«Boardwalk Empire» – американський телесеріал кабельної мережі HBO про зародження великого грального центру Атлантік-Сіті в 20-ті роки XX століття, за часів «сухого закону».

У центрі сюжету – Атлантік-Сіті. Історія починається за кілька годин до того, як США вступить в епоху «сухого закону». Енох «Накі» Томпсон – міський скарбник і бос місцевого криміналітету зі зв’язками на самому «верху» – вирішує скористатися ситуацією й отримати фантастичні прибутки з підпільної торгівлі алкоголем. Говорити про «Підпільну імперію» неможливо, не згадавши окремо про Стіва Бушемі. Можливо, я помиляюся, але, здається, великі плани акторів займають відсотків до тридцяти загального часу відповідних серіалів. Так що якщо Бушемі, якого красунчиком назвати важко, вас дратує, то серіал вам дивитися однозначно не варто. Моє знайомство з цим актором почалося з Містера Рожевого у “Скажених псах”. Якось ми невеликою компанією збиралися взяти у відеопрокаті щось гідне. З’ясувалося, що я не дивився жодного фільму Тарантіно, тож потрібно було терміново ліквідувати прогалину в освіті. З тих пір епізод з чайовими – один з моїх улюблених. Любителям античності пропоную насолодитися цим ультраліберальним маніфестом. В “Підпільній імперії” Стів Бушемі вже на двадцять років старший, і видно, що ці роки він прожив не намарно. У серіалі його персонаж Енох Томпсон з дивовижною легкістю за одну хвилину перевтілюється з доброго, іронічного і втомленого дядечка у страхітливого й жорстокого гангстера і навпаки.

Звичайно, в “Підпільній імперії” є і прекрасні костюми епохи «сухого закону» в США, і гостросюжетні перестрілки, і несподівані сюжетні повороти. Тим, хто захоплений цією епохою, буде приємно зустріти улюблених гангстерів: Аль Капоне, Майера Ланськи, Арнольда Родштейна, Чарлі Лучіано. Але для мене найбільшою загадкою серіалу залишається особистість головного героя. Здається, ти вже розгадав його і визначив його тип, поклав його у відповідну коробочку в своїй голові, як раптом він показує себе з нового боку, і коробочка в голові тріскає, не витримуючи внутрішнього тиску персонажа.

Окреме задоволення приносить те, що Енох Томпсон, що б він не робив, залишається цілісною особистістю, в його поведінці на екрані ніде не прослизає фальш. Ти просто розумієш, що твій рідний (як і герой будь-якого серіалу) персонаж потрапив у нову ситуацію і повів себе по-новому. Ти цього не очікував, але він при цьому залишився самим собою. Сумнівів не виникає: це не дірка в сюжеті, це новий вимір. Автори серіалу, до яких, звичайно, належать і актори, придумують все нові й нові життєві повороти, щоб здивувати тебе. За рахунок цього Енох Томпсон і стає таким багатогранним, як кожна жива людина. У цьому серіал схожий на справжнє життя, і тим він особливо цінний.

Одна з центральних історій серіалу – стосунки Еноха з братом Елаєм. Починається вона з досить простих акордів ревнощів і поступово ускладнюється. За своїм масштабом пристрасті киплять шекспірівські! І справжнє задоволення спостерігати, як гармонійно персонажі переключаються з одного архетипу на інший. “Підпільна імперія” розповідає про те, як людина, яка поставила владу понад усе, втрачає все інше. При цьому вона одночасно випалює світ і зовні, і всередині себе.

 

ФЕЛІНСЬКИЙ