Гроші – в трубу

У вашій квартирі тепло, затишно, гаряча вода є постійно і вам навіть вдалося оформити субсидію? Ніби все незле. Але так здається лише на перший погляд. Насправді ситуація у галузі теплопостачання критична у більшості міст України. Львів, Тернопіль та Івано-Франківськ – не виняток.

Мова йде про безгосподарність, відсутність стратегічного бачення та зловживання у галузі теплопостачання. Усе це веде до нераціонального використання бюджету – наших з вами грошей. За ці кошти, які реально заощадити при ефективному управлінні підприємствами теплоенергетики, ми могли б отримати значно потрібніші речі: нові дитячі садочки, нормальні автобуси, ремонти в поліклініках… Українська Галицька Партія вирішила ґрунтовно дослідити тему, що ж насправді відбувається з теплопостачанням і чи є світло в кінці тунелю.

До чого тут Галицька Партія?

Люди в Україні звикли, що партії працюють лише під час виборів. Ставлять намети, роздають газети, клеять плакати. В Галицькій Партії говорять про інший формат – про щоденну працю – на зустрічах, виїздах, семінарах. Партійці аналізують ситуацію в країні і в містах та розробляють стратегічне бачення розвитку різних сфер. Цього року партія активно працює із проблемами освіти та економіки. І питання теплопостачання потрапили під приціл невипадково, кажуть в УГП. Великі гроші, серйозні зловживання, складні проблеми. Треба з цим розібратися і знайти шляхи вирішення. Над цим сьогодні і працює економічна група Української Галицької Партії. Наразі висновки дуже невтішні. Ми або негайно почнемо, або на міста рано чи пізно чекає колапс, переконані в Галицькій Партії. Тож пропонуємо увазі читачів дослідження сфери тепла від УГП.

Весь світ вперед, а ми назад

Час від часу у людей, які аналізують стан розвитку Української держави та окремих міст, закрадається думка, що колись це все рухне і причиною цьому буде аж ніяк не землетрус чи повінь, а щоденна людська  безвідповідальність. Напевне, ця думка – одна із тих сезонних, які прокидаються як захисна реакція на холод, коли люди починають заощаджувати кошти на сплату рахунків за тепло.

Надоїв колгосп! Хочу знати, за що плачу! Хочу сам вирішувати, коли вмикати тепло, а коли – ні!

Ось такі прості вимоги до влади від людей, які залежать від центрального теплопостачання. Гігантська комунальна система, яку ми успадкували від Радянського Союзу, всім набридла. Сучасна людина хоче знати, за що платить, отримувати якісну послугу і раціонально використовувати ресурси. Жити в постійному антикомфорті: то мерзну, то відкриваю вікна, бо хтось у комунальному підприємстві занадто відкрутив кран, нікому не цікаво.

Центральним опаленням в Україні обладнано 12,6 млн. квартир, тобто близько 65% житлового фонду. Перейти на індивідуальне опалення можливо, але треба переконати всіх сусідів зробити те саме, бо закон дозволяє відключатись від центрального тепла лише цілим будинком одразу. Але і тут потрібно враховувати раціональність і доцільність такого масового відключення.

Індивідуальне опалення не є панацеєю у вирішенні проблем тепла. Як не дивно, але світ повертається до централізованого постачання. Але в наших сучасних українських реаліях люди просто приречені платити за неякісну послугу тепловиків.

За що платимо?

У рахунку за тепло нічого конкретного, окрім суми “до оплати”, немає. Якщо тобі не пощастило отримати субсидії чи встановити «індивідуалку», то залишається просто платити. Ти, власне, той “гордий” громадянин, на якому тримається все теплопостачання, за рахунок якого існують комунальні та державні підприємства, а найголовніше – завдяки таким  МВФ надає Україні  кредити, а Уряд реалізовує соціальну програму захисту малозабезпечених, надаючи  субсидії.

Між тим, через завищені соціальні нормативи, які не відповідають реальному рівню споживання і не стимулюють громадян до економії енергоресурсів, держава в опалювальному сезоні 2015-2016 років «переплатила» по субсидіях більше, як 14,5 млрд. гривень.  На руки ці надлишки ніхто із субсидіантів не отримав. Кошти просто зависли, і коли та у чиї кишені їх спишуть, залишається питанням.

Як справи в Івано-Франківську?

Незважаючи на те, що місто з кожним роком набуває все більше ознак європейського, у сфері теплопостачання тут досі діють радянські стандарти управління та морально і фізично зношені системи. У позиції влади спостерігається певна полярність. З одного боку, голова міста спонукає людей переходити на індивідуальне опалення. А з іншого, міський бюджет підтримує і щорічно дофінансовує збиткове комунальне підприємство, яке забезпечує центральним теплом більшість багатоповерхівок міста.

Бо навіть високі тарифи не покривають витрат комунального підприємства. Відтак у 2016 році у статутний фонд ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” «влили» 14 млн. грн. бюджетних коштів. За висновками незалежного аудиту, підприємство не здатне самостійно здійснювати господарську діяльність. Уявіть, скільки корисного можна було зробити за ці кошти у місті: нові садочки, дороги, ремонти у поліклініках…

Логічне незадоволення та скарги мешканців на якість централізованого теплопостачання, постійне зростання тарифів призвели до того, що з 2014 року від центрального тепла відмовилося більше 41% споживачів.

Тож маємо абсолютно розбалансований ринок тепла, а споживачі просто змушені покривати збитки. Влада мусить визначити план модернізації центральних мереж, зробити оптимізацію витрат в будинках, де є гібридне опалення (частина споживачів на центральному, а інша – на індивідуальному) і найважливіше – розробити стратегію розвитку ринку тепла в Івано-Франківську. Бо встановлення в місті двох котелень на біопаливі – звісно, добре, але цього зовсім недостатньо.

Як у Європі?

Центральне опалення займає в європейських країнах досить суттєвий сегмент: Латвія – 65%, Данія – 63%, Литва – 57%, Естонія – 62%, сусідня Польща – 53%. Країни ЄС все більше інвестують у модернізацію центральних мереж: Варшава, Амстердам. Зрозуміло, що коли ми ведемо мову про європейський досвід, то тут немає стільки корупції, як в Україні, і основним предметом дискусії є створення найефективнішого ринку, а не лобіювання інтересів олігархів.  Але, попри складний стан справ, ми не перші, і безвихідних ситуацій не буває. Головне не йти на поводу в політичних технологій та популізму.

 

Економічна група Української Галицької Партії напрацьовує варіанти рішень, які допоможуть вивести галузь тепла із кризи. Серед першочергових кроків, які вбачають партійці, містам негайно потрібно розробити та оприлюднити стратегію теплопостачання. У наступній публікації розповімо, які саме кроки пропонує УГП, аби міста не опинилися у тепловому колапсі. Далі буде…

 

Ольга КРАВЕЦЬ