Хто в домі господар?

Нещодавні події вкотре повертають нас у реальність, нагадуючи, що не ми керуємо парадом на цій планеті, хоч і гордо називаємо її нашою. Стихія – ось те, з чим не посперечаєшся. Її неможливо побороти чи зупинити, її можна лише частково передбачити завдяки сучасним технологіям. Від неї ніхто не здатен сховатися, хіба що втекти. Її не зупинити зачиненими воротами до вашої оселі чи дорогим автомобілем із надміцним кузовом. Стихія робить те, що не під силу нікому на Землі – ставить нас у рівні умови, не залишаючи права на помилку.

Невже ми, такі всесильні на словах, не можемо побороти маленьку краплинку, з якої все, власне, і розпочинається? Звісно ж, ні, адже кнопка запуску явищ природи абсолютно не підконтрольна людині. Як наслідок, кожен такий процес тягне за собою наступний, ще більш потужний та нищівний. Так маленька сльозинка із неба легко переходить у грозу, а порив вітру – в буревій.

Важко навіть уявити усі масштаби могутності стихії, якій під силу створити такий потужний енергетичний заряд, що здатний осяяти ціле небо і видати звук, від якого тремтітимуть стіни в будинках. Вона наганяє жах на міста та села, а я нагадую, що винні в цьому лише маленькі краплинки води, котрими впевнено жонглює головний герой цієї вистави, який поки що діє в тіні, тому ніхто не знає, коли ж буде кульмінація із Його феєричним фінальним виходом.

Не знаю, як вам, а мені ігри стихії вкотре нагадали, що людина на Землі тільки гість, а не господар. Такі мікроверсії світового потопу, де багато століть тому головним провідником виступав Ной, – черговий доказ того, що ми перебуваємо під владою вищих сил. Якою би болючою не була поразка у битві зі стихією, постарайтеся з мужністю її прийняти, повірте, я щиро вам співчуваю і прошу знайти в собі сили відновити звичний ритм життя. Зрештою, не соромтеся просити про допомогу, адже проблеми завжди зближують.

Хочеться вірити в те, що усі події не є випадковістю, а своєрідним уроком для кожного. Про це багато говориться, але незайвим буде нагадати, що ми занадто поспішаємо і просто втрачаємо розуміння справжніх цінностей, а найголовніше – реальних проблем, іменуючи ними ті, які далеко такими не є. Я знаю, наступні рядки можуть здатися банальними, але все ж постарайтеся озирнутися довкола, щоб кожного разу, коли захочеться дорікнути тим, чого у вас немає, ви дякували за те, що є, бо істинне щастя у нематеріальних речах.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!