Голі-босі та без хати

На початку вересня у селі Нова Гута Майданівської сільської ради ущент згорів житловий будинок. Мама та її п’ятеро діток лишилися голі-босі просто неба. Вогонь знищив геть усі речі, гроші та документи. На біду відгукнулися багато людей, погорільцям знайшли нову хату і кошти на її придбання. Тепер дуже потрібна допомога, щоб привести той будинок до ладу, адже жити в ньому наразі неможливо.

«Цьоцю, добрий день»

До згорілого будинку в Новій Гуті треба ще трохи добиратися від головної дороги. Поворот за поворотом, і нарешті опиняємося на місці. З подвір’я назустріч вибігають п’ятеро маленьких красунь, сестричок – усі біляві і дуже схожі одна на одну. Дівчатка зовсім не встидаються, усміхаються і одразу простягають руки обійматися: «Цьоцю, добрий день».

Біля малечі крутяться троє песиків і двоє котів. «Це наша Машка, – тицяє одна з дівчаток на чорно-білу кішку. – Вона зараз має кошенят. Показати вам?» Не дочекавшись відповіді, дитя біжить кудись глибоко в двір і повертається з кількома крихітними пухнастиками, які без зупину нявкають. «А онде Машкина мама, – усміхаючись, показує на іншу руду кицьку дідусь сестричок Юрій Моторин. – У нас тут цілі котячі покоління».

Вся родина, а це 27-річна мама Галина Краснова з п’ятьма донечками, її молодший брат і батьки, наразі мешкає у сусідському будиночку навпроти свого колишнього житла. На щастя, господар цього дому дозволив їм поки що пожити там, адже сам уже багато років працює у США. Зараз родина живе на два подвір’я, але своє – значно більше і там лишилася вся господарка: коза, цап, корова, телятко, дві качки, два десятки курей. А ще є купка дров і місце для  паркування старезних «Жигулів», до речі, з червоно-чорним прапором.

 

Згоріло все

Того дня в обід до Галини Краснової прийшла в гості сусідка. Жінка зварила каву, і вони надворі сіли на лавку погомоніти. «Дивися! В тебе з хати дим іде!» – раптом зойкнула гостя. Галина метнулася до будинку. Лиш підійшла до дверей, а телевізор вибухнув. Шиби повилітали. Злякана жінка побігла до батьківської прибудови глянути, що з лічильником, і вимкнути його.

Галина телефонувала до всіх підряд, аби викликали пожежників. Поки вогнеборці приїхали, хата вже майже згоріла. Під час гасіння пожежі ще й води забракло. У криниці води нема, лише з річки можна взяти. Поки приїхала ще одна пожежна машина, вже не було що гасити.

Причиною пожежі став старенький телевізор. Він уже давно барахлив, а тут раптом загорівся, а від нього моментально спалахнула вся хата. «На стінах килими, на підлозі так само, були дивани, крісла – все легкозаймисте, – говорить Галина. – Крім того, вся хата була оббита вагонкою, а на стінах – шпалери».

Згоріло все – одяг, гроші, документи, шкільні речі донечок. «Лишився тільки комин, – додає дідусь. – І закрутки теж не згоріли, вони були в пивниці. А все решта знищено ущент. Уже трохи повивозили, бо ж не буде так стояти на подвір’ї».

У цій хаті Галина жила від самого народження. Певно, ніколи не забуде той момент, коли дивилася, як догорає оселя, і нічого не могла вдіяти. Троє старших дівчаток у цей час були в школі, а двоє молодших бачили біду на власні очі. Сильно плакали. «Було дуже страшно», – каже маленька Вікуся.

На біду одразу відгукнулися люди з усієї області. Привезли вдосталь одягу, взуття, продуктів, різні побутові речі, канцтовари для дітей. Словом, усім необхідним родину вже забезпечили. Також переказували гроші на банківську картку. Щоправда, шахраї вже кілька разів намагалися викрасти звідтіля кошти. Тож недавно мусили змінити рахунок.

Потрібен ремонт

Сусідська хата, в якій наразі мешкає родина, ледве вміщає усіх погорільців. На веранді розмістилися дідусь із бабусею та молодшим братом Галини, а в кімнаті – мама з дівчатками. Є лиш один стіл, діти навіть не мають як домашнє завдання робити. До того ж у будинку такий сильний грибок, що аж дихати важко. «Коли ми туди вперше зайшли, то на підлозі і на стінах гриби росли, – розповідає Галина. – Підлогу довелося зірвати, бо на неї ставав, а вона така, як вата».

Тим часом для родини уже знайшовся гарний варіант помешкання у їхньому ж селі – хатина площею 132 кв. м. Більше 10 років власники вже не живуть у цьому будинку, переїхали до Кривого Рогу. Дім продають за 10500 доларів. Житло купуватимуть за гроші обласного та місцевих бюджетів.

