Футзальний портал “5х5” створиа свій аналог “Золотого м’яча”, тільки у футзалі та на теренах України. Вони виділили кращих гравців у різних номінаціях, зокрема «Найкращий футзаліст 2019 року» та «Найкращий футзаліст 2019 року (U-21)».
Найкращим футзалістом України, за версією порталу, став бомбардир івано-франківського “Урагану” Артем Фаренюк:
“У минулому сезоні Артем зміг стати найкращим бомбардиром чемпіонату України, продовжує він влучно «стріляти» по чужих воротах і в нинішньому чемпіонаті. Принаймні, його переможні голи на останніх секундах вболівальники ще довго пам’ятатимуть. Окрім того, Фаренюк починає поступово показувати свій бомбардирський хист і у матчах за збірну. Також він увійшов до трійки найкращих у номінації «Найкращий гравець футзалу» на щорічній церемонії нагородження премією «Футбольні зірки України”, – йдеться у повідомленні.
Інший франківський футзаліст з “Урагану-2-КФВ” – Владислав Звертаний, став найкращим гравцем України у віковій категорії до 21 року:
“Наразі він вже став одним з важливих гравців «Урагану-2-КФВ». Також Владислав був провідним виконавцем у юніорській збірній України на Євро (U-19). Про його важливість свідчить бодай би той факт, що його дуже не вистачало у грі проти збірної Іспанії (футзаліст пропускав цю гру через ушкодження). Можливо, якби Владислав грав у тому матчі, то «синьо-жовті» не програли би «Червоній фурії» за всіма статтями. Але це лише припущення. Шкода тільки, що кінець року у Завертаного не зовсім задався через травму. Але в цілому він провів дуже непоганий рік”, – розповідають на порталі.
Варто зазначити, що нинішній варіант номінацій футзального «Золотого м’яча» від порталу «5х5» – експериментальний, а вже до підсумків 2020 року експерти підійдуть до аналізу дій гравців протягом року та їх шансів на здобуття нагороди ще більш виважено.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген 
Волошин Тарас