Лікарня чи катівня?

На Прикарпатті розгорівся скандал навколо обласної психіатричної лікарні №2 після того, як в мережі з’явився звіт перевірки представника уповноваженого Верховної Ради з прав людини. До того ж, вихованець Залучанського дитячого будинку-інтернату, якого перевели сюди, стверджував, що його б’є персонал і він лежить не в палаті, а в коридорі. Втім, у лікарні цю інформацію спростовують, а департамент охорони здоров’я облдержадміністрації змушений був провести власну перевірку.

IMG_5549

Як в СРСР

У лютому представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Івано-Франківській області Оксана Устимчук перевірила обласну психіатричну лікарню №2, що розміщена в селі Підмихайлівці Рогатинського району. 7 квітня її звіт оприлюднив волонтер «Української благодійницької мережі» Василь Футерко, назвавши лікарню катівнею.

Він повідомив, що сюди перевели вихованця Залучанського дитячого будинку-інтернату Сашка Корнелюка. «Сашко у катівні! Як тільки ми його побачили, він одразу поскаржився, що йому погано. Його б’ють, не міняють підгузки та не лікують. Він спав у коридорі у верхньому одязі та дуже просив перевести його в іншу лікарню», ­– заявив Футерко.

Згодом хлопця перевели в окрему кімнату, а через декілька днів – до Івано-Франківська, у відділення обласного фтизіопульмонологічного центру.

За словами Футерка, на сполох забили одразу, бо в січні ц.р. тут вже помер вихованець Залучанського інтернату Дмитро Андрусяк. Окрім того, сюди часто направляють дівчат з Коломийського дитячого будинку-інтернату, хоча у відповіді на офіційний запит керівництво лікарні повідомило, що їх там не було.

«Мені здається, що ця лікарня – це залишки радянської каральної системи. Чому так віддалено? Там гарна природа і добрі умови, наприклад, для санаторію, але не для психіатричної лікарні, – вважає Футерко. – Так колись лікували у СРСР, коли здорових людей робили хворими і не було кому поскаржитись».

Головний лікар обласної психіатричної лікарні №2 Василь Колочавий спростовує інформацію, яку поширювали про Сашка. Переконує, що хлопець лежав не в коридорі, а в палаті і його ніхто не бив. «Я навіть не можу собі уявити, як персонал міг його вдарити», – обурюється він.

Медсестра, яка була тоді на зміні, запевняє: Сашка не ображала. «Я його потім питала, чого він так сказав, а Сашко відповів, що просто хотів поїхати звідси», – стверджує молодша медсестра Ольга Логай.

 IMG_5580

Порушення, куди не глянь

10 лютого моніторингова група у складі заступника керівника відділу з питань попередження неналежного поводження в діяльності установ освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Ірини Сергієнко, представника уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Івано-Франківській області Оксани Устимчук та регіонального координатора взаємодії з громадськістю уповноваженого з прав людини в області Світлани Дем’янчук перевірили обласну психлікарню №2.

З’ясувалося, що більшість рекомендацій, які були надані за результатами першого візиту в 2013 році, так і не були виконані. Під час перевірки комісія виявила безліч порушень.

Так, у психіатричному відділенні №1 чоловіки, які проживають на другому поверсі, майже всі були у куртках та черевиках, тому що було дуже холодно. На другому поверсі був відсутній термометр, однак на першому поверсі в одній з найтепліших кімнат та в процедурній він показував 13 градусів, хоча має бути не менше 20.

Також виявилося, що молодший медперсонал не здійснював належного догляду за хворими. Як приклад, представник омбудсмена назвала мокрі матраци. Обурили її і ґрати та решітки на вікнах і дверях, адже це є порушенням правил пожежної безпеки.

Крім того, комісія виявила випадки протиправного тримання осіб у лікарні. У відділеннях є пацієнти, які перебувають у цьому закладі досить тривалий час, навіть понад 30 років. Тобто відбувається фальсифікація медичних документів пацієнтів – умовна виписка та повторна госпіталізація.

Комісія встановила і факт порушення закону «Про психіатричну допомогу». Одна пацієнтка розповіла, що медперсонал у липні та жовтні 2016 р. проводив їй лікування з використанням ін’єкційних препаратів. Через це вона себе погано почувала та відмовлялася від препарату.

«1 лютого 2017 року при спробі персоналу знову ввести їй препарат пацієнтка К. опиралася. Крім того, на запитання, який препарат їй вводили 1 лютого, лікар назвала інший. Водночас у медичній картці стаціонарного хворого та листку призначень пацієнтки К. взагалі тоді не було ніяких призначень, чим порушено статтю 26 закону «Про психіатричну допомогу», – йдеться у звіті.

Моніторингову групу вразило, що майже у всіх відділеннях відчувається неприємний запах, пацієнти вдягнені у старий, інколи порваний одяг, а постільна білизна перепрана та зношена.

Серед виявлених порушень було і те, що персонал розпоряджається пенсійними коштами навіть дієздатних пацієнтів. «Пенсійні кошти витрачаються не лише на продукти, а й на чайники, оплату проїзду до обласного центру (начебто за пенсією пацієнта), одяг, медикаменти тощо», – сказано у звіті.

Пацієнти скаржились комісії і на неякісну та несмачну їжу, а також на те, що змушені пити воду з крана. До того ж з’ясувалось, що в лікарні існує практика замовлення страв, які персонал готує вдома. Як приклад, у звіті наводиться такий факт: коли один із хворих замовив деруни, то три штуки коштували 15 гривень.

