Депутат ВРУ, член партії «Свобода» Руслан Марцінків виступив з ініціативою «легалізації» автономки, запропонувавши скасувати заборону на відключення від централізованого опалення. І якщо тепер для того, щоб відключитися від системи, потрібна згода 100% мешканців будинку, то у майбутньому, за пропозицією Руслана Романовича, достатньо буде 75%. Головною ж мотивацією до запровадження змін, на думку депутата, є така популярна сьогодні економія газу.

Пропозиція «свободівця» виглядає дуже заманливо і мимоволі знаходить відгук у серці кожного іванофранківця, якому доводилося в «пориві пристрасті» обнімати теплий радіатор в тремтливому очікуванні початку опалювального сезону. Ми вирішили проаналізувати цю ініціативу: чи насправді все так гарно, як говорить пан Руслан, і про що, будемо чесні, він явно недоговорює.

Чи вирішить запропонований закон проблему хаосу в теплоенергетиці нашого міста?

Тут однозначно можна сказати, що ні, не вирішить. У проекті закону пропонується тільки скасувати заборону на відключення від автономного опалення, в ньому не прописаний чіткий механізм відключення, повноваження міської влади, хто має право приймати рішення про відключення від системи споживачів, що робити з тими, хто хоче залишитися на централізованому опаленні. Враховуючи специфіку управління містом по-франківськи, слід очікувати нової хвилі видачі дозволів на автономне опалення, протесту тепловиків і хаосу в цілому.

Що буде, якщо всі перейдуть на автономне опалення?

Автономне опалення – річ недешева, далеко не кожен мешканець нашого міста може дозволити собі його встановлення. Повертаємося до математики: якщо 75% мешканців встановлять собі автономку, куди подітися решті 25%? Тепловики технічно не матимуть змоги подавати їм тепло централізовано: це буде дуже дорого і неефективно, а в деяких випадках просто неможливо.

Неважко передбачити, що ці 25% – це будуть пенсіонери та малозабезпечені мешканці міста. Можна вже намалювати в уяві бабусю в холодній хаті, що підкидає дрова в «буржуйку». Перед тим, як ініціювати повний перехід на автономне опалення, варто пропрацювати механізми забезпечення теплом саме цих 25% людей.

В чому негатив автономки?

Безперечно, автономне опалення – це дуже зручно, але є декілька моментів, які зумисне упускають його шанувальники, і Руслан Марцінків зокрема.

№1: екологія

В середньому за опалювальний період середньостатистичний власник автономки спалює 1200 кубометрів газу, викидаючи при цьому в атмосферу близько 6 кг оксиду вуглецю та оксиду азоту (інф. Державної екологічної інспекції в Івано–Франківській області). Наразі в обласному центрі від централізованого опалення від’єдналося уже 10 тис. споживачів, усі вони встановили автономку. Нехитрою арифметикою визначаємо, що своїми котлами ці 10 тис. мешканців викидають у повітря близько 60 тонн шкідливих речовин за холодних півроку.

Для справедливості варто сказати, що централізовані котельні також забруднюють повітря. Але за опалювальний сезон, забезпечуючи теплом трохи більше 10 тис. споживачів, одна з котелень нашого міста викидає у повітря близько 33 тонн шкідливих речовин, що майже вдвічі менше за сумарні викиди з котлів 10 тис. власників автономки.

№2: куди іде дим?

У більшості старих будинків комини не передбачені, тож, встановлюючи автономку, люди виводять димарі на вулицю, просто собі під вікна і самі потім дихають цими шкідливими газами. Новобудови, які будуються у місті, також закладають у проекти виведення димарів під вікна, бо така можливість, хоча і суперечить здоровому глузду і логіці, передбачена державними будівельними нормами.

У великих котельнях димарі піднімаються на 90-100 метрів, тож дим розсіюється, а концентрація шкідливих газів є значно меншою.

№3: безпека експлуатації

Газові мережі стареньких багатоповерхівок не розраховані на встановлення автономного опалення. Це саме стосується і вентиляційних систем. Більшість котлів і розводок, які встановлюють сучасні кулібіни, не відповідають нормам пожежної безпеки. І давайте зізнаємося, що, встановлюючи опалення, ми частіше думаємо про те, куди пустити труби так, щоб вони «красу» не псували, аніж про безпеку і дотримання норм.

№4: котли потребують догляду

Котли зношуються, їх потрібно замінювати в середньому кожних 7-8 років, залежно від моделі і типу. Також вони потребують постійного догляду. Більшість котлів живиться від електромережі, через перебої з електропостачанням вони можуть вимикатися, а це призводить до збоїв і, як наслідок, до трагедій. І хоча відкритої статистики нам не вдалося знайти, але в Україні щороку гинуть люди від отруєння чадним газом.

Чи дійсно перехід на автономне опалення призведе до скорочення споживання газу?

Якщо уявити ідеальну картину, коли всі мешканці міста одномоментно перейдуть на автономне опалення, то, в принципі, так. Але якщо врахувати, що в один момент це не відбудеться, а розтягнеться на роки, то на цей перехідний період споживання газу може збільшитися: хтось палитиме собі газ сам, а решті тепловики кочегаритимуть по-максимуму.

Чи має Івано-Франківськ бачення «теплого» майбутнього?

Офіційно міська влада декларує пріоритетним розвиток централізованого опалення, але насправді люди продовжують стихійно відключатися від централізованого опалення. При цьому будь-яке втручання в систему викликає перебої в її роботі. Від цього страждають не тільки тепловики, доля яких, за великим рахунком, нікого, крім самих тепловиків, не хвилює, а й ті мешканці, які залишаються на центральному опаленні – якість послуги падає, а зі зменшенням кількості споживачів ще й зросте його вартість.

Як в Європі?

У різних країнах Європи ситуація з опаленням різна: деякі міста обирають для себе централізоване опалення, деякі переходять на маленькі локальні котельні в районах або котельні у багатоквартирних будинках. Окремі особняки, як правило, мають автономне опалення, причому котли все частіше розраховані на тверде паливо. Автономки в багатоквартирних будинках у такому вигляді, в якому вона є у наших містах, там немає: по-перше, газ дуже дорогий, по-друге, екологічне законодавство настільки жорстке, що вивести трубу під вікно і труїти сусідів чадним газом ніхто не дозволить. Найчастіше автономне опалення в квартирах є електричним.

Які можуть бути варіанти для Івано-Франківська?

Основних варіантів три: 1) місто обирає тільки автономне, так, як це зробив Ужгород, і повністю «ховає» централізоване опалення; 2) місто патріотично відстоює централізоване, «обламуючи» будь-які фантазії мешканців на тему індивідуального опалення; 3) комбінований, коли вивчається загальна картина, прораховуються економічні показники і в тих ділянках, де централізоване доцільне, воно підтримується та розвивається, а там, де це не вигідно, дозволяється автономне або будують локальні невеликі котельні з урахуванням усіх ризиків.

Доки Івано-Франківськ не буде мати єдиної ефективної стратегії і не буде дотримуватися її (що є ключовим, особливо, враховуючи специфіку нашого менталітету), порядку не буде.

Про що мовчить Марцінків?

Про механізм відключення від централізованого опалення; про шкоду, завдану тим споживачам, які не хочуть від’єднуватися або не мають змоги поставити собі автономне опалення, – 25% мешканців кожного «відрізаного» будинку; про чадний газ, яким дихають діти, і про порушення будівельних та пожежних норм при встановленні опалення; про те, чи витримають газові мережі таке навантаження.

 

 

Галина НЕСТЕРЕНКО