«Імпорт-Експорт» («Import Export»)

2007 рік, Австрія

Категорія фільму: 18+

Режисер: Ульріх Зайдль

У головній ролі – актриса миколаївського театру Катерина Рак (це був її єдиний фільм у кар’єрі) та Пауль Хоффман. Загалом, всі ролі зіграли непрофесійні виконавці – в цьому основна фішка цього режисера.

Фільм має подвійну сюжетну лінію.

Перша – про українську медсестру Ольгу, яка не від доброго життя їде за кордон в пошуках кращого. Головна героїня зі сходу України. Вона змушена залишити дитину та поїхати в Австрію. Спочатку Ольга там дуже швидко знаходить роботу прибиральниці, потім наймається хатньою робітницею, а далі влаштовується на постійну роботу в лікарні для літніх людей, щось подібне до наших українських хоспісів.

Друга сюжетна лінія – про охоронця-невдаху, який втратив роботу та їде в Україну. Пауль втратив роботу і має великі борги перед своїми друзями та вітчимом. Щоб відпрацювати борги та сховатись від своїх кредиторів, головний герой їде в Україну продавати ігрові автомати.

Дві дуже схожі долі абсолютно різних людей. За весь фільм двоє головних героїв так і не перетинаються. Дві країни показані по-різному. Україна показана по-жіночому м’якою та спокійною: жіночий колектив в українській лікарні, де працює Ольга, мати головної героїні, колежанки зі студії віртуального сексу, де намагається підробляти Ольга і її подруга, з якою вони танцюють у ресторані. Навіть свою дитину Ольга виховує самостійно. Українських чоловіків у фільмі практично немає. Одна епізодична роль українського чоловіка – продавець на базарі (цей епізод знятий у нас в Івано-Франківську). Натомість Австрія показана як сувора чоловіча країна – там чоловіки п’ють пиво, б’ються і ведуть себе агресивно. Так і описаний в картині побут двох країн: затишний домашній побут України з болотом і неприбраним снігом на вулиці проти холодно-стерильного та правильного побуту Австрії, де все паралельно та перпендикулярно. Такий і виходить з того український експорт та австрійський імпорт, де наша сильна українська жінка намагається покорити сувору Європу, зробивши її затишнішою, в той час як австрієць їде в Україну, намагаючись принести сюди свою європейську цивілізацію. Варто відзначити, українка в цьому фільмі виглядає сильнішою та більш успішною, що підкреслено в кінці фільму. В самому кінці українка разом із своїми колегами сміється за вечерею у шпиталі, в той час як нагорі старі австрійки марять про смерть. А доля головного героя приводить його до Івано-Франківського вокзалу, звідки він йде на продуктовий ринок, намагаючись там знайти роботу. Пошуки не увінчуються успіхом, і головний герой йде по Калуському шосе та намагається спинити попутну машину.

Фільм має багато шокуючих кадрів з нашого життя. Критики кажуть, що фільм задовгий, занадто вульгарний та дуже жорстокий. Співвітчизникам режисера дуже подобається, що Ульріх Зайдль так добре змалював всі негаразди європейського суспільства. Для нас він також екстремальний, тому що там є українська тема з одного боку, а з другого – усі негаразди європейського життя, яке нам показали зсередини.