Якщо хочете пізнати Бога, попросіть Його про це. Саме так трапилося з Іваном Рибаруком, настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що в селі Криворівня на Верховинщині. Планував присвятити життя селекції тварин, натомість зайнявся духовною селекцією.

Це особливий священик, який свого часу цікавився буддизмом, вченням кришнаїтів, але істину знайшов лише в християнстві. Своє духовне покликання усвідомив аж у 26 років.

Послухати його проповіді приїжджають з різних куточків України, також священик має свій сайт «Слово Потіхи», де можна переглянути його проповіді.

Іван Рибарук нормально ставиться до ведичної термінології, санскриту, його не лякають такі слова, як «чакри», «енергія», «медитація»… «Головне – зміст, а не форма. Хоча люди зазвичай більше думають про останнє, – пояснює настоятель. – Візьмімо до прикладу слово «православний». Це поняття позитивне чи негативне? Якщо йдеться про православну армію, котра вбиває наших хлопці на сході, то відповідь очевидна. Те саме зі словом «християнин». Згадаймо, як йшли з хрестовими походами, під час яких винищили пів-Європи. Форма повинна відповідати суті».

Іван Рибарук пояснює, що таке популярне нині поняття, як енергія з грецької перекладається як дія, а церковний відповідник – благодать. Медитація – це звичайне споглядання. «Як правильно: ікона чи образ? – усміхається священик. – Розумієте, що я маю увазі? Не треба боятися слів, необхідно вникати в їхній зміст».

51-літній Іван Рибарук родом із Верховинщини. З дитинства дуже любив науку, виростав з атласами і енциклопедіями, де не було ні слова про Бога. Захоплювався селекцією тварин, займався спортивним гірським туризмом, підкорив не одну вершину Алтаю, Кавказу і Паміру. Найвища – 6200 м.

У 22 роки стверджував, що Бога немає, а якось навіть заявив: «Якщо Бог дійсно існує, нехай покажеться мені». І Всевишній послухав чоловіка та явився найбільш прийнятним для нього способом – через науку: Іван Рибарук перелопатив купу літератури. Вже через рік верховинець співав у церковному хорі, потім вивчився на священика. «Визначальний вплив на мене справили особа святого Серафима Саровського. Потім познайомився з чудовими працями Олександра Меня, зокрема, особливої уваги заслуговує його «Син людський», – розповідає настоятель.

До речі, священик є батьком двох дітей, які зараз навчаються у виші.

Коли люди приїжджають до отця Івана Рибарука, найчастіше запитують: «Для чого так багато страждань?» «Матерія – це ущільнений дух, і саме таким чином він вивільняється – та досконале духовне начало, яке закладене в кожному з нас, – пояснює настоятель. – Людина не може не страждати – такий стан став звичним після першого гріхопадіння. Навіть дитина щойно народжується на світ і починає кричати від болю – повітря, яке вперше проривається в легені, заявляє про себе пекучим болем». Головне, аби страждання, які переживає людина, були осмислені, бо лише так можна прийти до Бога.

Наталя МОСТОВА