Життя в фамільному будинку стало для мешканки Франківська страшним сном

Оксана Галаган оббиває пороги різних інстанцій, намагаючись знайти допомогу у вирішенні свого квартирного питання. Жінка стверджує, що її виживає з фамільного житла недобросовісний сусід, який нещодавно придбав квадратні метри на другому поверсі приватного будинку, збудованого її прадідом. Історія-дежавю вже відбувалася в Івано-Франківську чотири роки тому, і (що цікаво!) там фігурували ті самі прізвища. Схоже на те, що ціна питання – зовсім не будинок з майже столітньою історією, а чимала земельна ділянка, на якій в перспективі може вирости чергова висотка.

 

Вдома Оксана Галаган демонструє старі фото своєї родини, яка була знатною в місті більше півстоліття тому. З пожовклих світлин усміхається галантний чоловік. Це її прадід, священик Ян Ісаєв, який збудував фамільний маєток і мріяв про те, щоб тут завжди жила їхня родина.

У помешканні збереглося чимало родинних реліквій. «Ось кришка старого австрійського рояля, – жінка витягує з-під дивана дерев’яну дошку, – я ще малою на ньому грала. Тут особлива аура, оскільки на другому поверсі дід таємно вінчав і хрестив дітей радянських партійців. Будинок намолений».

Після спогадів дитинства пані Оксана зовсім з іншим настроєм розповідає про те, як опинилася під одним дахом з «чорними» сусідами.

«Коли прадід помер, будинок по спадщині перейшов трьом його синам, потім – їхнім дітям. Та життя покидало всіх у різні сторони. Ми виїхали в Казахстан і довго жили там. Після смерті батька повернулися в Україну, по сусідству мешкав його брат. Потім та доля маєтку перейшла по спадщині до його доньки і сина. У третій частині будинку час від часу жили квартиранти, адже старший брат батька – за кордоном і повертатися на Україну не планував», – розпочинає розповідь жінка.

Пізніше брат її батька запропонував родичам продати будинок, однак Оксана каже: її двоюрідна сестра відмовилася від цього. «Через якийсь час він вирішив подарувати свою долю моїй доньці, оскільки вона проживала в Києві і там свого помешкання не мала. Я, звісно, проти не була, але одразу просила її не продавати частку, адже бабуся при смерті прохала зберегти фамільне помешкання і не віддавати його чужим», – продовжує пані Оксана.

Вона не приховує, що стосунки з донькою ніколи не були легкими, а насамкінець квартирне питання зруйнувало їх остаточно.

«Як тільки дядько подарував їй свою частку дому, в той же день до нас прийшла ріелтор. Відчувалося, що вона була якось особливо зацікавлена: поводилася так, наче знає мою доньку. Якимось чином тоді все ж вдалося відмовити її продавати частку, однак через рік це таки трапилося, – згадує Оксана Галаган. – Вона їхала додому потягом, і дорогою ми посварилися по телефону. Сюди вона так і не доїхала, пізніше написала смс, що залишається у Львові. Через тиждень розпочався кошмар, що триває дотепер».

 Життя-кошмар

За словами жінки, невідомі чоловіки відважили інструментом двері до будинку і, зайшовши всередину, продемонстрували, що тут з’явився новий власник. Причому договір дарування показували на одне прізвище, а самі представлялися іншим, пояснюючи, що вони представники нового сусіда.

«Згідно з документом, який ці персони мали з собою, квартиру донька подарувала такому собі Нікіті Шатіліну, який мешкає у передмісті Києва. Його представником, як ми пізніше дізналися, був Василь Ткачук», – розповідає пані Оксана. Каже, що її двоюрідна сестра, котра мешкала за стіною, тоді зчинила страшенний галас, викликала поліцію.

