Доки законотворці готуються до прийняття закону про люстрацію, на місцях розпочалися процеси стихійної чистки влади.

Роль люстраторів взяли на себе не лише представники Громадської ради, Правого сектору чи Народної самооборони, а й зовсім випадкові люди. Відомі випадки, коли деякі підприємці чи колишні керівники деяких установ використовують ситуацію для зведення старих рахунків. Шляхетна загалом ідея ризикує звестися до жалюгідної карикатури.

 

Очищення… магазинів та аптек

В ідеалі люстрація для суспільства – це процес очищення влади від осіб та організацій, причетних до злочинів проти народу. Українці не провели люстрацію ні після здобуття незалежності, ні після Помаранчевої революції. Зараз заклики перезавантажити владу, змінити систему, позбутися злочинних угрупувань почали втілюватися в життя.

В Івано-Франківську найбільш показовим прикладом стихійної люстрації за участю Народної самооборони, представників Правого сектору та громадськості було видовище, коли майже тисячний натовп вивів на вулицю директора Івано-Франківського міського центрального ринку Ігоря Дутку і змусив на колінах каятися за хабарі та побори. Підприємці, яких більше десятка років принижувала адміністрація ринку, змусили міську раду розірвати договір оренди з ТОВ «Торговий сервіс».

Інші підприємці змусили трьох працівників Івано-Франківської митниці Міндоходів написати заяви на звільнення. Підприємці вимагали «очищення митниці», протестуючи проти неофіційних поборів за розмитнення машин.

Втім, під прикриттям чи то Правого сектору, чи Народної самооборони в місті почалися й сумнівні речі. До прикладу, днями невідомі в масках штурмували пологовий будинок. Люди в балаклавах навіть почали грабувати магазини і аптеки.

На днях з півтора десятка озброєних молодиків намагались дістатись до адміністративного приміщення «Цементно-шиферного комбінату» в селі Ямниця.  Їхні вимоги – показати папери, які, за їхньою інформацією, адміністрація заводу начебто поспіхом спалює. На розмову з “штурмовиками” вийшов президент ЦШК Микола Круць, який заспокоїв хлопців. Ні Самооборона, ні Правий сектор, ні громадська Народна рада нібито не керували молодиками зі зброєю.

Після кількох нападів на магазини, аптеки та інші заклади людей у масках представники Штабу нацспротиву, Самооборони і Правого сектору скликали прес-конференцію і заперечили свою причетність до цих подій. «Ми попереджаємо, що при будь-яких спробах мародерства, розбійних нападів, погромів, образ людської гідності тощо спільними силами депутатів Івано-Франківської обласної ради, керівництва Штабу національного спротиву, Народної самооборони і Правого сектору будуть вжиті термінові дії із затримання та доправлення порушників до правоохоронних органів для вжиття відповідних процесуальних дій за вчинення злочинів та судового покарання за це «Іменем народу України», – йдеться в заяві.

А на запитання, що робити, якщо на вас напали мародери, координатор Штабу Василь Попович сказав: дзвонити 102.

 

Маски не знімуть

Під прикриттям революції почали з’ясовувати стосунки між собою підприємці та колишні керівники установ, які намагаються повернутися на посади, які вони займали раніше, чи відвоювати втрачене колись майно. На адресу «Галицького кореспондента» надійшов лист від начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області (Івано-Франківськрибоохорони) Володимира Викалюка, який стверджує, що його попередник Ігор Стефурак разом зі своїми родичами двічі хотів захопити приміщення. «Завойовники» стверджували, що діють від імені Народної самооборони. Втім, з’ясувалося, що ні Народна рада, ні Самооборона не причетні до цих подій. «План “рибних рейдерів” був простим: на революційній хвилі під виглядом “народної люстрації” змусити керівництво Івано-Франківськрибоохорони написати заяви на звільнення, а потім на імпровізованих “зборах трудового колективу” (роль “трудового колективу”, як неважко здогадатись, відводилась звільненим колишнім працівникам управління) проголосити “новим” керівником Ігоря Стефурака на кшталт того, як це свого часу – році так у 1917-1918 – робили більшовики», – пише Викалюк.

Подібним методом в області беруться «люструвати» й інших керівників підприємств.

На прес-конференції, коли Василь Попович оголосив заяву про непричетність Штабу нацспротиву, Народної самооборони та Правого сектору до мародерства, журналісти порадили справжнім революціонерам у Франківську зняти маски  і цим розвіяти підозри про причетність до розбійницьких нападів. «Вони постійно перебувають на місці, вони не ходять по місту і не лякають людей», – захищав представників Правого сектору Василь Попович.

«Хлопці ходять в масках, щоб уберегтись від будь яких посягань на їхнє життя і здоров’я. Адже режим ще не повалений», – вважає координатор Правого сектору в Івано-Франківській області Василь Абрамів. Словом, маски не знімуть.

