Вічний спокій на цвинтарі буває оманливим. На жаль, на поховання іноді навідуються ті, кого називають вандалами. Вони руйнують пам’ятники, хрести, огородження, вчиняючи наругу над могилами. Хто ці люди і чому вони тривожать мертвих, дізнавався «Галицький кореспондент».

Два кладовища за ніч

В Івано-Франківську на кладовищі біля вулиці Церковної трапився випадок вандалізму. Про це повідомив міський голова Руслан Марцінків у соціальні мережі. «Зрада дня! Вандалізм, лібералізм і сатанізм в дії на кладовищі мікрорайону Княгинин! От кому заважають мертві?» – запитав мер. Аналогічна ситуація сталась і в приміському селі Вовчинець.

Поліцейські встановили особи вандалів та розшукали їх. Виявилося, що до обох випадків були причетні одні і ті ж люди: 39-річний чоловік та 27-річна жінка. За одну ніч вони понівечили на двох кладовищах понад 20 могил. Зловмисники пошкодили металеві огорожі навколо могил, спалили вінки, витягли дерев’яні та металеві хрести.

У скоєнні наруги над могилами обоє зізналися. Їхні дії кваліфікуються за ч.3 ст. 297 ККУ – наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого. Правоохоронці також перевіряють причетність зловмисників до скоєння аналогічних злочинів.

Потрібні камери

Керівник комунального підприємства «Міська ритуальна служба» Андрій Хруник запевняє, що схожих ситуацій на міських кладовищах не було, вандалізм такого масштабу стався вперше. Його виявила прибиральниця, яка вранці прийшла на роботу.

«Пам’ятники там не пошкодили, але на могилах розпорпали землю. Родичі похованих самі впорядкували території. Ті хрести, які вандали повитягували, ми, як могли, встановили назад», – зазначає чиновник.

Він пояснює, що закриті цвинтарі в Івано-Франківську не охороняються. Тому Хруник звернувся до департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою з клопотанням про встановлення системи відеоспостереження. На думку посадовця, було б добре залучити до охорони кладовищ  працівників Муніципальної інспекції «Добродій».

Наразі охороняється тільки одне кладовище – у селі Чукалівка, де відбуваються поховання. Там встановлено камери нагляду, вдень і вночі є охоронці та інші працівники. Натомість на закритих цвинтарях в робочий час є тільки прибиральники, а вночі – нікого.

Розгромити цвинтар

Вандалізм на кладовищах трапляється нерідко. Наприклад, у Калуші 17 жовтня 2019 року сплюндрували старий цвинтар. Як повідомив місцевий житель Віктор Пазухін у Facebook, біля одного з розтрощених поховань розкидали купу лахів, щоб навести на думку, ніби це – справа рук безхатьків. Деякі могили трощили, ймовірно, кувалдою. З більшості – просто видаляли металеві частини-огорожі, таблиці, підсвічники. Не пошкодували навіть могилки маленького хлопчика. Серед сплюндрованих поховань були також австрійські та польські.

Очевидно, вандали на цвинтарі добували метал, який можна здати. Мешканців села Довгий Войнилів обурила дикість, з якою вандали “працювали”, адже всюди були сліди руйнувань: розкидані уламки огорож та надмогильних пам’ятників.

Це не поодинокий випадок, коли зловмисники йшли на кладовище, аби нажитись. Раніше на Тлумаччині двоє братів віком 35 та 40 років, котрі відбували покарання у місцях позбавлення волі, після звільнення обікрали сільський цвинтар. Вони за допомогою спеціальної пилки вирізали 11 секцій металевої огорожі, аби здати на металолом. Своєї причетності до крадіжки вони не заперечували.

За інформацією ГУ НП в Івано-Франківській області, в 2019 році було зареєстровано два випадки осквернення релігійних святинь на кладовищах. Це сталось у Долинському та Калуському районах. Від початку 2020 року таких випадків було вже чотири. Зокрема, у селі Нижній Вербіж, що на Коломийщині, 9 січня невідома особа пошкодила надмогильні лампадки на цвинтарі. На місці події поліцейські встановили, що чоловік у стані алкогольного сп’яніння пошкодив шість надгробних гранітних декоративних ваз, дві лампадки та одну декоративну гранітну кулю. Зловмисника правоохоронці знайшли, ним виявився 55-річний місцевий житель. Йому повідомили про підозру.