 IMG_5585

В робочій колії

Головний лікар психлікарні погоджується, що недоліки у закладі є, але каже, що не все так жахливо, як описано у звіті, який він побачив кілька днів тому. За його словами, лікарня фінансується недостатньо. Але як тільки є кошти, то власними силами роблять ремонти.

«Коли приїхав омбудсмен, то всіх працівників лікарні відсторонили і спілкувалися тільки з пацієнтами, – розповів Василь Колочавий. – Кожен хворий у міру своєї дієздатності може говорити багато чого. Де вони зробили знімки з мокрими матрацами, я не знаю. В якому це місці чи відділенні? Я не можу ні підтвердити факт про мокрі матраци, ні заперечити. На кожну зміну є три комплекти постільної білизни».

Керівник лікарні переконує, що всі хворі мають доступ до гарячої води, бо є бойлери, а холодну можна пити з-під крану, оскільки тут є артезіанські свердловини. На  підтвердження демонструє душову кабіну в чоловічому відділенні. Однак гарячої води там не виявилося, бо її тимчасово перекрили на другому поверсі. Також, за словами головлікаря, є загальна баня для хворих, але коли холодно або вони не хочуть в ній митися, то можуть скористатися ванною.

У чоловічому та жіночому відділеннях прохолодно, деякі пацієнти у верхньому одязі. Однак є й такі, які одягнуті у старезну зіпрану форму з написом “ОКЛ №2″. У деяких палатах є нові дерев’яні підлоги та ліжка, умивальники. Проте є й старі ліжка з металу та плити і така ж древня плитка. У лікарні пояснюють, що інколи всі ліжка зайняті, тому доводиться використовувати і такі. А є пацієнти, які ходять під себе, тому їх поселяють у палати із залізними ліжками та плиткою.

Палати відрізняються одна від іншої. Працівники пояснюють, що вигляд палат залежить від того, наскільки вистачило коштів. Здебільшого в них перебуває 6-8 пацієнтів, але є й двомісні.

Головний лікар дозволяє зайти у чоловічу вбиральню. Там курять. Один кран тече, а інший взагалі не працює.

Керівництво закладу запевняє, що не може розпоряджатися коштами пацієнтів. Хворі або самостійно отримують пенсії у поштовому відділенні, або дозволяють це робити комусь із родичів. Відповідно, хтось зберігає всі гроші при собі, а хтось тримає у сейфі старшої медсестри. Якщо й купували чайник чи будь-які інші речі для лікарні, то це виключно за бажанням пацієнтів.

Одна з пацієнток, колишня вчителька молодших класів, запевняє, що пенсію бере сама і розпоряджається нею на власний розсуд.

Медсестри записують у журнал, хто й до кого приходив, яку їжу приніс та чи залишав кошти. Їжу підписують та складають на полички і в холодильник у кімнаті для побачень. Однак з’ясувалося, що холодильник не працює, а полички для їжі порожні.

У деяких палатах та на коридорі – неприємний запах. Працівники лікарні пояснюють, що жінок щоранку миють, однак є неохайні або такі, які ходять під себе. Деякі пацієнти скаржаться на умови, а деякі навпаки кажуть, що тут краще, ніж в інтернаті.

Головний лікар запевняє, що хворих годують чотири рази на день і всі задоволені. А якби він дізнався, що працівники вдома готують та продають їжу пацієнтам, то вони одразу ж були б покарані.

Втім, до нас підходить пацієнтка, яка скаржиться на їжу. Мовляв, рогалики такі, що вона не може їх їсти, а підлива і каша не посолені.

Фінансування на медикаменти для загальних хворих складає 5,98 грн. на добу на одну особу, а для хворих на туберкульоз – 33,03 грн. Тому пацієнти купують ліки за власні кошти. Керівництво це підтверджує, мовляв, у кожній лікарні зараз так.

«Той загал про катівню не відповідає дійсності. Ніхто не знає, що вони насправді бачили. Я вже прийняв рішення, що ніяких відвідувань не буде, крім тих, кому дозволено згідно з законом», – підсумовує Михайло Клочаний та додає, що постійні перевірки вибивають з робочої колії працівників.

 IMG_5625

Не все так погано

Завідувач центру здоров’я при департаменті охорони здоров’я ОДА Тамара Мислицька пояснює, що незважаючи на те, що омбудсмен перевіряв психлікарню у Підмихайлівцях ще в лютому, звіт до них надійшов нещодавно. Відтак при департаменті була створена комісія, яка також здійснила перевірку закладу, однак результатів ще немає.

Пані Тамара стверджує, що якщо реально подивитися на ситуацію, то не все в цій лікарні так погано, зважаючи на те, в яких умовах зараз перебуває медицина. Головний лікар, за її словами, і так там багато робить.

Хворі у психлікарні ходять під себе, і матраци треба часто міняти, але державних коштів на їх закупівлю немає. «У цій лікарні є 90% людей, які мали би перебувати у геріатричних пансіонатах», – зауважує чиновниця.

«Коли в лютому приїхала моніторингова група, то температура в кабінеті головного лікаря була 15 градусів, а в палаті – 13 градусів. Вони спираються на закон, що має бути 20 градусів, а звідки їх взяти? – обурюється Тамара Мислицька. – Або ось у звіті пише, що вони спілкувалися з психічнохворою і вона скаржилась, що їй медперсонал зробив ін’єкцію, яку не призначав лікар. Але звідки психічнохвора може про це знати? Якщо тверезо подивитися, то ситуація зовсім інша».

Наталя ДЕРКЕВИЧ