Поки Олексій Солоненко навчився флейрингу (жонглюванню пляшками та шейкерами – ред.), то розбив сотні пляшок і склянок. Хлопець каже, що насправді нічого важкого у цьому немає, просто треба весь час повторювати один і той самий рух – хоч 100, 500 чи 1000 разів. Мовляв, бармени відпрацьовують рухи до автоматизму. У Олексія буває таке, що жонглює він всім, що у руки потрапляє – навіть зубочистками чи сільничкою в кафе під час розмови.

Олексій – хлопець із села Стопчатів Косівського району. Після 9 класу він вирішив поїхати в Івано-Франківськ вчитися на бармена. Пригадує, що вперше цим зацікавився, коли побачив бармен-шоу наживо. «Мене це запалило, в очах засвітилися вогники, які не згаснуть, напевно, ніколи», – каже Солоненко.

Коли він почав навчання в Івано-Франківську, то дні його проходили так: зранку йшов на пари, після них – на тренування, де по п’ять-шість годин просто повторював декілька рухів – 100-500 разів. У такому ритмі минуло півтора року. Далі Олексію захотілось більшого – він вирішив створити своє бармен-шоу із приготуванням коктейлів та конкурсами. Спершу хлопець виступав сам, а потім об’єднався з одногрупником. Разом вони створили проєкт із організації свят та школу барменів.

Своєму захопленню Олексій вже присвятив чотири роки: перші два він активно розвивався, тобто придумував щось нове, їздив на змагання, а останні два роки цього вже не робить. Наразі він має іншу роботу, а флейрингом та бармен-шоу займається як хобі.

До речі, працювати Олексій почав з 14 років, але тільки в шістнадцять знайшов роботу, яка була йому до душі – став барбеком у одному з барів Івано-Франківська.

«Це не була офіційна робота, я був помічником бармена, міг спостерігати за ним, вчитися. Після цього вже почав працювати», – згадує хлопець.

Якщо навчаючись Солоненко бив пляшки сотнями, то зараз до них ставиться бережно. Пояснює, що їх не так вже й багато і не всі підходять для флейрингу.

«Я іноді ходжу по закладах і прошу, щоб вони не викидали використані пляшки. Зараз навіть до Львова добрався – там мені їх просто відкладають, а я приїжджаю і забираю», – розповідає Олексій.

А ще хлопець понад рік зовсім не вживає алкоголю. Каже, що він бармен із розумом, до того ж тепер у барах не працює і куштувати на смак випивку не треба. Олексій зауважив, що бармени насправді п’ють багато, але йому з часом це набридло. Зрештою, алкоголь ні до чого хорошого не приводить.

Олексій Солоненко зізнається, що перспектив для себе у флейрингу він не бачить. Та головне, що це радує людей, а відповідно, і його. Він каже, що готовий долучитися до благодійних проєктів, тобто він залюбки показував би шоу дітям і розказував їм про це. А все тому, що таке заняття  Олексію до душі, це те, що він просто любить.

Людмила ОЛЕНЮК