Бізони-нелегали на Прикарпатті

У прикарпатських лісах вже декілька років нелегально живуть близько семи десятків бізонів, муфлонів та оленів. Місцеві стверджують, що їх привіз колишній директор Вигодського лісгоспу, аби влаштовувати полювання для високопосадовців. Що робити з бізонами, у лісгоспі не знають. Кажуть, годувати дорого, а передати нікому не можуть, бо на тварин немає жодних документів.

Звірі є, а документів нема

Директор ДП «Вигодське лісове господарство» Олександр Матусевич розповідає, що обіймає керівну посаду з червня 2014 року. В час, коли колишній директор лісгоспу Ігор Тимочко почав завозити нелегальних звірів, він працював лісничим Собольського лісництва. Перші «нелегали» з’явилися на території Ільменського лісництва у 2012 році, однак мало хто тоді знав, що насправді тварини перебувають тут без жодних документів. Потім у Свічівському лісництві з’явилася огорожа, сюди також привезли звірів.

«Я не знаю, звідки вони взялися. Коли я став директором і почав піднімати папери, то з’ясувалося, що на цих звірів немає ніяких документів. У 2014 році в лісгоспі почалися перевірки екологічної інспекції, природоохоронної прокуратури, – продовжує Олександр Матусевич. – А під час позапланової перевірки фінансової інспекції інспектори принесли на підприємство договір, де йдеться про те, що ТОВ «Вектор-Долина» передало у Вигодський лісгосп якусь кількість звірів. На підприємстві на той час жодних документів не було: ані накладних, ані актів прийому-передачі, ані ветеринарних довідок».

Проте під час буремних подій 2014 року мешканці разом з активістами відкрили сітки, і тварини розбрелися. Єгері змогли повернути назад, у Свічівське лісництво, тільки чотирьох бізонів. Кажуть, гнали їх понад 15 км аж із Вишкова, а всі інші звірі розбрелися по лісах. Втім, місцеві подейкують, що лісничі їх застрелили.

б-

За словами Матусевича, було щонайменше два випадки, коли бізони нападали на людей. Такі інциденти трапилися у Вишкові та Мислівці. А одного разу бізон так вдарив коня, який проходив попри сітку, що той загинув на місці. Лісничі пояснюють, що бізони – це агресивні тварини, тому до них не можна просто так підходити. А щоб їх оглянути, потрібні транквілізатори, аби усипити, та ліки для виведення зі сну. Проте в лісгоспі таких препаратів немає. Максимум, що там можуть зробити, – це годувати їх. Втім, зараз бізони уже трохи звикли до людей, які приїжджають в лісгосп збирати гриби чи ягоди та підгодовують їх.

«До нас зверталися різні заповідники та підприємства, щоб забрати звірів, але далі звернень справа не пішла. Ми не можемо їх передати, бо не є їхніми власниками і тривають суди за них. Ми просто годуємо цих звірів, щоб вони не померли. Фірма, яка судиться, може їх забрати в нас, якщо б хотіла», – додає Матусевич.

На його думку, Вигодське лісове господарство зараз не має змоги займатися розведенням бізонів та облаштовувати для них вольєри. Мовляв, у них і так є багато напрямків діяльності, наприклад, нещодавно відновили форельне господарство.

«Коли я вивчив, скільки потрібно документів і дозволів на це все, то зрозумів, що це досить складний процес. Але якщо суд не встановить власників цих звірів, то ми будемо змушені зробити на них документи», – резюмує директор.

Бізонам тут не місце

Районний мисливствознавець Анатолій Вертепний розповідає, що зараз четверо бізонів живуть на площі, яка в сім разів перевищує необхідну. Тобто фактично їх могло б тут жити близько 30.

«Тут було біля 70 звірів. Зокрема, олень благородний, олені плямисті, лань європейська, муфлони та бізони. Спочатку ми думали, що це зубри, бо на жодну тварину немає документів, а потім зрозуміли, що це бізони», – продовжує він.

