Школа в селі – це не гроші, які потрібно виділяти, не діти, яких потрібно вчити, і не вчителі, яким потрібна робота. Це продовження життя українського села, яке нині вимирає.

 

Три школи на село, а вчитися ніде

Село Юнашків Рогатинського району має 345 дворів. Село горбисте, дорога в’ється згори надолину, знайти місцеву школу непросто. Вона причаїлася між людських хат, жодних розпізнавальних знаків чи табличок про те, що це навчальний заклад, немає.

Нині у цій школі I-II ступенів навчається 62 дітей, а ще чотири роки тому було понад сотню. “У нас одна з найбільших у районі за чисельністю сільських шкіл, бо є дуже багато навчальних закладів, де по 33-35 школярів залишилось”, – каже директор школи Ганна Черевата, розпочинаючи “екскурсію” приміщенням, що колись належало сільському медпункту. Сюди школа переїхала тимчасово після того, як під фундаментом її двоповерхового приміщення чотири роки тому утворилася вирва, а стіну розкраяла  величезна тріщина. Споруду визнали аварійною, спершу діти вчилися в людських хатах, потім їх перевели у медпункт. Тут у належному стані були лише дві кімнати, а у великому коридорі та ще трьох кімнатах перегнила підлога, на стінах і стелі “поселився” грибок. Батьки власним коштом і власними зусиллями зробили капітальний ремонт.

Та немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. У приміщенні медпункту діти навчаються вже четвертий рік. У школі два прохідних класи, три окремих, один коридор для учнів, а інший – облаштували під учительську. Обігрівають приміщення електрикою, шкільні туалети – надворі. Учнівські кабінети чисті, затишні, але їх на всіх не вистачає, тому навчання проходить у дві зміни. 25 школярів молодших класів приходять на уроки вранці, а 37 учнів старших класів – по обіді. Третій клас знаходиться на так званому індивідуальному навчанні, бо він неповний – лише четверо учнів.

“Кількість дітей щороку зменшується: цього року у нас було чотирнадцять випускників, а першачків прийняли лише дев’ятеро. Але ми вивчали перспективу, кожного року буде набір по шестеро-семеро дітей, – каже директорка. – Коли йду зі школи, то на вулиці завжди багато дітей бігає. Перспектива в села є, школи немає”. Ганна Черевата переживає через те, що доводиться навчати дітей в таких умовах, але запевняє, що їхня школа завжди була однією з найкращих. У Рогатинському районі налічується 27 шкіл I-II ступенів. А Юнашківська, хоч і без власного приміщення, зайняла друге місце в районі за результатами предметних олімпіад.

“Поки що нам вистачає цього приміщення, та шкода, що стара школа без діла стоїть”, – говорить директорка. Вона каже, що там гарне двоповерхове приміщення, з великими коридорами, 10 обладнаних класів, великі вікна, на подвір’ї двоярусний спортивний майданчик, поруч їдальня. “Там треба було проводити геодезичне дослідження, але воно вимагало великих фінансових затрат. На той час нам пообіцяли, що побудують нову школу. Два роки тому частину фундаменту залили, на наступний рік були виділені кошти, але їх не освоїли. А зараз – жодних зрушень”, – розповідає Ганна Черевата. До речі, на фізкультуру та в їдальню діти досі ходять до старої школи.

Є в Юнашкові ще й третя школа – школа-садок з басейном, щоправда, лише на інформаційному стенді. Той стенд видно одразу при в’їзді в село. На проекті намальована споруда, що розрахована на 108 учнів та два десятки дошкільнят. На таблиці, що заховалася у бур’янах, пише, що до завершення будівництва залишилося три місяці. Окрім благих намірів, фундаменту, що заріс бадиллям бур’янів, та кількох бетонних блоків, нічого не залишилося. Кошти, що виділили торік, не освоїли. Розпочати будівництво цього року перспектив немає.

“У селі 40 дошкільнят. За відсутності умов для навчання дітей від безвиході вивозять вчитися у сусідній Бурштин або ж Франківськ. Якби була нормальна школа, водили б сюди”, – впевнена Ганна Черевата. Вона каже, що батьки на навчання не скаржаться, а, навпаки, задоволені тим, що вчителі мають змогу більше уваги приділити кожній дитині.

Рогатинський район є одним із найбільш демографічно відсталих в області. Тому зберегти сільські школи тут намагаються всіма силами, бо, як кажуть люди, немає школи – немає села.

 

Порожні просторі класи

За два місяці школі у селі Новий Мартинів Галицького району виповниться 25 років. Сучасний двоповерховий проект, велике приміщення, бібліотека, затишна їдальня, обладнаний комп’ютерний кабінет з підключенням до інтернету, тематичні класи, простора учительська, спортивна та актова зали, власний музей старожитностей. У школі є холодна та гаряча вода, санвузли – в приміщенні. Не школа, а мрія, втім, є одне але – дітей бракує.

