Де багато господинь, там хата неметена

Про переваги монополії на ринку пасажирських перевезень міста

Останнім часом в Івано-Франківську знову заговорили про автобусні маршрути. Скільки автобусів має бути? Куди вони мають їхати?

Думаю, влада не може просто так вирішити: люди хочуть туди такий-то автобус, і слід пустити його тим-то маршрутом. Адже через 10 чи 20 людей, навіть дуже активних, автобус їздити не може. І не буде. Нагадую, що в Івано-Франківську і досі є кілька маршрутів, на яких не їздять автобуси. Тому що маршрути є збиткові і невигідні через малий пасажиропотік, а перевізників, які бажають їздити на тих маршрутах, немає і завтра вони не з’являться.

На жаль, концептуально до цього питання ніхто так і не підходить. А поки ми не дамо відповіді на питання: “А як насправді все має бути?”, нічого глобально не зміниться. Поки в місті буде 100 перевізників, жодна зміна схеми руху чи GPS-трекери нічого не змінять. Бо не може сидіти людина в департаменті комунального господарства й управляти маршрутками, які належать сотні різних перевізників.

Відповідно до законодавства, в міських перевезеннях не існує поняття “оборотний рейс”. Такий термін є тільки в Івано-Франківську. Законодавство ж вимагає, щоб був оборотний маршрут, а не рейс. Тобто якщо хочеш виграти конкурс на перевезення, то треба подати документи на цілий маршрут. А це 8 чи 10 автобусів плюс два резервних, плюс список працівників тощо.

А що таке оборотний рейс? Це рейс у два боки – і все. Так, на маршруті є по 10 автобусів, які курсують у два боки. І всі ці 10 автобусів належать десятьом різним перевізникам, кожний з яких думає виключно про рентабельність свого автобуса. Але, на жаль, на ринку перевезень не всі автобуси є високорентабельні, є й менш рентабельні. А через це з’являється корупційна складова.

Щоб поставити всіх у рівні умови і заповнити навіть збиткові маршрути, я бачу єдиний вихід. Послугу з пасажирських перевезень у місті має надавати одна організація. Це може бути або комунальне підприємство «Електроавтотранс», або якась інша фірма, яка б виграла конкурс і змогла забезпечити перевезення у цілому місті.

Допускаю варіант, що можна оголосити конкурс під кожен маршрут, як це робиться в інших містах України. Але, на жаль, у нас є тільки кілька перевізників, які можуть забезпечити ту кількість автобусів на маршрутах, яка необхідна.

То як бути?

В більшості міст Європи транспорт є комунальним і дотаційним. Наші перевізники теж можуть претендувати на дотацію. Але для цього їм треба зібрати велику кількість документів. Якщо у перевізника лише один автобус, то він не буде цього робити. Відтак дотепер дотацію в держави просило тільки КП «Електроавтотранс».

Але й «Електроавтотранс» теж не має відповідної кількості транспорту. Проте він може взяти в оренду чи субпідряд стільки автобусів, скільки йому необхідно. І платити кожному з них однакову суму. Це зніме одразу кілька проблем.

Перша – збитковість тарифу. Якщо підприємець здає в оренду автобус, то «Електроавтотранс» уже сам дивиться, куди який автобус відправити, великий чи малий. Навіть більше – він закриє все місто автобусами, незалежно від того, рентабельні там маршрути чи ні.

Друга – почнуть працювати GPS-трекери. Тому що на табло можна буде все регулювати – як графіки, так і кількість автобусів. Коли одне підприємство забезпечує транспортом ціле місто, то ніхто з автобусів не намагається поїхати вперед і забрати всіх пасажирів з усіх зупинок.

Третє – можливість ввести електронні квитки. Тільки завдяки одному підприємству на ринку перевезень ми зможемо запровадити електронні квитки: на одну поїздку, на один маршрут, для студентів, для пенсіонерів тощо.

Так, можливо, доведеться дотувати міський транспорт, але ми матимемо і графік, і порядок. А в міському бюджеті з’являться гроші для відповідних дотацій. Бо, по-перше, всі водії будуть офіційно працевлаштовані, а отже, місто буде отримувати ПДФО. Крім того, кожен підприємець, який здаватиме свою машину в оренду, теж буде платити податок.

А тепер головне. Підприємці будуть чинити опір, адже система, яка є, їх влаштовує. А те, що вона не влаштовує людей, їх не обходить. Проте це треба зробити, і колись це хтось таки зробить. Тому що інших варіантів забезпечити якісні перевезення немає.

 

Микола САЄВИЧ, економіст, екс-заступник міського голови Івано-Франківська, директор КП «Водоекотехпром»