За мир у внутрішньому світі

  • Днями до Івано-Франківська завітав практикуючий психолог Андрій Козінчук, який працює в зоні бойових дій на Сході. Основне завдання візиту – передати практичний досвід, здобутий при безпосередній роботі з військовими, своїм колегам – психологам та психіатрам.

    Військові дії, постріли, смерть, мародерство, посттравматичний синдром – це те, з чим нині мають справу лікарі, яким раніше не доводилося працювати в умовах збройного конфлікту. Практичного досвіду і вміння поводитися в подібних ситуаціях не вистачає і фахівцям, і пересічним жителям, які теж стикаються з нестандартними ситуаціями, стресом, стрімким розвитком та зміною подій…

    «Галицький кореспондент» мав нагоду поспілкуватися з «цілителем душі» й випитати практичні поради щодо захисту внутрішнього світу людини від впливів війни.

     

    Кому потрібна допомога?

     

    Як розповів Андрій Козінчук, особливої підтримки нині потребують декілька категорій населення. В першу чергу, це самі військові. Не всі з тих, хто йде воювати на Схід, готові до розвитку подій, де треба на власні очі побачити смерть, поранення, самому вбивати.

    Підготовка військових спершу відбувається на полігоні. Оптимальний час для навчань та тренувань, наголошує психолог, 40 днів. Якщо процес затягується, у бійців зменшується мотивація, згасає розуміння остаточної мети. Після підготовки військових відправляють в зону АТО. Тут для солдата наступає перший бій – з самим собою. Його роздирають внутрішні конфлікти і страх захворіти, втратити кінцівку, отримати серйозне поранення чи загинути.

    Не всі справляються з тим, що доводиться бачити на полі бою. Якщо людина пережила сильний обстріл чи стала свідком загибелі, в неї може виникнути психологічна травма. Проявляється такий розлад в трьох фазах. Спершу настає ступор, коли відсутня будь-яка реакція. Далі все ж виникає певна активність, часто це повторення однієї і тієї ж фрази. Після цього людина стає гіперактивною, може кудись бігти, нанести ушкодження собі чи іншому. Така поведінка може тривати від двох хвилин до двох днів. Психолог рекомендує знерухомити людину, при потребі зв’язати їй руки чи прив’язати до дерева. Ні в якому разі не можна колоти транквілізатори чи інші речовини, які впливають на свідомість. Наслідки психологічної травми можуть проявлятися від одного до шести місяців.

    Окрім військових, допомоги потребують сім’ї загиблих, поранені, військовополонені та переселенці. З останніми, як відзначає Андрій Козінчук, працювати найлегше, але вони часто обманюють. Порівняно легко – з військовослужбовцями. З усіма іншими категоріями людей працювати доволі важко, слід знайти підхід до кожного з них, налагодити контакт, а це буває доволі складно. Часто люди замикаються в собі, тримаючи всередині горе та біль, які довелося пережити.

     

    Суїцид та інші наслідки

     

    Нерідко у військових виникає посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), на розвиток якого впливає низка факторів. Перше, на що вказує психолог, – це індивідуальний психологічний рівень. Він включає соціальний статус бійця, чи він з міської, чи з сільської місцевості, з повної родини чи ні.

    Значення має й бойова підготовка військового, його думка про себе. А також земля, на якій відбувається конфлікт. У цьому випадку українці мають перевагу, адже війна розгортається на їх власній території.

    Важливим психолог називає і підтримку військових місцевим населенням. Спочатку вона складала приблизно 50%. Нині ж ситуація покращилася.

    І останнє, на чому акцентує увагу Андрій Козінчук, – сприйняття соціумом повернення військового. Якщо в рідному селі чи місті його сприймають як героя, то це створює позитивний фон і зменшує небезпеку.

    Проявами ПТСР є агресивна поведінка, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, флешбеки (відтворення подій), створення кримінальних угрупувань, спроби суїциду.

