Днями

ПАРКОВКА

Сьогодні вранці під’їхав до бізнес-центру, в якому розташовується офіс нашої фірми. Приїхав не просто так, а поговорити з кандидатами на пост помічника головного бухгалтера. Два вільних місця на парковці прямо переді мною займає миловидна панночка, яка поставила свою карету по діагоналі. Ввічливо попросив її розмістити машину нормально, на що негайно отримав відстовбурчений середній пальчик. Навіть не обернулася, йдучи… Довелося мені пошукати інше місце, щоб припаркуватися. Заходжу в офіс, бачу трьох дівчат, які прибули на співбесіду. Серед них ту саму, з парковки. Думаю – зараз буде мені розвага. Мене ж вона як слід не роздивилася. Запросив її у кабінет останньою, барвисто розписав всі переваги роботи в нашій фірмі, при цьому неабияк прибрехав і прикрасив. Мовляв, гнучкий графік роботи, соцпакет зі стовідсотковим погашенням всіх медичних витрат, фітнес, путівки за рахунок фірми, відрядження і навчання за кордоном, біла зарплата в 1500 євро і стільки ж у гривнях, два тижні новорічних канікул з оплатою і т.д. Потім підкидаю дрівець у вогонь повідомленням, що її резюме чудове і повністю нам підходить. Насолоджуюся її реакцією, відтягуючи розв’язку… Дівиця засяяла, оченята у неї заблищали… І тут я їй кажу: “Але є одна проблема. Ми не беремо на роботу тих, хто неввічливо реагує на прохання про правильну парковку”. Так швидко з мого кабінету ще ніхто не вибігав…

 

Якось

КІТ

Знайомий розповів:

– У мене є кіт. Старий, мудрий котяра, з усіма ввічливий, інтелігентний. А зовсім недавно дружина взяла до нас маленьку кішечку. Симпатюлька, очі блакитні, скромниця, погляд наївний, як у будь-якої красивої жінки, якщо вона не ваша дружина. Сидимо, дивимося телевізор. Кіт у мене на колінах, але телевізор дивиться, як це з деякими особливо просунутими котами буває. Дружина сидить у сусідньому кріслі, курить. Кішечка, вмостившись у неї на колінах, ловить лапкою кільця диму. Дружина закінчує курити. Кішечка запитально на неї дивиться – мовляв, що таке, я тільки розігралася! Але кілець більше немає. Почекавши з хвилину, кішечка ловить лапкою з кігтями дружину за ніс! Дружина шипить, ми з котом одночасно обертаємо голови в той бік. Кішечка сприймає шипіння дружини цілком адекватно з котячої точки зору – вигинається волохатим знаком питання і сичить у відповідь. Дружина своїм манікюром зі словами: “А якщо я тебе?” дряпає кицю по морді. Та пускає в хід обидві лапи. Вереск, шипіння, метушня. Кіт піднімає голову і дивиться на мене. Я знизую плечима. Ми з котом одночасно відвертаємося і спокійно продовжуємо дивитися телевізор.

Колись

ПАЯЛЬНИК

 

Є у мене приятель – ріелтор і великий любитель боді-білдингу. Займається регулярно вже багато років і виглядає відповідно. Недавно його компанії круто заборгували партнери – вже три суди було, ймовірність отримати від них гроші тане з кожним днем, всі на нервах. Але при цьому все строго в межах закону і чесності. Паралельно з цим вдома у нього дружина щойно після родів, нова квартира, в яку недавно переїхали, і купа супутніх побутових проблем. Так от, апогеєм цього всього клубка геморою було замикання проводки і виявлення, що вдома відсутній паяльник, щоб її полагодити. Час – пізній вечір. Хлопець із залізними нервами і мускулами сідає в машину, їде в магазин за паяльником, і заодно купує нову праску для дружини. Власне сцена: ніч, величезний гіпермаркет, у черзі втомлені менеджери, які не мають змоги закупитися вдень, і на касі наш любитель боді-білдингу, у якого вдома повний капець і який дуже поспішає – завтра ключовий процес з боржником. Якраз коли касирка почала пробивати товар, йому телефонує партнер стосовно завтрашнього суду, і наш боді-білдер зривається: “Та які ще колектори! Я сам завтра з ними все вирішу, у мене вже все підготовлено, як миленькі віддадуть!” Ну, і так далі… Закінчивши розмову, він бачить, що черга від нього якось відсунулася, а касирка трохи зблідла. І в цей момент помічає на стрічці праску і паяльник…