“Цю школу побудували за один рік. Це добре, звичайно, але зараз різні недоробки починають боком вилазити. Намагаємось тримати приміщення в порядку, минулого року поновили сходи, цього року ремонт зробили. Та найбільша наша проблема, як і всіх малих шкіл, – нестача дітей”, – розповідає директор школи Роман Ляхович. Він каже, що тут навчаються 42 учні, з Нового Мартинова та з сусіднього села Тенетники. “У нас було троє випускників і першачків також троє. На наступний рік плануємо набрати семеро”, – говорить директор. Чи не найбільшою радістю Ляховича є те, що минулого року прийняли 12 школярів. Але середня кількість учнів у класі – п’ятеро-четверо, а в одному є навіть троє.

Рятівним колом для Новомартинівської школи стало те, що цього року на її базі відкрили дошкільну групу. “У нас дошкільну групу планували відкрити ще чотири роки тому, наразі укомплектували одну різновікову групу, фактично 16 дошкільнят вже зараховано до числа учнів”, – розповідає директор, переймаючись тим, що роботу виховного комплексу розпочали, а вивіску замінити ще не встигли.

У Новомартинівській школі організований довіз учнів шкільним автобусом, що є ще одним великим позитивом та підтримкою якісного навчання на селі. Проте добра без лиха не буває. Опалювальний сезон, що наближається, лякає Романа Ляховича більше, аніж міграція людей з села до міста. Школу обігрівають газом, котли фізично і морально застарілі, а з району прийшла вказівка частково переводити шкільну котельню на використання твердого палива.

“Приміщення площею понад дві тисячі квадратних метрів обігріти непросто. Маємо вказівку частково переводити шкільну котельню на споживання твердого палива. Тож маємо це зробити ще до початку опалювального сезону. Щоправда, проектна документація про перехід з газового обладнання на тверде паливо ще в роботі”, – тривожиться директор.

Наразі про скорочення навчального процесу в зимовий період через економію блакитного палива не йдеться, працюють над реорганізацією роботи школи. На шкільному подвір’ї чудовий сад, поруч присадибна ділянка. Урожай, що збирають, йде на харчування учнів. У Новому Мартинові впевнені, що зиму переживуть, а дітей у них вже не меншатиме.

Школа у Новому Мартинові – одна з експериментальних. Там реалізують освітній проект, завдяки йому вдасться вберегти від закриття сільські школи, де є мало учнів. 1 вересня у Галицькому районі двері відчинили три таких навчально-виховних комплекси.

 

Навчання дороге

Раніше сільські школи з малою кількістю учнів просто замикали чи консервували, а дітей – возили в село з більшим навчальним закладом. Закривати школу чи ні – вирішує громада. Та правда в тому, що утримання навчальних закладів у селах віддали на відкуп місцевих органів самоврядування. Тобто, хочеш не хочеш, а коли грошей на утримання школи немає, то, попри всі протести громади, її таки закриють. До кращих часів.

“Не скорочувати сільські школи неможливо, дуже велика собівартість навчального процесу”, – пояснює заступник голови ОДА Сергій Адамович. В обласному управлінні освіти обіцяють навчальні заклади перших ступенів, де є малі діти, не закривати, а решту планують об’єднувати. Аби врятувати сільські школи від вимирання, намагаються реалізовувати державну програму “шкільний автобус”.  

Нагадаємо, що уряд Азарова у 2013 році встановив рекорд із закриття сільських шкіл. За півроку закрили 160 навчальних закладів, тоді як за весь 2012 рік – трохи більше сотні. Здебільшого закривали сільські школи з невеликою кількістю учнів. Цьогоріч Верховна Рада заборонила закривати школи. Це стосується державних і комунальних навчальних закладів. Мораторій діятиме до ухвалення держбюджету на наступний рік. Парламентарі вважають неприпустимим закривати школи через брак коштів на їх утримання, оскільки тоді діти не зможуть отримати середню освіту. Загалом в Україні близько 20 тисяч шкіл, однак щороку закриваються кількасот закладів.

“Тенденція до збільшення кількості шкіл з малою чисельністю учнів зберігається. Такий стан справ негативно впливає на належне утримання мережі навчальних закладів, тому є потреба їх оптимізації”, – вважають в обласному департаменті освіти.

 

Чи й справді якісної освіти для сільських дітей можна досягти лише через скорочення мережі навчальних освітніх закладів в області? Так це чи ні – вирішувати чиновникам, але варто ще раз нагадати фразу: “Немає школи – немає села”.

Ірина ТИМЧИШИН