Джурівські ластівки

Про них не так часто пишуть чи показують по телевізору. Але ці хлопчаки на чолі з тренерами знають свою справу досконало. В селі Джурів Снятинського району виростає чергове покоління спортсменів високого класу. Попри сільську місцевість, спочатку діти, а потім вже юнаки кують перемоги одну за одною.

Вільна боротьба тут, розповідають джурівчани, – це як дзюдо в Японії. Чи є на карті таке село, де десятки дітей більшу частину свого часу проводили б у борцівських залах? І не лише тренувалися, але й здобували високі результати?

Якщо на початках звання чемпіонів України було для них недосяжною мрією, то тепер, як то кажуть, вимоги зросли і хлопці змагаються, аби стати кістяком збірної України. Зрештою, чемпіонати Європи і світу в різних вікових та вагових категоріях – річ реальна. До слова, тут, у Джурові, часто й проводять змагання та приймають титулованих спортсменів не тільки з України. Адже, як зазначає голова обласної федерації вільної боротьби, це село унікальне тим, що має найбільше чемпіонів України у співвідношенні до кількості населення. Найбільша заслуга у розвитку вільної боротьби у Джурові належить Василеві Курилюку і його синові Івану.

Курилюк-старший працював у Джурівській школі вчителем фізкультури, а тепер тренує у «Ластівці». Каже, що вільна боротьба у Джурові зародилася у 1960-х роках. У 1969 році тут побував Іван Богдан, перший серед українських борців олімпійський чемпіон у важкій вазі (Рим-1960), дворазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби, триразовий чемпіон СРСР. Власне з тих пір боротьба тут і прижилася.

Недавно у село завітала німецька делегація з борцівського клубу “Вольфхаген”. Основна причина їх візиту та кількаденного перебування – перейняти досвід підготовки юнаків і застосувати його в себе. Адже Іванові Курилюку належить новаторський підхід у підготовці борців. Недавно за його замовленням створили спеціальні так звані тренажери, займаючись на яких, хлопці максимально наближені до умов змагань. Також методика Курилюка – це фізичний і духовний розвиток. Тренер закликає своїх учнів не тільки до успіхів у боротьбі, але й до розвитку особистості.

На стінах у спортивному залі, де займаються хлопці, – вірші Ліни Костенко, Івана Франка та ін. Старші хлопці інтенсивно вивчають англійську мову, оскільки на чемпіонатах Європи та світу без неї не обійдешся. Іван та Петро Білейчуки, окрім високих звань чемпіонів України, стали студентами факультету фізичного виховання і спорту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

У всіх на устах ще свіжий результат, який з Грузії привіз ще один вихованець джурівського борцівського клубу Андрій Джелеп. Хлопець вдало виступив там на чемпіонаті світу серед кадетів і здобув перемогу. Це вже сучасна історія перших «ластівок».

Таким результатам джурівчани вдячні не тільки тренерам, які безпосередньо працюють з хлопцями. У селі з доброї руки Івана Курилюка створили цілу систему якісної підготовки спортсмена. А це робота секції та, звичайно, участь у численних турнірах. Без фінансової допомоги і тут неможливо обійтися. Утім, і це виявилося під силу місцевим спортивним функціонерам та тренерам. Завдяки меценатам і батькам, свої напрацювання на щоденних тренуваннях діти можуть демонструвати на Всеукраїнських та міжнародних стартах.

Проводять джурівчани і свій турнір. Сюди з’їжджаються найкращі борці не тільки з України, але й з усієї Європи та світу. Добра слава про клуб спонукає шукати на карті ту невелику позначку, де написано «Джурів». Та й самі діти, бачачи навколо вже чимало авторитетів, які мають здобутки, ще з більшою наполегливістю відвідують тренування і мріють піднятися на п’єдестал пошани Олімпійських ігор.

Головне, зізнаються хлопці, щоби конкуренція у складі збірної була прозорою. Бо часто місце у складі головної команди країни отримують далеко не найсильніші борці. Та незважаючи ні на що, діти мають спортивну мрію та головну мету – займатися саморозвитком і вести здоровий спосіб життя. І Джурів для них – це вже не просто назва села, а місце, де вони отримали вагомі результати й особисті здобутки, які потрібно представляти в різних країнах світу.