забудуть.

Також віднайшов австро-грецький стиль цього літа.

– Що таке австро-грецький стиль?

Одного разу я приїхав із Києва і побачив на фасаді вокзалу нову позолочену табличку, на якій було написано, що вокзал був збудований у 1906 р. в австро-грецькому стилі. Відтоді я досліджую і розвиваю цей стиль. Скоро в “Bunkerі” буде виставка найвизначніших творів австро-грецького стилю. Також у роботі авторський альбом про його історію та розвиток.

Крім того, я створив тіньовий відділ охорони історичної спадщини та розвитку туризму. Оскільки офіційні відділи не дуже успішно охороняють, то є велика потреба в тіньовому, який має на меті заманювати туристів, просуваючи австро-грецький стиль, якого завдяки діяльності офіційного відділу охорони спадщини в Чернівцях стає дедалі більше. Взагалі, можна констатувати його бурхливий розвиток. Тепер Чернівці є офіційною столицею стилю, що впливає на інші міста в Україні і навіть за кордоном.

– Влада знає про цей рух, якось реагує? Унікальний насправді випадок, коли культурну містифікацію створюють не митці спеціально, а влада через неграмотність.

Це не є містифікацією, бо це є реальність. Поява нового стилю була офіційно зафіксована і задекларована на позолоченій табличці, а твори австро-грецького стилю виникають у всіх на очах з дозволу відділу охорони історичної спадщини. Тому все реально. Влада помітила народження стилю, коли я запостив це фото у себе на “Фейсбуці”, і за два дні ту табличку зняла. Але стиль живе і активно розвивається.

У місті й поза його межами вже є досить потужний рух поціновувачів стилю. Після того, як я опублікував відкрите запрошення для всіх охочих надати експонати австро-грецького стилю для виставки в “Bunkerі”, я почав отримувати багато взірців стилю, про існування яких не знав. Термін вже перекинувся з суто естетичного простору на етичний і навіть політичний рівень.

Флагманом стилю є елітний ресторан “Сорбонна”, збудований без дозволу депутатом міськради в зоні ЮНЕСКО. Найновішим твором австро-грецького стилю є елітний ресторан “Гранд Аристократ”, який розташований у с. Дубівці. Нещодавно в “Гранд Аристократі” отруїлося 70 буковинців за одне весілля. Це теж новий рекорд Австро-Греції.

Представники влади мені кажуть, що австро-грецький стиль є дуже популярним не тільки серед людей, а й у самій Ратуші. Бо кожного дня там у розмовах стиль згадується багато разів у різноманітних контекстах. Люди люблять австро-грецький стиль.

– О, думаю після твого інтерв’ю Станіслав має приєднатися до фіксування і обговорення стилю. Ти не думав поширити вивчення цього феномена для початку хоча б на Західну Україну?

Як можна забути про нашого найближчого сусіда? Кілька днів тому я офіційно оголосив про початок Австро-грецьких ігор, і Чернівці як засновник і столиця стилю кинули офіційний виклик Франківську! Насправді стиль так швидко розвивається, що вже маю свіжі фото з Румунії. Поширюю стиль також у царину спорту. Готуємо звернення в Міжнародний олімпійський комітет про визнання австро-грецької боротьби офіційним видом спорту. Наразі шліфуємо правила боротьби. Також маємо вже канонічний спектр австро-грецьких кольорів.

– Якого кольору має бути прапор і герб Австро-Греції?

Прапор, герб і гімн зараз в роботі. До написання гімну офіційно запрошено пана Іва Васильовича Бобула. Чекаємо на відповідь. У прапорі та гербі ж обов’язково мають бути присутні основні кольори австро-грецького спектру: рожевий Онуфрій класичний та Тіффані австро-грецький. Щодо присутності звірів на австро-грецькій геральдиці, зараз йде змагання між традиційним буковинським биком і совою у вигляді лева. Лев, хоч і не є рідним звіром Австро-Греції, але є дуже популярним у сучасній архітектурі Буковини.

– Прапор, герб, гімн… Всі ознаки державності… СБУ ще у двері не стукало?

Австро-грецький стиль виступає проти і категорично засуджує будь-які прояви сепаратизму. Про автономію Австро-Греції мова може йти тільки після повної інтеграції до ЄС. Днями мені прислали чудовий твір австро-грецької архітектури у виконанні франківського архітектора. Це австро-грецький монументалізм.

– Чи передбачаються якісь великі просвітні акції з пропаганди стилю? Може, є вже маніфест?

Маніфест спонтанно і органічно розробляється на моїй сторінці у “Фейсбуці”, де також можна прослідкувати всю генеалогію стилю. Просвітні акції та інтелектуальні дискусії теж поки що відбуваються у мене на сторінці. Але, попри скромність формату, зазвичай набувають широкого розголосу. Щодо офіційних заходів, то великий офіційний дебют стилю планується в “Bunkerі”, як тільки я назбираю достатню кількість експонатів. Ось запрошення до участі. Виставка абсолютно демократична і відкрита для всіх. Я б навіть наважився сказати, що австро-грецький стиль є народним.

– Хотілося б від тебе якогось звернення і до франківських митців щодо возз’єднання у просуванні ідеї. Думаю, це мало б набути широкого розголосу.

“Bunker” запрошує всіх охочих взяти участь у виставці, метою якої є висвітлення сутностей австро-грецького стилю. Цей стиль зародився у Чернівцях і стає дедалі знаковішим для обличчя нашого міста. Приймаються експонати у будь-якому форматі (фото, об’єкти і т.д.). Фото просимо надсилати на tpolataiko@gmail.com. Об’єкти приймаємо в “Bunkerі”. З питаннями пишіть у приват на Facebook-сторінку проекту:  https://www.facebook.com/da.Bunkerrr/photos/a.1649952628580121.1073741828.1649947581913959/1766658853576164/?type=3&__mref=message

Користаючись нагодою, хочу запросити франківських митців і немитців приєднатися до розвитку та просування австро-грецького стилю. Цей істинно народний стиль має надзвичайний потенціал для розвитку естетики нашого рідного регіону, туризму, економіки і трансформації свідомості!

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