Сотні прикарпатців з серйозними захворюваннями залишилися без ліків. Онкохворі, хворі на гемофілію, гепатит та ВІЛ/СНІД, яких держава зобов’язана безкоштовно забезпечувати медикаментами, не отримують їх з літа. Їхні життя, як і життя сотень тисяч українців, зокрема й дітей, поставило під загрозу Міністерство охорони здоров’я, – упродовж літа понад 80 відсотків тендерів на закупівлю ліків за державними програмами провалено. Не подбали навіть про дитячі вакцини. Б’ють на сполох хворі, їхні родичі та лікарі, які не пригадують такої ситуації за останніх десять років.

 

Ситуація патова

Згідно з державною програмою дитячої онкогематології та онкології на 2014 рік, область замовила ліків на суму понад 6 млн. 700 тис. гривень. Заввідділення онкогематології дитячої обласної лікарні Алла Іваненко пояснює, чому в держави просять так багато грошей: «Хіміотерапія, яку отримує наш пацієнт, дуже жорстока. Для того, аби організм дитини її сприйняв, існує терапія супроводу. Якщо в середньому в іншій лікарні лікування вимірюється десятками гривень, у  наших пацієнтів – сотнями, а буває й тисячами».

У дитячому відділенні – 25 ліжок. Зазвичай, десятеро дітей – із надскладними діагнозами. Дитячий онколог у розпачі: такої критичної ситуації з недофінансуванням не пригадує. Каже, що лише десять років тому було щось схоже. У відділенні пишалися тим, що батьки нічого не купують, а зараз не те що хіміотерапією, навіть терапією супроводу не забезпечують.

До того ж, виникла інша, більш гостра проблема. Більшість пацієнтів відділення мають загрозу крововиливу. На станції переливання крові є прилад для виготовлення тромбоконцентрату «Амікус». Сети, так називають пакунки рятівних тромбоцитів, закінчилися. Вони також дорогі – 3500 гривень кожен.

«Переливати тромбоконцентрат одній дитині можна кілька разів на тиждень. Це неможливо передбачити, усе залежить від стану, але ці рятівні сети у нас закінчуються. Ми вже зверталися за допомогою, сетів на 50 тис. гривень нам вистачило лише на місяць, а зараз їх знову немає», – бідкається Іваненко.

Заввідділення розповідає, що лікування дітей лягло на плечі волонтерів фонду «Ти ангел», меценатів, батьків та мізерні потуги лікарні. Аби вийти із замкненого кола, вона звернулася за допомогою до головного гематолога країни. Він обіцяв надіслати частину препаратів. «Це дозволить нам протриматися, поки не проведуть тендери», – сподівається лікарка. Думку про те, що тендер цього року не відбудеться, вона відкидає: «Такого не може бути, нам обіцяють…»

Не краща ситуація і з хворими на гемофілію, особливо дітьми. В області 34 дитини-гемофіліки, вони також пацієнти цього відділення. Якщо раніше Івано-Франківщина та Львівщина профілактику гемофілії проводили найкраще, то зараз закупити ліки неможливо. «Це майже три мільйони гривень, бо один фактор коштує дуже дорого. Вартість флакона в межах 3 тис. гривень. Ми молимося, аби не було хірургії, бо немає чим рятувати дітей. На крайній випадок у нас залишилося кілька флаконів», – каже Алла Іваненко.

 

Суцільні нулі

Гарантована державою програма онкології з 2008 по 2016 роки нині також пригальмувала в дії. Згідно з нею, усіх пацієнтів зобов’язані забезпечити хіміопрепаратами. За розрахунками, на хіміотерапію хворих обласного онкодиспансеру потрібно 80 млн. гривень, а виділяють у 20 разів менше.

«На цей рік на хіміопрепарати державна квота у нашій області становила 4 млн. 334 тис. гривень. Сьогодні жодної копійки на закупівлю хіміопрепаратів на лікування онкологічних хворих ми не отримали», – підтверджує невтішну ситуацію головний лікар обласного онкологічного диспансеру Володимир Романчук.

