Де «зрада» закопана?

Що може бути гірше, ніж бездіяльність посадових осіб? Лише надмірна активність громадських діячів, які благими намірами через власну непоінформованість або обмеженість беруться виявляти «зраду».

Хто про що, а я про своє. Про кров. Не можу більше про це мовчати, бо ситуація повторювалась уже кілька разів, сценарій щоразу той самий, лише «активісти» змінюються.

Чи знаєте ви, панове, як на Івано-Франківській обласній станції переливання крові (ОСПК) відбувається забір і контроль за якістю донорської крові? Про всяк випадок, коротко розповім.

Ви приходите в реєстратуру з паспортом (це обов’язково), і там найперше у комп’ютері перевіряють, чи немає у вас відводу від донорства. Тобто, можливо, цей донор вже був тут раніше, і чи не виявили тоді у нього інфекційних хвороб – гепатиту, туберкульозу, сифілісу, СНІДу; чи не стоїть він на обліку у психо- чи наркодиспансері тощо. Дані про це ОСПК постійно передають інфекційна лікарня та інші відповідні медзаклади, звісно, за умови, якщо людина туди зверталась. Також ви отримуєте анкету донора, яку необхідно заповнити.

Якщо тут все гаразд, то потенційного донора направляють на обстеження, де визначають групу та резус-фактор, перевіряють рівень гемоглобіну, роблять клінічний аналіз крові. Це другий етап перевірки, який показує, чи може людина взагалі бути донором. Якщо у вас низький рівень гемоглобіну або формула крові вказує на ймовірне захворювання, кров не візьмуть!

Наступний крок – це огляд донора і вивчення анкети лікарем. В анкеті є ціла низка питань про стан здоров’я та спосіб життя, в тому числі про шкідливі звички, спадковість, перенесені раніше хвороби та хірургічні втручання. З цих відповідей, особистих спостережень, даних, отриманих в результаті огляду, та додаткових запитань лікар і робить висновок, допускати людину до кровоздачі чи ні. Найперше, чим на цьому етапі керується медперсонал – чи не зашкодить кровоздача самому донору, чи немає у нього протипоказань до донорства, які можуть погіршити стан його здоров’я.

Далі донор іде здавати кров. Її забирають в одноразовий стерильний контейнер – гемакон, який складається з двох частин: маленька заповнюється кров’ю, яка йде на аналіз, велика – на зберігання. (Є гемакони без додаткового маленького контейнера. Тоді кров для аналізу беруть окремо у пробірку.) Десять-п’ятнадцять хвилин – і донор може бути вільним. Все.

Після цього – тільки після цього (!) – кров перевіряють на наявні у ній інфекції. Погодьтеся, процедура тестування триває доволі довго. Донор чекати не мусить. Він здав кров і пішов. Тепер, якщо в його крові буде виявлено інфекцію, цей матеріал утилізують – спалять на спеціальному обладнанні. Якщо все гаразд, кров буде зберігатися, доки її комусь не переллють або, знову ж таки, утилізують, коли закінчиться термін придатності.

Якщо донор через якийсь час звернеться до ОСПК, то безкоштовно отримає повну інформацію про результати своїх аналізів. Тільки особисто. Ця інформація – конфіденційна.

Тепер розповім, де «зрада» закопана. Як виявилось, є «свідомі» громадяни, які вважають своїм святим обов’язком довести, що на ОСПК халатно ставляться до обстеження донорської крові. Ці люди раніше хворіли на гепатит А (в просторіччі – жовтуху, чи хворобу Боткіна), отож донорами бути не можуть пожиттєво.

Такі «активісти» при анкетуванні замовчували факт перенесення хвороби, хоча це одне з перших запитань, яке там ставлять, здавали кров, а потім з почуттям виконаного обов’язку починали волати на всю станцію: «Не переливайте нікому мою кров! Вона – заразна! А усі ви – підлі негідники!»

Звісно, персонал шокований. «Активіст», неймовірно гордий собою, іде в народ і розказує, яка відстала у нас медицина, тупі лікарі і безвідповідальне керівництво. У людей твердо закріплюється в головах міф про те, що нам переливають неперевірену кров і взагалі – усюди тотальна «зрада».

Як довго ви чекаєте результатів аналізів із лабораторії? Щонайменше добу. Буде донор сидіти добу на станції, чекаючи, поки його кров перевірять і він нарешті зможе її здати або не здати? Абсурд, звісно.

Повторюю: кров тестують ПІСЛЯ її забору! Якщо людина перехворіла на будь-який вид гепатиту, то в її крові, без сумніву, є антитіла до цієї хвороби. Імуноферментний аналіз (ІФА), який використовують по всій Україні, таку інфекцію покаже стовідсотково і гарантовано! ІФА дуже чутливий до наявності антитіл, і така кров однозначно буде вибракувана й утилізована!

Що ж доброго зробив такий «активіст»? Принаймні двічі порушив закон! Коли свідомо приховав правду про стан свого здоров’я при заповненні анкети і зумисне зіпсував гемакон (вартістю трохи більше ста гривень). І коли зайнявся поширенням неправдивої інформації про якість обстеження донорської крові і закріпленням негативних стереотипів щодо донорства. Це, інакше кажучи,  зведення наклепу, свідома нахабна брехня!

Що робити з такими «активістами»? Формально їхня відповідальність лежить у площині совісті. Можна, звісно, спробувати притягти їх до суду за наклеп, але хто б з тим бавився…

Перевіряйте інформацію, панове! Консультуйтеся! Ставте питання професіоналам, і «зради» навколо нас суттєво поменшає.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!