Дім, куди в гості приходить Бог

З вікон їхнього дому видно, як лягає спати сонце, і можна привітатися з Говерлою. А ще до них у гості приходить Бог. Щоразу інакше. Але ось уже вчетверте – тисячею малюнків на конкурс «Для Бога я створюю найкраще», що зародився в рамках Фестивалю Христового Міста «Вгору серця».

Цього разу це 1102 роботи, до створення яких доклалось 163 вчителі, 55 шкіл (студій, гуртків) з п’яти країн – Польща, Болгарія, Хорватія, Румунія та Україна. Цьогоріч до конкурсу долучилося 14 областей України: Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Хмельницька, Вінницька, Запорізька, Миколаївська, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Донецька та Луганська. За всю історію – а це чотири конкурси, що завершились випуском конкурсних каталогів робіт та мандрівними виставками – через дім, руки і серце подружжя Наталі та Яреми Стециків пройшло майже п’ять тисяч робіт. Вони сортуються в колекції і добірки.

Ось цілий стосик картин-листів до Бога – близько двох десятків. «Дорогой Бог! Подари мне, пожалуйста, родную сестру. Вот и все, что я хочу!» – вималювані літери на одному з них. Ця серія примандрувала з Харкова.

Далі образи-портрети – святий Дмитро і Миколай, Юрій та знову Миколай (їх, Миколаїв, чомусь найбільше), Мама Бога…

І ангели. Багато-багато. Різних-різних. Ангел, що сумує, Ангел світла, Ангел добра, Ангел у спортзалі, Ангел в саду, Ангел у театрі, Ангел над містом, Ангел у сльозах, Ангельський хор…

Звичайно, картини на теми найбільших християнських свят – Різдва та Великодня.

Гортаю цілий оберемок наївних дитячих малюнків, зроблених кульковою ручкою. Вони емоційні, дуже щирі і до сліз глибокі. Сучасне мистецтво у чистому вигляді! На звороті – адреса: Народна студія образотворчого мистецтва «Степ», Донецька область, Мар’їнський район, с. Павлівка, вул. Леніна». Уявляєте? Десь там, на лінії розмежування, в «сірій зоні», на вулиці Леніна, діти від 5-ти років малюють молитву для Бога!

Конкурс не має вікових чи інших обмежень. Проте найбільше робіт надсилають саме діти. «Дорослі – взагалі слабаки. Отакі роботи дорослі якщо й роблять, то на ничку, – каже Ярема Стецик, перекладаючи з місця на місце зворушливі і проникливі дитячі малюнки. – Це сучасне мистецтво. Цього не навчиш. Коли ти почнеш вчити, то це вже буде попсовіший варіант».

Після підбиття підсумків конкурсу усі учасники потрапляють до переліку в каталозі, а близько півтисячі найкращих робіт друкуються у ньому в різних розмірах, залежно від того, яке місце отримали. Далі роботи вирушають у мандри. У попередні роки відбулося близько 35-40 виставок у різних містах.

«Назвою «Для Бога я створюю найкраще» ми поставили своєрідну планку. Адже для конкурсу ти робиш найкраще. А для Бога ти виймаєш з себе щось найкраще з найкращого, що ти взагалі можеш, – розповідає художник. – Наших робіт – галичанських – на конкурсі найменше. Глибина душ всюди однакова. Але це вже четвертий конкурс, і пропорційно щоразу зі сходу приходить значно більше робіт. Основна місія, яку зараз ми несемо, – не загубити жодну людину, яка мала цю молитву разом з нами».

Авторські права на конкурсні твори належать організаторам. Ці роботи потім ідуть у різні цікаві і добрі справи. Наприклад, частину картин продали, за гроші придбали медикаменти для воїнів.

Ресурс найкращих молитов зберігається на спеціальному «Ангельському складі», як його називає подружжя Стециків. Цих робіт багато і з кожним конкурсом стає усе більше. Зупинити цей потік  уже неможливо, та й не треба. Адже Ярема з Наталею переконані, що десь уже є площі, про які їм невідомо, проте які готові, щоб їх заповнили чимось неймовірним. А оте – неймовірне – уже чекає, щоб опинитися десь на постійній експозиції.

Скажімо, Наталія розповідає, що вони думали розмістити роботи у дитячих лікарнях, але для цього необхідно їх належним чином оформити. Та й потрібна людина, яка «одружиться» з тією картиною, аби та не стояла десь за шафою.

Малюнки займуть своє особливе місце так чи інакше. Наприклад, частина робіт опинилася у франківського добровольця Сергія Мороза, який оформив ними зсередини автомобіль «Госпітальєрів» – у такому товаристві поранених бійців перевозять до місця, де їм нададуть подальшу медичну допомогу. Годі й казати, якою особливою стає ця молитва!

Кілька картин-переможниць минулорічного конкурсу із Дніпра були втілені як дипломні роботи випускників Школи декору майстерні Яреми Стецика “Меджікфактурен” і помандрували разом з гуманітарним вантажем до Станиці Луганської та Авдіївки.

Ярема і Наталя сподіваються, що цей конкурс, ймовірно, започаткує нову стилістику іконопису: «Це не просто молитва. В момент, коли людина створює, вона сам на сам з Богом. Це так, наче своїми словами видумуєш молитву. Ти її малював 10 годин. Цих десять годин ти спілкуєшся з Богом. А потім ті молитви запакували в картини, і поїхала кудись ця виставка», – каже художник.

А ще у творчого подружжя з’явилась ідея втілити конкурсні малюнки у серії благодійних листівок. Деякі з них буде презентовано вже на відкритті конкурсної виставки.

Отож, вже цієї п’ятниці, 3 лютого, у Фортечній галереї «Бастіон» відбудеться конкурсний відбір та виставка робіт четвертого міжнародного конкурсу «Для Бога я створюю найкраще». Початок о 10-ій годині.

Понад тисяча картин буде представлена на розгляд компетентного журі. Але кожен, хто відвідає виставку, також матиме можливість долучитися до оцінювання робіт.

Така собі колективна молитва-споглядання, молитва-пошук, молитва-прояв.

Приходьте! Бог теж там буде!