ТОРЕНТ: «Зникла»

  • «Gone Girl»

    США, 2014, 145 хв.

    Режисер: Девід Фінчер

    В ролях: Бен Аффлек, Розамунд Пайк, Ніл Патрік Харріс

    Неспішна, з важким хронометражем, «Зникла» Фінчера починається і закінчується одним і тим же кадром. Камера – погляд чоловіка на дружину. На його грудях спочиває голова жінки-блондинки. Закадровий текст – думки чоловіка. Вони про те, як би він хотів розкрити череп цієї ідеальної форми і розмотати звивини мозку, намагаючись зрозуміти, про що вона думає. Десь в середині монологу жінка повертає голову і дивиться в камеру. Заколисуючий саундтрек надає цій сцені особливої таємничості, навіть примарності.

    З цього ж епізоду починається і бестселер, що ліг в основу трилера Фінчера, – проданий семизначним тиражем однойменний роман Гілліан Флінн. Але цей кадр обрамляє тригодинну картину неспроста. Зовсім не тому, що це улюблений прийом письменників, який надає циклічності і закінченості чомусь, дуже далекому від цих характеристик. Цей кадр – один із класичних питань кіно. Коли Хічкок показував крупним планом акуратну потилицю Кім Новак в «Запамороченні», він не тільки давав глядачам помилуватися зачіскою актриси, але й хотів натякнути на ту фатальну загадку, яка криється під нею. У «Сяйві» Стенлі Кубрика Ніколсон озвучує це бажання прямо: «Дорога, я не хочу завдавати тобі болю, я просто хочу вибити твої довбані мізки!»

    «Зникла» ставить питання про загадковість жіночої натури з прямотою Кубрика і з елегантністю Хічкока. Але при цьому виглядає як фільм Девіда Фінчера. Фінчера пізнього періоду, до якого західна преса вже починає чіплятися з питаннями на зразок: «Чому у вашій творчості так багато екранізацій?»

    Згадані вище фільми – теж екранізації, треба зазначити. Психологічний трилер Гілліан Флінн після виходу охрестили «50 відтінків сірого для думаючих жінок» і вибудували навколо нього небувалий хайп. Фінчер адаптував його для екрану (за сценарієм самої Флінн), як і «Дівчину з татуюванням дракона» – в’їдливо, вихолощено і гламурно. «Зникла» легко перевершує фільми про викрадення, і через годину екранного часу на тих, хто дивиться трилер про те, як Нік Данн (Бен Аффлек) стає головним підозрюваним у справі про зникнення його найдорожчої дружини Емі (Розамунд Пайк), чекає великий сюрприз. Річ зовсім не в тому, що Фінчер все ще може поставити сцену кровопускання так, як ніхто інший. З’ясовується, що «Зникла» – це фільм, який детально впродовж двох з половиною годин пояснює і місцями навіть перетворює на візуальну симфонію прислів’я, яке з російської не перекласти: «Хорошое дело браком не назовут». У зв’язку з розмахом теми (до цільової аудиторії фільму належать майже всі жителі планети) роман Флінн і став бестселером. Не один і не два рази на екрані з’являються народні ляльки Джуді і Панч, які по черзі б’ють палицею одне одного – прямий натяк на примітивність стосунків. Якщо брати вище, це «Сцени з подружнього життя» з нальотом американського глянцю, медійної істерики і продакшену великих голлівудських студій. Розпад взаємин. Битва статей. Неминучість розриву. Витончена помста. Вимушений компроміс. Багато критиків дорікають Фінчеру за дивний вибір. За те, що взявся не за свій матеріал. Насправді тема стосунків проходить через всю фільмографію режисера й утворює красиву діаграму. Раніше Фінчеру дійсно була цікава поведінка чоловіків і екстремальні прояви їх внутрішньої боротьби. Але причиною цієї боротьби часто були стосунки з протилежною статтю. «Ми – покоління чоловіків, вихованих жінками. Чи допоможе інша жінка вирішити наші проблеми?» –роздумував герой «Бійцівського клубу». Для Фінчера відповідь на це питання очевидна. Фінчер все ще готовий на диверсії і тепер явно націлився на інститут шлюбу. На нього вже посипалися звинувачення в женоненависництві і в демонізації жіночої статі – недарма зникає саме дівчина. Проте колишній містер Поганий хлопець дозрів, і часи змінилися. Своє бачення він тепер упаковує трохи інакше – за лекалами великих майстрів і з урахуванням духу часу. Діє максимально відсторонено і домагається ще більшого ефекту. Точковий, пронизливий наскрізь кастинг. Численні флешбеки, голоси за кадром і одні й ті ж сцени з різних перспектив укладаються ним в дуже щільну і зв’язну історію. Так, тривалу (від Фінчера найменше чекаєш акуратного трилера, який дозволяє добиратися від А до Я рівно за 90 хвилин). Але впродовж перегляду стрічки глядач весь час буде соватися на краєчку сидіння. Він (або вона) буде переживати за той або інший табір, хоча симпатій і переживань не гідний жоден з них. І настрої  фільму змінюються – від романтичної цукрової пурги до шоу для прихованих камер в ергономічних інтер’єрах. Обравши дуже похмурий тон для зачину, режисер буде у розвитку дії додавати комічні нотки. Зроблено це для перевірки глядача. Посмішка в «Зниклій» – це привід для занепокоєння, те, що робить її володаря підозрюваним.

     

     ФІЛІНСЬКИЙ

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!