Беручи до уваги моє прохолодне ставлення до такого роду мелодрам, я повинен визнати, що «Бруклін» знятий чудово, а в його скромний десятимільйонний бюджет мені віриться насилу. І річ тут не в наявності гарної картинки (з цим повний порядок), а у прекрасному відтворенні епохи.

Дія відбувається в середині XX століття, і атмосфера тих часів передана чудово. Одяг, зачіски, старі предмети і меблі, вуличні сценки – все це вимагало величезних ресурсів. Мабуть, актори в цьому фільмі працювали виключно за їжу… Або ж наситились думками про майбутні нагороди, яких вони однозначно гідні. І це ще легко сказано! Акторські роботи в «Брукліні» прекрасні, і зараз я цілковито розгублений, оскільки не знаю, за кого вболівати у номінації «Найкраща актриса». Після «Кімнати» моєю фавориткою була Брі Ларсон, але Сірша Ронан з «Брукліна» ні в чому їй не поступається, при тому, що роль у неї не менш складна. Взагалі, я вважаю Сіршу Ронан однією з найчарівніших і найбільш обдарованих молодих актрис, а її вибір ролей – практично бездоганним. Я кажу «практично», тому що досі не можу зрозуміти, як Ронан вплуталася в сумнівну халтуру під назвою «Гостя»… Але не будемо про сумне, в «Брукліні» Сірша прекрасна і, звичайно, заслуговує і «Оскара», і «Глобуса», і взагалі все, що тільки можна. І хоч цього року вона навряд чи отримає золотого бовдура, проте він в будь-якому разі нікуди від неї не дінеться.

Інші актори не менш хороші і колоритні – фахівці з кастингу недарма їдять свій хліб. Окремо можна згадати ірландського стахановця Дону Глісона, який цього року хоч і не отримав жодної відзнаки, однак при цьому встиг засвітитися відразу в чотирьох (!) номінаціях на «Оскар». У хлопця дивовижна працездатність, та й талантом він не обділений.

А ось сюжет «Брукліна» мені похвалити складно… Так, фільм дуже милий і красивий. І я навіть не можу назвати його нудним. Однак кіно вийшло настільки м’яке, що ним важко насолоджуватися. За консистенцією це навіть не тісто, це піна. «Бруклін» позбавлений гострих кутів, якихось сильних конфліктів, і в ньому повністю відсутні антагоністи. Зрозуміло, останній пункт зовсім не вирок – якраз навпаки, найчастіше такий хід надає фільму нотки реалізму, як-от у стрічці «В центрі уваги». Але там і без того вистачало напруги, а «Бруклін» надто вже сильно потерпає від нестачі гостроти – по суті, весь фільм зосереджений на внутрішньому конфлікті, а такі речі не надто добре передаються мовою кіно. На жаль, в голову людини ще не навчилися протягати камеру. Підозрюю, що в форматі роману «Бруклін» викликає значно більше гострих емоцій. Можливо, я навіть прочитаю книгу на дозвіллі, щоб перевірити деякі свої припущення. Але, повторюю, це лише моя думка. Я не шанувальник мелодрам, а «Бруклін» – чиста есенція цього жанру. Я можу лише судити про фільм зі своєї дзвіниці, і думка моя така. Знято чудово, фільм дуже приємно дивитися. Але якщо говорити про драматизм, кіно занадто м’яке й обтічне, надто ідеалізоване. «Бруклін» – немов акварельний живопис, де немає жодної чіткої лінії, тільки суцільні півтони та пастельна гама. У шанувальників такого живопису фільм заслужено отримає найвищі оцінки, але сам я люблю більш контрастні і насичені полотна.

ФЕЛІНСЬКИЙ