Хобі буває різним: калушани колекціонують цеглу

Хтось колекціонує монети, банкноти, марки, а вони — цеглу. Здається, цегла цеглою, ну що тут може бути цікавого. А вони переконують, що крім естетики, стара цегла багато розповідає.

Василь Фіцак та Мирослав Грибінник відомі серед калушан. Для багатьох їхні зацікавлення здаються дивними: то цвинтар копає, то дзвони шукає, то старезні автомобілі реставрує. А тут ще й цегла. А їм просто цікаво і, як виявилося, недарма.

Василь Фіцак

Рятувальник Чорногірського гірського пошуково-рятувального поста, волонтер калуського музейно-виставкового центру. Збирає стару цеглу, у колекції зразки продукції західноукраїнських цеголень першої половини ХХ століття

Завжди любив дивитись на будівлі зі старої цегли. Ще більше захоплювало використання її в інтер’єрі. Довелося бачити вимурувані зі старої цегли каміни, приватні колекції. Навіть для інтер’єру своєї кухні використав кілька цеглин.

Інтер’єр кухні Василя Фіцака Василь Фіцак

Спочатку я просто збирав цеглу для себе. Це в основному зразки з цеголень Калуша та району. Відомо, що тільки у міжвоєнний період у нас діяло більше 10 цеголень. Тому експонатів є достатньо. Дещо знаходжу сам. Навіть просив листа від музею, щоб дозволили взяти цеглу зі старого калійного комбінату. Дещо знаходять і дають друзі, бо знають про захоплення. Буває, що купляю чи міняю.

В один час виникла ідея створити у нашому музеї експозицію зі старих цегол, черепиці, кахелю. Тому відніс свої експонати туди. Правда, зараз діючої експозиції немає. Але якщо попросити працівників краєзнавчого музею, то зразки покажуть.

Руїни калуського калійного Фото взяте зі сторінки Vasyl Fitsak у фейсбуці

Найстаріша цегла, яку доводилось бачити — це пальчатка. ЇЇ виготовляли у ХV-ХVІІ століттях. Пальчатку ні з чим не сплутаєш: на її поверхні завжди є кілька слідів-борознин від пальців майстра, який робив цю цеглину. Знайшов її під час археологічних розкопок.

Написи на цеглинах цікаві тим, що розповідають про власника, місце розміщення цеголень. Це була своєрідна реклама, яка водночас вимагала якості продукції. Дуже потужним у Калуші початку ХХ століття було виробництво цегли польською родиною Косєрбів. Саме їхню цеглу використовували для будівництва теперішнього краєзнавчого музею. Власниця чи дружина власника цегольні похована на нашому старому кладовищі. Основа її пам’ятника викладена з їхньої цегли.

Мирослав Грибінник

Голова ГО «Відроджені мотори». Збирає стару цеглу, у колекції зразки продукції західноукраїнських цеголень першої половини ХХ століття

Цегла до мене потрапляє по-різному. Мій будинок збудований зі старої цегли. Живу на Височанці і будували його у 20-30-роках минулого століття, тому експонати під носом. Деякі знаходжу сам: як от ішов до пивзаводу і дивлюсь лежать старі цеглини. От і взяв собі. Пивзавод будували з цеглин з клеймами TRABY та Wilczek. Також вимінюю цеглу в сусідів, оскільки кругом такі ж старі будинки, як мій. Деякі цеглини взагалі потрапляють випадково: львівську RAUCH, наприклад, знайшов в одному з походів у гори. Найсмішніше, що запхав її до рюкзака друга і він аж вкінці подорожі дізнався, що ніс.

Цегла з клеймом «Бойкович» Фото взяте зі сторінки Мирослав Грибінник у фейсбуці

Найцікавішим експонатом у себе вважаю цеглу з написом «Бойкович». Дісталась вона мені з Жидачева і унікальна тим, що тут напис кирилицею, тоді як всюди латинкою. Це значить, що власником цегольні був українець. Що скоріше виняток, ніж закономірність для першої половини ХХ століття.

Є у мене зразки франківських цеголень: PATRIA, GLINA. А також рогатинська ROHATYN, яку використовували для будівництва калійного заводу.

Клеймо HELLMANSФото взяте зі сторінки Мирослав Грибінник у фейсбуці

Клеймо KOSIERBФото взяте зі сторінки Мирослав Грибінник у фейсбуці

Зразки цеглин калуських виробників

Відповідно до клейма, власниками цеголень у міжвоєнному Калуші були Боярські, Вільчеки, Косєрби, Хельманси.

Знайденими експонатами в основному прикрашаю фасад свого будинку.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!