Обсерваторія – єдина споруда на такій висоті. Таке розташування допомагає під час рятувальних робіт. В разі екстреної ситуації “пробігтися” по хребту для рятувальників простіше та швидше, ніж підійматися знизу.

На посту, який відноситься до ДСНС, є двоє чергових рятувальників. Вони мають обладнання для пошуково-рятувальних робіт в горах.

Працюють рятувальники вахтовим методом: чотири дні на горі, два дні на дорогу після вахти, далі – десять днів відпочиваєш вдома і назад.

Є кілька шляхів на ПІЧ (Піп Іван Чорногірський). Мій підйом почався із села Дземброня і проходив через гору Смотрич. Дійти до темряви не вдалося і захід сонця я спостерігав за три кілометра від цілі. Про це аж ніяк не шкодую.

Після заходу зустрів трьох туристів, які теж прямували на ПІЧ. Дійшовши до цілі, мої тимчасові компаньйони пішли облаштовувати свою ночівлю в притулку, а мене зустріли гарячим чаєм та вечерею.

У кімнаті рятувальників тепло, зазвичай, від 20 градусів і вище. Хоча в найсуворіші ночі температура може впасти і до нуля Обсерваторію урочисто відкрили у 1938 році. Діяла вона до 1941 року.

В 90-х її намагалися відновити. Зараз приміщення накрили дахом, частина кімнат розчищенні і чекають на облаштування.

Влітку воду завозять, а взимку потрібно вдягнутися, вийти на двір, накопати снігу, поставити на пічку і через кілька годин отримуєш воду.

Для приготування їжі є газова плита, балони до якої завезли ще влітку.

На вихідних на горі Піп Іван дуже багато груп, іноді якісь із них не встигають спуститися до темряви. Тоді рятувальники спускають таку групу вниз, щоб пересвідчитись, що ті доберуться безпечно до своєї ночівлі.

Зимою бувають сюрпризи. Наприклад, одного дня прокидаєшся і бачиш, що вхід замело. Береш лопату і розчищаєш.

Фото Serjo Pozdnykov для ВВС Україна.