Коли відходів – справді нуль

Навчитися сортувати власне сміття та віддавати його на повторну переробку сьогодні намагається все більше людей. Але навчитися продукувати якомога менше цього сміття – завдання, здається, з розряду фантастики. Втім, калушанка Олена Бараненко успішно доводить, що це можливо. Днями вона у власному домі замінила відро для сміття на… баночку. І наповнити її має намір не раніше, як за кілька тижнів. І це при тому, що живе вона з чоловіком та трьома дітьми.

Про те, як відмовитися від різноманітного непотребу, який лише засмічує середовище, а також навчитися раціонально використовувати всі ресурси, пані Олена розповіла під час гаражного розпродажу, що відбувся в Калуші вперше. Захід для міста – абсолютно новий, тому, попри жваве обговорення та чималу зацікавленість у соцмережі, не зібрав широкої аудиторії. Натомість «еко-посиденьки», під час яких і говорили про життя в стилі «нуль відходів», не залишили байдужим нікого з учасників. Йшлося про їжу та організацію побуту, пункти прийомів вторсировини і особливості закупок… Але основний месидж – навчитися менше смітити.

Олену Бараненко до такого стилю життя надихнула книга Беа Джонсон «Дім – нуль відходів». Це такий собі доступний кожному покроковий гід, який розповідає, як поліпшити здоров’я, заощадити час і гроші та досягти яскравішого майбутнього для своєї родини і планети загалом. Книга трапилася калушанці кілька місяців тому, хоча до цього вона вже мала певний досвід сортування сміття.

«За останніх десять років я бралася за сортування мільйон разів. У результаті кухня перетворювалася на склад різного непотребу. Насправді, це нелегке завдання. У Калуші реально легше не мати сміття, аніж знайти, куди його потім здати. Зараз у мене весь непотріб займає одну поличку, і я чекаю, що можливість його позбутися таки буде», – каже лекторка.

Найлегше здати макулатуру. Її приймають приблизно по півтори-дві гривні за кілограм. До пунктів прийому можна віднести також пляшки та склобій (білий – 50 коп., кольоровий – 40 коп.). Деякі види пластику також збирають у Калуші, як і металобрухт, консервні банки, відпрацьовані батарейки і часом навіть пакети та поліетиленову плівку. Платять, правда, не за все. Та і те, за що платять, навряд чи можна розцінювати як джерело додаткового доходу. Тому сортування сміття – це, насамперед, свідома позиція, а не спосіб перетворити непотріб у гроші.

Щоб відходів у домі було якомога менше, потрібно дотримуватися кількох правил. Найперше – навчитися казати «ні» тому, що вам насправді не потрібно.

Олена Бараненко пояснює суть: «Коли ми виходимо з дому і йдемо просто по місту, нам пропонують чимало рекламних листівок. Ми часто шкодуємо людей, які їх роздають, беремо той папірець і доносимо до найближчого смітника. Але, беручи цю рекламу, ми кажемо «так» вирубуванню лісів. Те саме стосується візиток, записничків і так далі. Наступне завдання: скоротити кількість споживання того, чого можеш. Чи потрібна нам десята сукня або, скажімо, по кільканадцять тарілок на кожного члена сім’ї? Звісно, ні. Але це треба розуміти і купувати лише ті речі, які дійсно нам необхідні. Третє правило: скористайся повторно. Для українців насправді це мало б бути одне з найлегших завдань, бо ми дійсно вміємо робити з нічого щось. Найлегший приклад: використати упаковку з-під певних продуктів для заморожування чи зберігання інших. Сортування й утилізація – наступний крок. Тут важливо навчитися відділяти органіку від неорганіки. «Забравши» продуктові відходи зі смітника, ви скоротите його наповнюваність на 70%».

Органічні продукти легше відділяти тим, хто мешкає у приватних будинках і, можливо, тримає деяких тварин. Але і для мешканців багатоповерхівок варіанти є. Один із них – купити компостер. Він допоможе вирішити питання утилізації органічних відходів. У компостер можна класти будь-які відходи, які розкладаються: з саду, городу або кухні (це можуть бути залишки від овочів і фруктів, скошена трава, листя, яєчна шкаралупа, кавова гуща, чайна заварка, папір тощо). Вартість компостерів різна – від кількох сотень до кількох тисяч гривень. Якщо витрачатися не хочеться, можна продукти заморожувати чи висушувати, а у перспективі – віддавати тваринам або прикопувати.

Звісно, одразу зробити все дуже важко. Але відмовитися від одноразових пакетів, посуду та інших речей цілком реально. Багаторазові торбинки та мішечки з тканини – лише перший крок. Їх можна купувати готовими (на цьому вже роблять своєрідний хенд-мейд бізнес) або шити самим з будь-якої легкої тканини. В Олени Бараненко – цілий органайзер для таких мішечків. Вона використовує їх для сипучих продуктів, овочів, фруктів, хліба тощо. Продавці здебільшого на забаганку зважити продукт «у своє» реагують адекватно. Втім, калушанка, пішла далі і зуміла відмовитися від більшості косметичних та побутових засобів, упаковку з-під яких або дуже важко здати на переробку, або взагалі неможливо переробити.

«Косметичні засоби я використовую, але роблю вибір на користь натуральних. Їх часто можна купувати взагалі без упаковки. Роблю і сама. Скажімо, зубну пасту і зубний порошок, маски, скраби, бальзами. Шампунями я не користуюся теж. Мені підходить житнє борошно, деякі трави. Сьогодні вранці вперше пробувала зробити лак для волосся. За рецептом Беа Джонсон, до речі. Вийшов цілком непоганий – лимонний. Парфуми теж можна робити самостійно. Різних рецептів існує дуже багато. Кожен може знайти те, що потрібне саме йому», – каже пані Олена, але водночас додає: якщо на раз взятися за домашню косметику і почати замовляти всі інгредієнти, то це може бути ще більше сміття, ніж купити собі готовий крем. До такого стилю життя треба йти поступово і дуже виважено.

Калушанка свій вибір зробила. Їй вдалося замінити в домі всі одноразові речі на багаторазові: хустинки, екосумки, термогорнятка, навіть ватним дискам та губкам для миття посуду вона знайшла достойну заміну. Засоби для прибирання – також натуральні. Серед улюблених – сода й гірчиця. Одноразових засобів гігієни в помешканні молодої жінки теж немає. Для дитини використовує багаторазові підгузки, для власних потреб в «особливі дні» – гігієнічну чашу, яка, окрім екологічності, має цілу низку переваг порівняно зі звичайними прокладками. Серед речей Олени Бараненко – багаторазовий зошит, у якому можна писати й стирати багато разів. А серед улюблених ручок – чорнильна, яку взагалі можна використовувати роками.

«За чотири місяці я разів п’ять виносила сміття. З учорашнього дня замість відра поставила баночку. На 21 день себе «запрограмувала». Не знаю, чи вистачить, але спробую», – резюмує активістка.

Тетяна КІНДЮХ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!