«Фантастичні звірі і де вони мешкають»

Режисер: Девід Йейтс

У ролях: Едді Редмейн, Колін Фаррелл, Саманта Мортон

Кумедне звірятко, що одночасно нагадує качкодзьоба і крота, шмигає між перехожими, пірнає з сумки в сумку і на ходу закушує прикрасами і золотими монетами. За ним, спотикаючись, ганяє Едді Редмейн. Ненажерливого звіра піймати не вдається, а героя засмоктує у вир комічних і досить-таки безнадійних ситуацій, вихід з яких можна знайти тільки за допомогою складних заклинань і трансгресії.

Всесвіт Гаррі Поттера продовжує стрімко розширюватися. Не встигла Джоан Роулінг представити п’єсу «Гаррі Поттер і прокляте дитя», як світ побачив новий фільм Девіда Йейтса, сценаристом якого вперше стала сама письменниця. Картина є сплавом комедії і жахів з елементами мелодрами, щедро приправленим нюхлями, пікіруючими злиднями та іншою надприродною живністю.

У далекому 2001-му Роулінг написала однойменний роман як спін-оф до «Поттеріани». Його головний герой лише дуже опосередковано пов’язаний з її світом: задовго до гучної історії він навчався в Гоґвортсі, був учнем професора Дамблдора і написав книгу – підручник з чарівної зоології, який через багато десятиліть студіюють юні герої «Гаррі Поттера».

Події розгортаються в Нью-Йорку, куди маг-зоолог Ньют Скамандер приїжджає в пошуках чергового дивовижного звірятка. Тільки-но опинившись у місті, невдалий чарівник умудряється втратити цілу ораву фантастичних істот, що жили в його валізі, яка всередині виявляється значно просторішою, ніж здається зовні. Як наслідок, герой разом з двома милими чарівницями Порпентінною і Куїнні, а також з товстим магом Джейкобом змушений виплутуватися з серйозних неприємностей, які сиплються на нього, як з рога достатку. Всю цю нервову і перелякану компанію врівноважує (а водночас і переслідує) «магічний конгрес США», який у фільмі представляють пафосний Колін Фаррелл і велична Кармен Еджого.

Добра половина картини – чарівна комедія, яка має на меті нагадати вже дорослим фанатам «Гаррі Поттера» про шарм і теплу атмосферу перших фільмів про «хлопчика, який вижив». У ході сюжету фільм поступово мутує в легкий хорор, який за атмосферою швидше нагадує останні частини картин про Гаррі. І в цьому проявляється вміння Роулінг органічно поєднувати в одній історії, здавалося б, непоєднувані елементи: домашній затишок і миле чудо з вбивством і жорстокістю. Можливо, ця багатогранність – одна з причин загальної любові до «Поттера»: в історіях Роулінг веселе і прекрасне з’єднується з сумним і моторошним, що робить їх ближчими до реального життя, ніж прийнято очікувати від казки з драконами і чарівними паличками.

Драматичну складову однієї з сюжетних ліній картини представляє своєрідний джендер-бендер головної героїні роману Стівена Кінга «Керрі»: замість забитої дівчинки-підлітка – Езра Міллер з жахливою зачіскою. Таким чином автори «Звірів» максимально обтяжують сюжет, сприйняття якого, по суті, не легше, ніж подорож по фентезі-квесту. Відсутність спекуляції на славі попередніх фільмів – ще одна перевага «Фантастичних звірів», особливо на тлі «Хоббіта», в якому з’явилася ціла плеяда героїв «Володаря кілець», що не мають до оригінального сюжету жодного стосунку. Автори не паразитують на славі хлопчика зі шрамом, як це роблять автори «Володаря кілець», а пропонують нову історію, яка, може, і не викличе такої вселенської любові, як «Поттеріана», але цілком здатна порадувати і найбільш затятих шанувальників Роулінг, і звичайних глядачів. Крім того, у фільмі лунає важливий для сучасного суспільства заклик – для того, щоб розуміти один одного, потрібно враховувати, що в сучасному суспільстві люди навчилися вибудовувати віртуальні стіни між тим, що вони хочуть бачити, і тим, що їм помічати не хочеться. І у валізі головного героя «Звірів» якраз і захований той некерований світ, який у щоденній реальності від нас приховують засновники соціальних мереж.

ФЕЛІНСЬКИЙ