«Cordon» (Бельгія)

Перший сезон

«Cordon» – добрий приклад того, що психологічна та емоційна переконливість компенсує і навіть повністю спокутує провали в сюжетній логіці і умовність самої історії. Ситуація сконструйована штучно, але те, що відбувається всередині, настільки достовірне, що ніяких питань, як вдалося за кілька годин повністю ізолювати цілий район міста, чому влада представлена тільки однією людиною – функціонеркою від охорони здоров’я, і ця людина тримає все в своїх руках, і де взагалі інші люди, де великий світ поза кордоном, не виникає. Ми просто приймаємо це як даність. “Що буде, якщо…” Зовсім не важливо, як технічно сталося це “якщо”, тому що ситуація може виникнути в результаті різних обставин, важлива людська відповідь на те, що трапилося.

Весь трагічний жах “Кордону” полягає в тому, з якою швидкістю люди проявляють свою істинну природу. Весь наліт цивілізації зникає за кілька днів. Ми стаємо тими, хто ми є насправді. І це по-справжньому страшно. І тут маленький бюджет, а у бельгійців він явно був дуже скромний, пішов тільки на користь – їм довелося розігрувати глобальну катастрофу в закритих приміщеннях через стосунки кількох людей, і виявилося, що цього цілком достатньо, щоб намалювати всю картину, хоча вулиці Антверпена, де відбуваються події, при погляді зверху залишаються порожніми. Вистачило буквально чотирьох персонажів, щоб проілюструвати встановлення контролю “силовиками” – кримінальниками і колишніми поліцейськими, і ще чотирьох, замкнених в офісі, для того, щоб розкласти весь спектр людського падіння – від панічного страху до зради.

У чому, власне, недолік, і, на мій погляд, фатальний, американського римейка – американці додали проклятої “видовищності”, стали свідомо розставляти акценти і викликати симпатію до конкретних героїв простими засобами – ось добра, симпатична вчителька, от не менш симпатичний поліцейський, ось старенька в інвалідному кріслі і її чоловік-негр. У бельгійців вчителька виявилася такою позитивною, тому що весь час сиділа на антидепресантах – так, чисто для прикладу. Канал CW спробував підтягнути жорстоку психологічну драму під запити американського обивателя. А драму, нехай і в такому полегшеному вигляді, ще й треба добре зіграти, що бельгійцям вдалося зробити місцями просто чудово, а американцям поки що ні і навряд чи коли-небудь вдасться. І інші теж нічого, зіграли, як треба. Так що в результаті вийшло по-справжньому страшне кіно. Ми забули трохи, що таке справжній жах, не розважальний, з привидами під ліжком, а той тваринний безвихідний жах, який сидить всередині нас. І напруга там тримається не за рахунок дешевих прийомів, що ось хтось зараз вискочить, або вони відкриють двері, а там труп, а за рахунок того, що ось зараз ці люди зроблять щось огидне один одному, і за рахунок неминучості і, на жаль, обґрунтованості цього зла. Тому що людина і є the most dangerous game. Про це вся історія. Вони знімають другий сезон, і я навіть не знаю, куди там вже рухатися далі.

ФЕЛІНСЬКИЙ

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!