Секретар виконкому Майданської сільської ради Марія Антоняк розповідає, що одразу після пожежі зателефонувала до знайомих депутатів Верховної Ради, аби допомогли підтримати постраждалу родину. «Знаєте, подивилася на тих п’ятьох маленьких дівчаток, – каже Марія Антоняк, – а вони ж, як янголятка. Їх неможливо не полюбити. Стало неймовірно шкода. Взялася знайти вихід усіма можливими способами». Народні депутати звернулися до обласної держадміністрації, тому справа швидко зрушила з місця.

80% від вартості будинку буде фінансуватися департаментом соцполітики ОДА згідно з програмою допомоги багатодітним сім’ям для відновлення, будівництва чи придбання житла. Решта 20% – за сільською і районною радами. Марія Антонюк каже, що гроші планують отримати наприкінці листопада.

Дім має чотири житлові кімнати, коридор і веранду, також є підвальне приміщення. На подвір’ї – прибудови, які можуть слугувати стайнею, коморою. Наразі лише дві кімнати придатні до життя. Ворота в двір обвиті виноградником. На території уже більш-менш прибрано та покошено, адже все заросло травою.

«Хатина потребує повного відновлення, – говорить секретар виконкому. – Зараз основне – підключити електроенергію, зробити проводку. Опалення буде електричне і частково пічне».

Сім’єю опікуються також монахині з долинського монастиря – допомогли продуктами, одягом, грішми, недавно знайшли ще й меблі, які наразі чекають у Львові. Але до вмеблювання помешкання ще далеко. Також у Новій Гуті є чоловік, який має власну будівельну фірму та гарантував, що за потреби дасть погорільцям 50 тисяч гривень.

«Можливо, відгукнуться люди, які можуть допомогти будматеріалами, – продовжує Марія Антоняк. – Потрібні дошки, троє дверей, двоє вікон, гіпсокартон, цегла, щоб вимурувати пічку, кахлі, шпаклівка, фарби, кабелі, плитка для облаштування кухні і санвузла… Може, хтось має можливість допомогти з будівельною бригадою. Словом, там роботи багацько. Загалом, приблизна вартість повного відновлення цього будинку – понад 15 тисяч доларів». 

новий дім

Дівочий батальйон

Дітлахам дуже подобається новий будиночок, у який вони мріють якнайшвидше переїхати. «Вони би вже туди йшли жити, – усміхається Галина. – Коли ми ходили там прибирати, дівчата хутко повибирали собі кімнати – хто де буде мешкати, напланували, що і де будуть робити: в одному приміщенні будуть їсти варити, у сусідньому будуть митися…»

«Мамо, а ми нині підемо туди?» – гукає одна з донечок. «Ні нині, ні завтра, – відповідає Галина. – Аж у понеділок. Будемо доробляти порядки».

Тетянці 10 років, і вона любить щось собі малювати-писати. Восьмирічна Яна – дуже енергійна дитина, обожнює вовтузитися з дідусем у машині, але не любить робити домашні завдання. Шестилітня Валя – модниця, вона перша, аби потанцювати і поспівати. Віці п’ять рочків, і дівча мріє стати моделлю, недавно їй привезли дитячий набір із косметикою, то вона лише з тим і бавиться. А трирічна Мар’янка полюбляє зробити якусь смішну шкоду сестрам і втекти.

Сестрички змалку звикли до труднощів. Аби дійти до школи, мусять щодня долати чималий шлях. Школа – аж у сусідньому селі. Тому спершу діти чимчикують пішки півтора кілометра, а тоді сідають в автобус. Коли добра погода, то ще пів біди, а як надворі дощі ллють чи снігом замітає, йти на уроки взагалі неможливо.

Галина поки що ніде не працює, доглядає за дітками, порається по господарству. Всі решта – по роботах. Мама влаштована листоношею на «Укрпошті», брат – на виробництві бруківки, а батько, хоч і на пенсії, але помагає робити ремонти. З чоловіком Галина розлучилася.

Найбільше дівчаток бавить дідусь, малята йому просто на голову вилазять. Чоловік називає внучок своїм дівочим батальйоном. «Десь-колись я можу і насварити на них», – каже Юрій Моторин, намагаючись набути суворого вигляду. «Тату, та вони ж навіть не реагують, коли ти сваришся, – сміючись, перебиває Галина. – Ви ж так любитеся! Найменша Мар’янка приходить до дідуся, обіймає і ніжно каже: «Ти – мій, а я – твоя». І все – дідусь розтанув. Він терпить усі їхні вибрики».

Бабуся Тетяна Моторина розповідає, що відколи у них трапилася ця біда з хатою, злі язики в селі не змовкають. Чого тільки не патякають! Але найбільш образливо, коли пліткують, що родина сама собі підпалила дім, аби їм дали новий. А дехто ще й тішиться з цієї трагедії.

Наталя МОСТОВА

Охочим допомогти родині – картковий рахунок Приватбанку 5168757400233765 (Моторина Тетяна). Контактний номер телефону – 0684257746, Галина Краснова.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!