    Найстрашнішим наслідком посттравматичного синдрому є суїцид. Повернувшись додому після бойових дій, військові просто не готові жити в тому суспільстві, де перебували до військового конфлікту. Тому найважливішим завданням психологів, наголошує фахівець, є ресоціалізація військових, тобто реабілітаційні заходи для повернення людини у звичне для неї мирне середовище.

     

    Військові та їхня мотивація

     

  •             Мотивація військових, як розповідає Андрій Козінчук, дуже відрізняється. Умовно людей можна поділити на певні категорії, щоб краще зрозуміти, що рухає їх вперед і як з ними розмовляти.

                Перша категорія – це кадрові військовослужбовці. У таких людей найвищий рівень дисципліни та внутрішньої готовності до збройного конфлікту, середня мотивація.

                Наступна – добровольці. Переважно це вихідці з Майдану, які самі зголосилися піти на лінію фронту. В таких людей найвищий рівень патріотизму та мотивації, хоча дисципліна в них сильно «кульгає».  

                І ще одна категорія – мобілізовані. У них мотивація на дуже низькому рівні або практично відсутня, найгірша дисципліна, найімовірніший розвиток ПТСР.

                                                  

    Реабілітаційний центр

     

    Для ресоціалізації військових в області необхідно створити реабілітаційний центр, вважає фахівець. Найкращим місцем для одужання стануть Карпати, адже красиві пейзажі, тиша та чисте повітря, як ніщо інше, сприятимуть покращенню фізичного та психологічного здоров’я військових.

                Оптимальними для бійців будуть умови, наближені до домашніх. Бажано, щоб у процесі одужання брала участь і сім’я військового. Тоді, за словами Андрія Козінчука, зменшується бажання вживати алкоголь. Адаптації повинні сприяти і працівники центру зайнятості, адже людина повинна відчувати, що вона є корисною суспільству і вносить свою частку в його розвиток. Не зайвою стане і благодійна діяльність, яка трансформуватиме деструктивну енергію у щось корисне.

                                      

    Практичні поради

     

                Найстрашніше, що бачив психолог в зоні АТО, – це смерть солдата. «Він помер на моїх руках, – розповідає Андрій Козінчук. – Після того я плакав, звернувся до свого супервізора (психолога), який мені допомагав розвантажитися. А ще я поставив собі за мету зустрітися з батьками вбитого військовослужбовця і зробити щось корисне для соціуму. Якщо він загинув, то щоб це не було просто так».

                Психолог відзначає, що нині сім’ї, де батько, чоловік чи син перебуває в зоні АТО, відчувають сильну тривогу. Її слід трансформувати у позитивну дію – створення речей власними руками, волонтерство чи іншу діяльність.

    Для тих сімей, які мають зустріти військового, психолог рекомендує не забувати, що людина перші два дні відходить від ситуації і адаптується до уже нових для неї умов. Після цього може вживати алкоголь або відчувати розчарування, адже його героїзм в мирній обстановці не підтвердився. Важливо зайняти його іншою діяльністю, не змушувати постійно відтворювати минуле чи відмотувати події назад, не жаліти. Бажано на кілька днів змінити оточення, поїхати в інше місце.

    Але не лише військові та їхні родини нині живуть у напрузі. Вже приблизно рік вся країна перебуває у стані стресу та невизначеності. Психолог рекомендує кожному: щоб відмежуватися від негативу, слід ставити собі мету та добиватися поставлених цілей. А ще не переставати мріяти, кохати, не забувати робити дурниці – незаплановані, спонтанні речі. Інакше все закрутиться у коловороті життя й побуту.

    Дітей Андрій Козінчук радить повністю не відгороджувати від ситуації в країні, але й постійно не наголошувати на ній. «Дітям не можна брехати. Ми можемо їм розповідати все, що завгодно, та все одно вони будуть копіювати наші дії, – підсумовує психолог. – У них не можна забрати війну – її слід проміняти на мир, зосередити їхні дії на позитиві. Але найпростіший рецепт такий: діти повинні знати, що в них є їхній безпечний світ. Це батьки, які люблять один одного, люблять дитину і захистять її в будь-якому випадку. І тоді ніяка війна не буде страшною».

     

     Ірина ФЕДОЛЯК

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!