Правда, щодо того, що не лякають людей, Попович таки злукавив. До прикладу, у неділю, 3 лютого, представник Правого сектору Михайло Бойчук виїхав на площу перед облдержадміністрацією на бронетранспортері. Журналістам він повідомив, що БТР  не бойовий. Мовляв, вивезли його заради того, щоб вороги знали, що прикарпатці не сплять. Втім, багатьох прикарпатців ця витівка просто обурила.

Розгублений начальник Івано-Франківського міського відділку міліції Роман Чекмирьов визнав, що поїздки на бронемашині по місту – це ненормально і  правоохоронці будуть розбиратися.

Попович також чомусь вважає, що жителі Івано-Франківська не бояться людей зі зброєю. За його словами, зброя є лише в руках контрольованих людей. Втім, з ним навряд чи всі погодяться.

 

Почати з себе

На те, що робиться в місті та країні, останні два тижні міський голова Віктор Анушкевичус

реагує лише голослівними заявами. «Мені прикро дивитись, коли замість того, щоб проводити повну люстрацію, у Верховній Раді дехто з представників опозиції здоровкається та обіймається з представниками Партії регіонів. Замість того, щоб принаймні вигнати комуністів з Верховної Ради, ми сьогодні по телебаченню слухаємо, які вони бідні та нещасні, бо по всій Україні масово зносять пам’ятники Леніну та інші символи тоталітарно-комуністичного режиму. Адже після усього цього компартія має бути заборонена», – заявив минулого тижня мер.

Серед того, що відбувається в місті, міського голову обурює лише те, що начальник УМВС в області Василь Фелик досі перебуває на своїй посаді, адже під час штурму управління він показав журналістам заяву на звільнення. Анушкевичуса також обурює, що під час кривавих подій у Києві 20 лютого сесія обласної ради формувала облвиконком та ділила посади.

Повноцінний процес люстрації в Івано-Франківську, на думку Поповича, розпочнеться після прийняття відповідного законодавства. «Це буде закон, по якому буде створюватися комісія на базі області, міста і районів. Але ми з друзями будемо впливати максимально, щоби там були ті люди, які були від початку революції, які відстоюють принципи Майдану, які будуть люструвати нормально, а не поквотно», – зазначив Попович.

Тим часом представники Народної ради в Івано-Франківську розробляють свій люстраційний проект. Наразі критерії громадської люстрації ще доопрацьовують місцеві політологи. Поки що члени Народної ради планують створити загальнодоступний веб-сайт, на який кожен буде подавати інформацію про правопорушення осіб, які підлягають люстрації.

Втім, представники Народної ради вже випробували так звану люстрацію на місцевих суддях. Правда, на народну люстрацію з’явилися лише працівники Івано-Франківського міського суду та двоє працівників Апеляційного суду Івано-Франківської області. Ті, що прийшли люструвати суддів, цікавилися їх зарплатою, нерухомістю, автомобілями, змушували служителів Феміди клястися, що вони не брали і не давали хабарів. Судді просили пробачення не за свої рішення, а за те, що судова система впала в очах українського суспільства.

Здається, люстрацію мали б пройти в першу чергу самі члени люстраційних комісій. А наразі виглядає, що так звана народна люстрація потроху переростає в «полювання на відьом».

 

Марія ГАВРИЛЮК

 

До теми:

Приклади люстраційних процесів

 

ЧЕХІЯ. У 1991 році розпочався процес люстрації через прийняття Закону «Про незаконність комуністичного режиму» (1993 р.), де Комуністична партія Чехословаччини була визнана організацією злочинною і гідною осуду, так само як і інші організації, засновані на її ідеології. Під дію закону потрапили 140 тисяч осіб, які співпрацювали з комуністичним режимом в 1948-1989 рр. Закон про декомунізацію з 1996 р. став безстроковим.

 

ПОЛЬЩА. Коли влада від комуністів перейшла до опозиції – «Солідарності», уряд гарантував недоторканність колишнім комуністам. Але суспільство наполягло на прийнятті у 1997 р. Закону «Про люстрацію», аби перевірити зв’язки вищих посадових осіб з органами безпеки в комуністичний період. Закон був застосований до міністрів, депутатів, сенаторів, суддів і чиновників, колишніх співробітників чи агентів органів держбезпеки ПНР тощо.

 

ГРУЗІЯ. У жовтні 2010 р. парламент Грузії прийняв закон, що забороняє займати високі посади в державі особам, які служили в КДБ або перебували на керівних посадах в КПРС. Комісія з люстрації, створена відповідно до цього закону, займалася питаннями викорінення в Грузії комуністичної символіки, в тому числі в назвах вулиць і площ, а також ліквідацією монументів, що символізують тоталітарне минуле. 1 червня 2011 р. парламент Грузії одноголосно прийняв закон про люстрацію, а також про заборону фашистської і комуністичної символіки. Цим законом встановлені посадові обмеження для колишніх співробітників спецслужб Радянського Союзу, а також колишніх посадових осіб Компартії та комсомолу. Ці люди не можуть працювати в органах виконавчої влади та у судових органах. Крім того, зазначені громадяни не зможуть займати посади керівників вищих навчальних закладів.