«Вони пояснили правоохоронцям, що є новими власниками квартири нагорі і хочуть від нас ключі, а ми їм не даємо. А я кажу: «Якщо ви нові власники, чому у вас немає ключів? Як ви купували квартиру, не оглянувши її?» Тоді мене здивувала реакція поліції, правоохоронці навіть не перевірили в них документи, адже ці люди не мали якоїсь довіреності від нового власника. Це були просто слова», – додає жінка.

«Після Паски вони почали виносити з верхнього поверху речі й не пояснювали, що хочуть тут робити», – вступає у розмову її чоловік Альберт. Подружжя стверджує, що невідомі молодики почали створювати їм неможливі умови для проживання.

«Одного суботнього дня влаштували на подвір’ї пиятику: дівчата, крики, випивка. Почали пред’являти претензії, що ми кладемо на їхньому подвір’ї своє авто. До ночі шуміли, матюкалися. З ними було повно молодиків, підозрюємо, що з якогось злочинного угрупування. Іншого разу скакали нам над головами так, що тряслися стіни. Дійшло навіть до фізичного насилля, – каже пані Оксана. – Чоловік вирішив встановити на будинку камери спостереження, щоб розуміти, яка ситуація на подвір’ї, а вони про це якось дізналися і прилетіли. Почали бити чоловіка і залякали майстра, що монтував апаратуру. Звісно, до того нам не раз погрожували розправою».

Жінка стверджує, що правоохоронці ігнорували виклики про нічні гуляння сусідів, та коли приїздили, пояснювали, що не будуть розбиратися у цивільних справах. Вона навіть написала скаргу на бездіяльність патрульних до керівництва патрульної поліції, але у відписці їй пояснили, що провели службову перевірку й не виявили порушень у діях своїх працівників. Мовляв, це цивільно-правові відносини і для відшкодування збитків чи вирішення інших питань слід звернутися до суду.

Оксана Галаган каже, що ще тоді, коли їм у двері постукав представник нового сусіда, вони почали дізнаватися, хто він такий. І знайшли чимало цікавих фактів. «Його прізвище фігурувало в кількох гучних історіях, пов’язаних з нерухомістю. Припускаємо, що він колишній правоохоронець, ще з часів КДБ, і у Франківську має немало впливових друзів», – зауважує пан Альберт.

Франківський представник неодноразово пропонував викупити частку будинку в пані Оксани. Для того, щоб зрозуміти істинну зацікавленість нового власника, подружжя вирішило зв’язатися з ним.

Чоловік дає прослухати диктофонний запис, на якому він розмовляє начебто з батьком нового власника частини будинку – столичним бізнесменом. Той пропонує придбати їхню частку (55 кв. м) за трохи більше, ніж 26 тис. доларів, адже за таку ж суму викупив третину дому і частку землі у доньки пані Оксани. Погоджується й підняти ціну, проте не вдвічі. У результаті з розмови стає зрозуміло, що домовленості не досягнуто.

Варто зазначити, що, крім будинку, власники помешкань у ньому мають на трьох ще 15 соток землі. Сам дім розташований в кінці вулиці Мазепи, напроти зводять новий закритий мікрорайон. Можна припустити, що «тиха війна» з жильцями ведеться зовсім не за старий маєток, а за земельну ділянку під ним.

Якщо з Оксаною Галаган новому власнику житла чи тому, хто представляється його уповноваженою особою, домовитися не вдалося, то, як стверджує жінка, її двоюрідну сестру вже «попросили» піти.

«Вона пояснила нам, що з 1 вересня з’їхала звідти і наразі триває процес оформлення її частки квартири на сусіда зверху. Сказала, що тут їй спокійного життя не буде. Ця розмова в нас є навіть записана. Пояснила, що продала свою частку – 25 кв. м і землю – за більш, як 20 тис. доларів і претензій до них не має», – розповідає пан Альберт.