Три основні типи людей

Кандидат філософських наук, психотерапевт у методі позитивної психотерапії, тренер і спеціаліст в царині українських архетипів Галина Дичковська міркує, що теоретично можна структурувати людей, які з певних причин вчиняють акти вандалізму на кладовищах, на кілька типів. Є такі, хто робить це через особисту помсту.

«От була людина, яка завдала великої шкоди. І навіть після смерті хтось не може їй пробачити. Оскільки мститись вже нема кому, то він йде на поховання і зруйнуванням могили мстить своєму кривднику. Наприклад, зловмисник вбив дитину, а потім сам загинув. Помститись йому можливості немає, але є могила. У такому випадку іде цілеспрямована атака на одне певне поховання», – розповідає вона.

Але трапляються й справжні прихильники сатанинських культів. А третій тип – просто випадкові п’яні люді. От напились вони, опинились на кладовищі і почали громити все, що під руку попало. На думку Галини Дичковської, такими є основні причини вандалізму на цвинтарях.

Думка церкви

Отець Михайло Віхоть каже, що він був збентежений інформацією про те, що невідомі особи поглумилися над могилами на цвинтарі в Івано-Франківську. Для нього ще прикріше було побачити зневажену могилу знайомого, якого кілька днів перед тим поховали.

«І відразу виникає питання, чому люди йдуть на такий крок, що спонукає їх до цього? І найкраще було би почути їх особисто… Ти можеш не знати, хто похований у тій чи іншій могилі, але це є чийсь брат, сестра, батько, мати, чоловік чи дружина. Ти можеш мати свою думку про існування Бога чи воскресіння мертвих, але це не дає тобі морального права чинити подібне», – каже отець Віхоть.

За його словами, цвинтар – це святе місце, де поховані тіла наших рідних і знайомих. Наша пам’ять про них і любов не зникають із фізичною смертю. Радше навпаки, пошана до тіл померлих, відвідини їхніх могил, принесені живі квіти є виявом тієї любові, яка триває і після земного життя.

«Кожного разу, коли ми приходимо на цвинтар чи проходимо повз, ми усвідомлюємо, що настане час, коли ми відійдемо до іншого життя. Тому не маємо боятися померлих, а радше молитися за них, щоби вони осягнули небо», – зазначає отець.

Парох верховинського села Криворівня Іван Рибарук розповів про один давній випадок дозволеного “вандалізму”, коли довелося піти на крайнощі, щоб люди змогли пережити сувору зиму.

«Покійний священник мені розповідав, що колись одне українське село замело, були сильні морози і не було чим ватру класти. Тоді священник дозволив поспилювати хрести на цвинтарі, аби нагрівати хати. Але була одна умова: хто виживе навесні, має все відновити. Таким чином село збереглося», – пригадує Іван Рибарук.

Він каже, що на Галичині існує звичай – не брати нічого з цвинтаря. А от на Київщині на могилах спеціально залишають їжу для безхатьків. Але розпорпувати землю на похованні чи будь-що інше робити – не можна, це плюндрування пам’яті.

«Це роблять люди, опановані злим духом, однозначно. Якось у Києві на одному із закинутих цвинтарів я бачив, як людина в неадекватному стані над могилою робила дивні рухи і вигукувала щось. Це хвороба душі. Якщо людина агресивно не вірить в Бога – це також хвороба душі. Таке вчиняють люди, які далекі від християнської віри. Тут треба завжди загадувати слова Ісуса Христа: «Отче, прости їм, вони не розуміють, що роблять». Таких людей, можливо, треба ізолювати і карати за законом, а в церковному розумінні – ці люди не з Богом», – наголошує священник.

Людмила ОЛЕНЮК