Чи є життя без поліетилену: приклад Європи та реалії Івано-Франківська

Поліетиленові пакети стали невід’ємним атрибутом кожного походу до супермаркету. Проте зручно – не завжди екологічно. Івано-франківський еколог Володимир Красноштанов наголошує: поліетилен забруднюватиме довкілля сотню років, поки не розкладеться. До того ж, потрапляючи у водойми, він несе загрозу для тварин, які часто гинуть, плутаючи платискові відходи з їжею.

На смітті можна заробити: досвід Німеччини

Франківчанин Юрій Матійчук більше двох років живе у німецькому містечку Фульда, яке трохи менше за розмірами, ніж Івано-Франківськ. Парубок каже, що у Німеччині влада неабияк стурбована масштабами екологічного лиха, тому дітей змалечку навчають берегти природу, а у різних містах волонтери часто проводять екологічні акції. «На вулицях можна зустріти волонтерів, які роздають полотняні торбинки із написами на кшталт «Збережи довкілля», – розповідає він.

У Німеччині у багатьох супермаркетах знайти поліетиленові пакети на касі – неможливо. Покупці надають перевагу полотняним торбам. Багато відомих мереж супермаркетів від використання поліетиленових пакетів уже відмовилися, а через рік таку відмову планують запровадити повсюдно.

«Екологічна свідомість закладена у німців з дитинства, адже вони знають, що поліетилен може розкладатися у землі сотні років, а це негативно впливає на навколишнє середовище. Особисто я за покупками ходжу із полотняною торбиною», – каже Юрій.

Також у кожному німецькому супермаркеті є автомат, що пресує пластикові пляшки та бляшанки. «Наприклад, ти купуєш у супермаркеті літрову пляшку «Кока-коли», і коштує вона євро. Здаєш її на пресування, і тобі повертають 25 центів. Це неабиякий стимул. За пластикові пляшки повертають найбільше грошей, за скляні та бляшані банки – трохи менше. Тому в Німеччині неможливо знайти на вулицях міст пластикові пляшки, які б валялись на дорозі», – говорить Юрій.

Попри такі заходи з боку влади, екологічні проблеми у Німеччині важко подолати через наплив іноземців. «Можна часто побачити, як вони (іноземці – ред.) викидають сміття посеред вулиці. Їм важко усвідомити те, що сміття треба сортувати», – додав франківчанин.

Потрібен стимул

Місцева влада неодноразово планувала заборонити в Івано-Франківську використання поліетиленових пакетів. Скажімо, наприкінці червня таку ініціативу подав на позачерговій сесії міської ради депутат Сергій Палійчук.

Директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківська Михайло Смушак стверджує, що заборонити використання поліетиленових пакетів у місті – складно. На його думку, таке рішення не можна реалізувати локально, повинна бути загальнодержавна програма, певний алгоритм рішень.

«На полицях супермаркетів, магазинів чи то у місті, чи у селищі, чи у селі чимало товарів, які ми кожного дня купуємо, упаковані у поліетилен. Щоб зменшити цю цифру, найперше, влада має стимулювати тих виробників, які хочуть впроваджувати у своєму виробництві натуральні матеріали. Наприклад, за рахунок зменшення орендної плати за приміщення комунальної власності чи зменшення місцевих податків. Та й самих покупців треба стимулювати не використовувати поліетиленові пакети. Якщо, скажімо, паперовий пакет чи полотняна торба коштуватиме дешевше, ніж поліетиленовий пакет, то це буде неабияким стимулом для багатьох, – каже головний комунальник міста. – Також не варто забувати  про екологічне виховання, яке треба починати у дитячих садочках і продовжувати у школах та вищих навчальних закладах. Люди мають усвідомлювати масштаби проблеми».

Смушак зазначає: натуральність стала трендом у європейських країнах, поступово ми також його переймаємо. «До прикладу, у багатьох франківських магазинах одягу, де продають брендові речі, продавець видасть вам товар у паперовому пакеті, а не у поліетиленовому, із логотипом бренду. Крім того, є заклади, де можна купити сувеніри, які  також упакують у натуральні матеріали. Використання натурального – це вже як елемент хорошого тону і вказує на престижність закладу», – додав він.

Замість пакета – торбинка

Калушанка Олена Бараненко не використовує поліетиленових пакетів уже понад рік, тепер ходить за покупками тільки із багаторазовими полотняними торбинками.

«Мені пощастило: люди не вважали мене дивною. Навіть навпаки – чула від них багато схвальних відгуків. Бувало, стою у черзі, а син каже: «Мамо, люди, які позаду, кажуть, що у нас гарні торбинки». Багато хто розпитував, де я їх взяла», – каже Олена.

Тим, хто раз і назавжди планує відмовитися від поліетиленових пакетів, Олена радить замінити їх на багаторазові полотняні. «Для зелені, овочів та фруктів підійдуть торбинки із плащовки. Для покупки масла і сиру – пластикова чи металева багаторазова тара. Для круп – бавовняні чи лляні торбинки. Часто буває, що на ринку продають, наприклад, черешні, полуниці у пластикових коробках. У такому випадку можна домовитися із продавцем, що тару ви повернете і він знову зможе її використовувати. Також домовляюсь на ринку із продавцями молочних продуктів: залишаю їм свою тару і прошу у ній принести сир, молоко чи сметану», – каже вона.

Калушанка говорить, що торбинки можна не тільки купити, а й самостійно пошити зі старих простирадел та старого одягу. «Раніше я купувала торбинки, шукала їх в інтернеті, а тепер шию сама і дарую рідним та близьким», – додає вона.

Марія ГРИЦКІВ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!