Однак вже у 2014 році під час перевірок з’ясувалось, що звірів не 70, а 54. Мовляв, мешканці та активісти випускали тварин, які утримувались фактично у приватному звіринці директора. Він припускає, що бізони могли піти в Рожнятівський район або до сусідів у Закарпатську область. Час від часу до лісгоспу приходять олені, яких підгодовують єгері.

Мисливствознавець стверджує, що Вигодський лісгосп уже звертався в різні природозахисні організації, аби вони забрали тварин. Заказник «Зубровиця» з Чернівецької області хотів їх взяти, бо думав, що це зубри. Але коли дізналися, що то бізони, передумали. Пропонували взяти тварин і Галицькому національному природному парку, але він відмовився, бо немає документів.

«Вони нелегально завезені. Ми їх просто утримуємо, бо шкодуємо, а права комусь передати чи продати не маємо», – зітхає він.

«Їм тут не можна бути. Тут для них погані умови: протяги, вологе повітря, це не їхня стихія, тому вони можуть захворіти на туберкульоз. Вони ж переважно водяться у степовій зоні», – каже лісничий Свічівського лісництва Василь Циган.

Він зізнається, що лісничі не можуть гарантувати, що хтось знову не випустить бізонів, адже територія величезна і встежити за цим неможливо. Мовляв, будинки обкрадають, а територія лісгоспу займає майже 5 га.

б4

Як чиряк на одному місці

Утримання бізонів – справа нелегка. Для цього потрібно чимало коштів, і сам лісгосп навряд чи би впорався. Тому їм допомагають підприємці та просто небайдужі люди. Так, один бізон за добу з’їдає близько 40 кг сіна. Окрім того, потрібні ще й кукурудза, овес, пшениця, буряк, морква, картопля. Зараз бізони уже можуть їсти свіжу зелень. Проте, як зауважують лісничі, підніматися вгору вони не хочуть, тому пасуться тільки на рівнинах. Кажуть, добре, що хоч з водою проблем немає, бо на території лісгоспу тече потічок.

Один з таких небайдужих – підприємець з села Мізунь Василь Лучків. Він сам розводить овець, тому шкодує бізонів та допомагає їм з їжею. «Давав сіна, вівса, буряків, кукурудзи, моркви. Взимку їм треба було багато вітамінів, зараз вже менше. Шкода звірів. Було б добре, якби хтось їх забрав і вони мали відповідні умови та могли б нормально жити. А так – ні туди, ні сюди, як чиряк на одному місці», – зітхає він.

Підприємець каже, що раніше більше допомагав армії, а зараз атовцям та бізонам. Мовляв, не можна жити лиш для себе, а треба допомагати й іншим. За рік він передає для звірів приблизно 5 копиць сіна по півтори тонни кожна, 2 тонни зерна та по 800 кг буряків і моркви. Запевняє, на оптових базах морква коштувала минулого року приблизно 2-3 гривні за кілограм, тому по кишені це сильно не б’є.

За словами Володимира Чернія з села Кропивник, під час Майдану поширилась інформація про те, як вже колишній директор лісгоспу хизувався фотографіями, що застрелив на полюванні оленя. Тоді люди запідозрили, що цих звірів він привіз, аби потім влаштовувати полювання на них.

«Я думаю, що якщо їх і завезли для полювання, то він би цього не сказав», – зазначає пан Володимир.

Півроку тому свої права на звірів заявили одразу дві приватні фірми, які вимагають або повернути їх, або заплатити майже 1,5 мільйона гривень компенсації, бо, згідно з договором, передали їх лісгоспу на трирічне безоплатне користування. Втім, у лісгоспі вважають, що документи сфальсифіковані, бо з них випливає, що тварин спершу передали, а потім закупили. Окрім того, у таких махінаціях підозрюють колишнього керівника лісгоспу Ігоря Тимочка, родичі якого мають стосунок до цих фірм. Проте він всі звинувачення відкидає та зазначає, що документи на тварин були, а куди поділися – не знає, бо його звільнили. Колишній директор стверджує, що звірів сюди завезли, аби відродити туризм та заснувати лісову школу.

Наталя ДЕРКЕВИЧ