Пані Оксана ж зазначає, що коли в 2011 році до них неодноразово заходили представники забудовників і цікавилися, чи не продається будинок, то її двоюрідна сестра навідріз відмовлялася розглядати будь-які пропозиції. Ми намагалися зв’язатися з нею, щоб дізнатися, що змусило її тепер змінити думку, проте телефон у неї був вимкнений.

Оксана Галаган же запевнила нас, що наразі володіє вже не третиною, а половиною будинку. «Двоюрідний брат, який також мав частку у квартирі дядька, оформив доручення і продав її мені, адже з сестрою він не спілкується, проживає за кордоном і бути учасником цієї історії не хоче. Тому тепер у мене – половина будинку», – пояснює жінка.

Про те, що він більше не власник частини фамільного житла, підтвердив нам у переписці і сам чоловік. А донька пані Оксани, яку ми знайшли у Фейсбуці, запевнила, що свою частку дому продала добровільно й угодою задоволена. «Мені потрібні були гроші, це я знайшла ріелтора і продала квартиру першому, хто трапився», – пояснила вона.

Натомість пані Оксана у слова доньки не вірить: «Вона тоді була на восьмому місяці вагітності, з чоловіком розлучилася. Потрапила у складну життєву історію – ось вони і скористалися».

Наразі подружжя на деякий час з’їхало з проблемного будинку, боячись за своє життя. «Ми навіть застрахували помешкання від пожежі, адже вони погрожували, що спалять його. Наскільки далеко вони можуть зайти, чи дійде до вбивства?.. Сусідка казала, що вони можуть все», – аргументує чоловік.

У квартирі нового власника наразі відчинені навстіж вікна і виглядає, що вона стоїть пусткою. Подружжя переконане, що як тільки сусіди завершать з оформленням на себе долі їхньої родички, то почнуть знімати у будинку дах.

 Землі багато не буває

На спільному подвір’ї цього будинку стоїть ще одна старенька хатина. Там мешкає пенсіонерка. Від будинку, де точаться перипетії, житло бабці не відділяє ніяка огорожа. Пані Оксана каже, що начебто її двоюрідна сестра роками відмовлялася узгоджувати межу і жінки конфліктували. А кілька днів тому бабця таки вирішила відділитися парканом, але зробити цього не змогла, бо завадили кремезні молодики, які, не представляючись, викорчували стовпці і не дозволили встановити огорожу.

«Я відступила від межі 15 см і хотіла покласти паркан виключно на своїй землі, а вони мені не дали. Не представились, налетіли», – розповідає пенсіонерка. Вона каже, що впізнала їх і знає, що це ті, хто придбав житло по сусідству, тобто в будинку, де мешкає Оксана Галаган.

Бабця каже, що викликала поліцію, однак поки вона прибула, молодики вже поїхали. Тож «поліція нічого не зафіксувала – подивилися і пішли». Пенсіонерка відмовляється назватися, лише каже, що це її земля, вона цього так не полишить та знає, що має робити.

За словами пані Оксана, у сусідки тут – ще вісім соток землі. Тобто разом за спільним парканом – 23 сотки ласої території, на якій теоретично можна збудувати багатоповерхівку.

 Історія-дежавю

Ситуація, що нині склалася в будинку на вул. Мазепи, нагадала нам схожу історію на вул. Озаркевича. Чотири роки тому, придбавши одну з трьох квартир у пам’ятці архітектури, новий власник взявся за реконструкцію будинку без дозволу сусідів і погоджувальних документів. Власники триквартирного будинку звернулися до журналістів і політиків, щоб надати розголосу цьому випадку. Новоспеченим власником помешкання ЗМІ називали Андрія Шатіліна, який, ймовірно, є батьком Нікіти Шатіліна, що тепер придбав частину будинку, де проживає Оксана Галаган.

У телесюжеті «Каналу-402» тодішня мешканка будинку на Озаркевича розповідала, що новий сусід зняв частину спільного даху і її помешкання затоплює. Вона вважала, що такими діями він змушує її продати квартиру й переїхати. Її слова підтвердив інший мешканець цієї пам’ятки архітектури. Чоловік також розповідав про залякування і запевняв, що має запис погроз, де його співбесідник каже, що він колишній керівник СБУ у відставці.

