Чому ми купуємо вугілля у сепарів?

 

Хочу сказати дещо про блокаду залізниці на сході. В мене склалося враження, що це один з багатьох важелів та способів тиску на цілком конкретні сили. Але про все по черзі.

Чому ми купуємо вугілля у сепарів?

Відповідь на це питання можна дати приблизно таку: тому що ніхто не буде заправляти «Мерседес» 80-м бензином. Хоч це можна зробити, і він навіть буде якийсь час їхати. Але недобре і недовго. Так от, уявіть, що Кураховська ТЕЦ – це умовний «Мерседес», а висококалорійне вугілля з Донбасу – це А-95 або А-98. А вугілля з Південної Африканської Республіки – це А-80. Воно, може, і непогане, але воно інше. На ньому добре працює Бурштинська ТЕЦ, яку заточили під такі умови цілком свідомо. Так само, як цілком свідомо ніхто за ясного розуму не буде переробляти ТЕЦ на сході на вугілля низької калорійності. Вся інфраструктура, ТЕЦ, хімічні, коксо-хімічні, металургійні заводи будувалися враховуючи те, що Донбас дає вугілля цілком конкретних висококалорійних марок. Ми зараз не говоримо про рентабельність, потребу переводити все на інші рейки, технології і т.д. Ми говоримо про те, що від того, буде антрацит чи не буде, залежить робота всіх перелічених підприємств. Можна як завгодно ставитись до металургійних заводів у Маріуполі, але вони видобувають валюту для країни. Легальну, білу валюту. Або, може, щоб було зрозуміло – броню для «Оплотів» в Україні можна зробити тільки в Маріуполі і тільки за допомогою коксового вугілля.

Так, я розумію, що моя думка зовсім непопулярна та зрадницька, але ми йдемо по черзі і з’ясовуємо, чому ми взагалі купуємо вугілля у сепарів. Тож переходимо до наступної частини нашого питання.

Чому перекрили залізницю? Так, ми чули про обмін “всіх на всіх”, і ті наші хлопці, які сидять біля ватри на колії, свято вірять саме в це. Що треба почекати, і сепари прибіжуть до нас самі домовлятись. Може, так і буде. Але, озираючись на останні події та чутки, хочу спитати: а чому саме зараз? І не знаходжу відповіді. Погрози ж давно існували, але до дій не доходило. А тут раптом гоп – і все.

Аж тут випливають події, які відбулися за останній тиждень. З’являється інформація про те, що від власників Опоблоку (блок Льовочкіна та блок Ахмєтова) вимагають поділитися важелями впливу (грубо кажучи, депутатами) з Медведчуком. Мовляв, його проект надто мертвонароджений, а Опоблок дуже впливовий, особливо на фоні помилок влади. І це спричинило опір з боку одного з фігурантів – Ріната Леонідовича. Ну, і для того, щоб Ахмєтов став більш зговірливий, на нього натиснули там, де це може зробити, Медведчук та його російські товариші. Протягом тижня на два об’єкти, СКМ (Комсомольське рудоуправління та Телекомунікаційна група “Вега” (Східна філія)), заходить тимчасова адміністрація. Причому якщо з рудоуправлінням ще більш-менш зрозуміле і зважене рішення, то для сфери зв’язку рішення було із серії “так будь же ти нічия”. Ніхто з абонентів Інтернету не буде чекати декілька тижнів, поки налагодять канал через Росію, – вони підуть до конкурентів, і доля неприбуткового оператора “Фенікс” (мобільний оператор на окупованих територіях, побудований на базі віджатого «Київстару») замаячила цілком конкретно.

Але про що це ми? Ага, про тиск на Ахмєтова і на його бізнес, підштовхування його до рішення «ти з нами або з ними». І складається таке враження, що на двох стільцях Ахмєтову сидіти стає дедалі важче. А щоб йому було ще незручніше і він нарешті прийняв якесь рішення, дуже вчасно з’явилась ця блокада. Від якої його бізнес, побудований навколо Донбасу, страждає найбільше…