Аби вгамувати людське обурення, головний лікар запровадив таку практику: перелік препаратів, їхню вартість та їхні залишки щомісяця розміщували на спеціальному інформаційному стенді. З червня у таблиці зі списком рятівних ліків – суцільні нулі. А до того використовували залишки з минулого року.

«З міністерства нам дали відповідь про те, що конкурсні торги для забезпечення ліками онкологічних та онкогематологічних хворих заплановано на липень. Цей тендер не був проведений. Це проблема і для хворих, тому що хіміотерапія – дороге лікування, і для лікарів, тому що розписувати протоколи лікування та призначати терапію без ліків – неможливо», – каже онколог. За його словами, впродовж попередніх років також були затримки з фінансуванням, але ліки отримували обов’язково. Як пояснити хворому те, що відбувається сьогодні, він не знає.

Критичну ситуацію Романчук ілюструє таким прикладом. Онкологічний препарат «Диферелін» вводять хворому раз на три місяці. Торік він коштував 5 тис. гривень, а цьогоріч вартість однієї ампули – 8 тисяч. Аби був ефект, пацієнт змушений ліки приймати щонайменше впродовж року.

А є препарати, вартість лише однієї ампули яких сягає 10 тис. гривень. Задля ефективного лікування призначають по кілька ампул на місяць. Зазвичай проводять шість курсів хіміотерапії поспіль. Навіть за скромними підрахунками це десятки тисяч гривень. Паралельно існує підтримуюча терапія, яка теж не менш коштовна.

Окремо з обласного бюджету онкодиспансер отримує на медикаменти 1 млн. 100 тис. гривень. «Сума солідна. Якщо б цей мільйон пішов тільки на медикаменти або на потреби операційної, ми б тішилися. Але ці гроші ми витрачаємо на плівки для рентгену, перев’язочні матеріали, спирт, хімреактиви, наркотичні та наркозні препарати, антибіотики, дезсередники. А окремо на хімпрепарати нема жодної копійки», – зауважує Романчук.

Усі зусилля головлікар спрямовує на те, аби утримати операційну в належному стані, адже в онкодиспансері проводять по три десятки оперативних втручань упродовж тижня. На обліку в обласному онкодиспансері перебуває 22 тисячі хворих. Щороку через стаціонар проходять майже 7 тис. пацієнтів і виявляється майже 4 тис. нових випадків онкозахворювання в області.

 

Своїми силами

Якби медицину забезпечили хоча б на 3/4 від потреби, не було проблем, вважає директор обласного департаменту охорони здоров’я Роман Мельник. Він підтверджує, що профільне міністерство досі не спромоглося провести тендер за 85-ма державними програмами. На медичні потреби області з держбюджету повинні виділити 50 млн. гривень, проте жодної копійки хворі Прикарпаття не отримали.

Обласні ж програми з оздоровлення діють, заспокоює Мельник. Чиновник запевняє, що обласний департамент фінансів знаходить можливість профінансувати затверджені програми, а це ні мало ні багато – також 50 млн. гривень. Левову частку – 25 млн. – забирає гемодіаліз, 15 млн. – цукровий діабет, 7 млн. – закупівля імунодепресантів, 2 млн. виділяють на дитячі проблеми, 1 млн. передають на онкопатології, понад 600 тис. отримує інфекційна лікарня і близько 300 тис. – перинатальний центр.

Щоправда, ціни на медпрепарати зросли, а суми, виділені на їх закупівлю, не змінилися. «Проводячи сьогодні тендер на 7 млн. гривень, ми не знаємо, на який проміжок часу ми забезпечені ліками. Мене не цікавить ціна, мене цікавлять люди, які стоять за цими медикаментами, будуть вони жити чи ні», – наголошує головний медик області.

Роман Мельник нарікає на недолугу процедуру проведення тендерів та пропонує їх в скрутні часи відмінити. «Люди нас проклинають, що за все треба платити. Питання на десятки мільйонів гривень зависло в повітрі, і департамент охорони здоров’я обласної державної адміністрації його вирішити не може», – визнає він.

Ірина ТИМЧИШИН