«До мене звернулися власники, які купили сусідню квартиру з бажанням купити нашу. Я запитав, що вони пропонують. Сказали: однокімнатну. Я сказав, що нас таке не влаштовує. Почалися погрози. Я звертався в опікунську раду, СБУ, виконком, прокуратуру. Тобто куди тільки можна. Але нічого не міняється», – розповідав «Фіртці» Олексій Гончаренко, опікун неповнолітнього хлопчика, який був одним із власників квартири на вул. Озаркевича, 22.

Тоді інспекція Держархбудконтролю зобов’язала нового власника призупинити роботи. До речі, на відео будівельних розбірок можна побачити чоловіка, дуже схожого на Василя Ткачука, який називає себе представником Шатіліна щодо помешкання в будинку на Мазепи.

Щоб зрозуміти, як ситуація повернулася за роки, вирушаємо на вулицю Озаркевича. Там знаходимо потрібний будинок і не впізнаємо його з інтернет-світлин 2014 року. Виходить, що будинок таки відреставрували. А поруч виріс паркан, який, найімовірніше, свідчить про те, що скоро тут почнуть зводити багатоповерхівку. Мешканців, які боролися з недобросовісним сусідом, тут більше немає. Згідно з даними кадастрової карти, земельна ділянка під будинком – у власності Андрія Шатіліна.

Сусіди розповідають, що колишні жильці переїхали звідси давно. Новий власник відреставрував будинок і начебто добудував там ще пару квартир, зробивши з трьох п’ять. Запитуємо, чи була у старих власників квартир частина обгородженої парканом земельної ділянки? Сусіди підтверджують наш здогад.

Що змусило людей, які викликали до себе кореспондентів і шукали підтримки у політиків, змінити думку і покинути помешкання – залишається лише здогадуватися. Ми відшукали Олексія Гончаренка, який боровся за квартиру племінника в тому будинку, проте він не захотів коментувати ситуацію. З реакції чоловіка стало зрозуміло, що ця історія для нього не з найприємніших.

До речі, проти багатоповерхівки, яку планують зводити на Озаркевича, протестують жителі цієї вулиці. Влада обіцяла розібратися… Та в липні ц.р. депутати міськради затвердили ТОВ «Франківський дім житло» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється з будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,2208 га. Будинок планують зводити на розі вулиць Озаркевича-Матейки.

 Тато за сина

За словами Оксани Галаган, хоча власником частини будинку офіційно є Нікіта Шатілін, всі перемовини про купівлю частки власності жінки веде його батько Андрій. З ним вирішили поспілкуватися і ми. Зателефонувавши йому, не почули, що розмову щодо цього будинку маємо вести не з ним, а з його сином.

Пан Андрій у короткій бесіді пояснив, що нікого з цього дому не виселяє, а житло придбав офіційно. Натомість сказав, що жінка на ім’я Оксана зверталася до нього кілька місяців тому і пропонувала купити її частку. На це він відповів, що такі перемовини зможе вести лише після приїзду до Франківська. Коли ж цікавимося ситуацією на Озаркевича, чоловік розмову припиняє і просить його не турбувати.

До речі, ми запитали у пана Шатіліна, чи можемо зустрітися з Василем Ткачуком, який, за словами пані Оксани, є представником нового сусіда на місці. Шатілін же відповів, що «Василя нікуди не обирав» і він його інтереси не представляє.

Наразі Оксана Галаган збирає відписки з поліції і має намір звертатися за допомогою до міських депутатів. Жінка впевнена, що правоохоронці не зацікавлені у вирішенні цього конфлікту, і побоюється, що без розголосу і сторонньої допомоги її таки змусять покинути фамільне житло.

Юлія КАНЮС