Лікування творчістю

Часто людині буває важко вербально виразити почуття і емоції, сформулювати переживання, страхи, комплекси, бажання. І тут здатна допомогти арт-терапія: малювання, складання казок, піскова терапія, музикотерапія… Особа, навіть не усвідомлюючи, яким чином, під час таких занять творчістю відчуває, що хаос думок відступає, приходить ясність і гармонія.

 

Термін «арт-терапія» увів англійський художник Адріан Гілл у 1942 році. Працюючи з хворими, він зауважив, що творчі заняття відволікають пацієнтів від переживань і допомагають подужати хворобу. Вже в 1945 році британець опублікував книгу «Мистецтво проти недуги», що презентувала досвід використання творчості як терапії в організованій ним художній студії при шпиталі.

Друга світова війна і англійський реабілітаційний рух, який підтримувала держава, відіграли значну роль в розвитку арт-терапії. Річ у тому, що більшість пацієнтів в англійських госпіталях середини 1940-х – початку 1950-х становили військові з травмами і захворюваннями різної важкості. Крім безпосереднього лікування фізичних хвороб, вони потребували психологічної реабілітації. Саме це завдання певною мірою виконували художні студії Гілла. Крім того, в госпіталях по всій Великобританії вели активну реабілітаційну роботу, що базувалася на груповій аналітичній психотерапії, яка також включала використання художніх технік як додаткового терапевтичного інструмента.

У кожному з нас закладена здатність виражати себе творчо, але дорослішаючи, людина часто втрачає цю здатність, забороняючи собі танцювати, малювати, вимастити руки глиною, закриваючи свій творчий потенціал і обмежуючи своє життя, тим самим блокуючи емоційні прояви. Арт-терапія допомагає розкритися на психологічному рівні та усвідомити свої внутрішні негаразди і прагнення, адже у повсякденні часто це заважає зробити логіка.

sho-take-mistectvo

Вималювати переживання

Під час малювання емоційний стан людини помітно змінюється, вона наче «вимальовує» свої внутрішні переживання, усвідомлює їхню причину і звільняється від них. При цьому взагалі не потрібні бодай якісь здібності до малювання. Вони просто не важливі, адже зосереджуватися необхідно не на кінцевому результаті, а на самому процесі.

«Під час такого розслабленого і неконтрольованого малювання працює наша підсвідомість, – пояснює івано-франківський психолог Людмила Тихоход. – Рука вимальовує істинний внутрішній емоційний стан людини, проектуючи все це на папері. Малюнок здатен виразити те, що важко пояснити словами, адже часто людина й сама не спроможна трактувати свій стан. А іноді особа добре розуміє свої думки і страхи, тоді малювання допомагає їх відпустити. Приходить відчуття своєрідного звільнення».

Психолог каже, перед тим, як розпочати малювати (найкраще фарбами), необхідно запитати себе: «Що я відчуваю у цей момент?» Художній витвір усе розповість. Якщо людині не дуже до вподоби її малюнок, вона має себе знову запитати: «Що я можу домалювати, аби він став мені приємнішим?» Після відповідної корекції з’являється відчуття легкості.

Як пояснює Людмила Тихоход, якщо людина малює вертикальну лінію, спрямовану вгору, це свідчить про ріст або його прагнення. Лінія, спрямована донизу – автоагресія. Коло каже про якусь цілісність. Дуга, яка схожа на хмарину, видає наповненість певною емоцією, яка готова «потекти» дощем, тобто йдеться про готовність до вираження. Дуга, що нагадує пагорб, означає закритість, пригніченість. Хвилі виказують жіночність, гнучкість, м’якість. Квадрати свідчать про стабільність, захищеність, а також про замкнутий простір. А решітка свідчить про те, що людина десь застрягла, почувається в пастці.

Колір за Люшером

Кольори, які використані в малюнку, теж мають велике значення. Швейцарський психолог Макс Люшер розробив так званий тест Люшера, суть якого в послідовному виборі кольору, і дав характеристику основних кольорів, яку почали широко використовувати фахівці.

Сірий – знак нейтральності, середини. Колір аристократів, інтелекту й стриманості. Особистість, яка обирає його для себе, хоче залишитися осторонь від усього, що зовні. Такі люди вважають за краще не відкриватися іншим, вони тримають усе в собі. Це не означає, що вони напружені або розслаблені, а просто перебувають посередині, на нейтральній території. Це прагнення відгородитися від усього, залишитися недоторканим.

Синій колір завжди символізував спокій і гармонію. Вчені довели: коли людина дивиться на об’єкти, виконані в синіх тонах, вона заспокоюється. В цей час організм готується до відпочинку і розслаблення. Синій відтінок несе в собі гармонійний стан і символізує єднання зі світом, тишу і умиротворення.

Якщо людина відкидає синій колір, отже, вона біжить від спокою і довіри, її потреба в цьому залишається незадоволеною. Це може свідчити про те, що особа не бажає прив’язуватися до чогось. Зазвичай такі люди постійно напружені, шукають зовнішні подразники, роблять усе, аби уникнути стану спокою.

Зелений. У психології вважається, що люди, чия душевна прив’язаність незадоволена, намагаються її компенсувати саме цим кольором. Зелений символізує незалежність. Симпатія до зеленого часто буває у молодих людей, які хочуть якомога швидше стати самостійними. Зелений є символом постійності та наполегливості, певною мірою жорсткості, твердості. Люди, які вибирають зелений колір, дуже обережно ставляться до змін. Вони прагнуть підвищити впевненість у собі, у своїх навичках і вміннях за рахунок самоствердження. Любителі зеленого захищають свої принципи, іноді страждають від того, що не отримують визнання інших людей.

Стосовно тих, у кого зелений на останньому місці, можна сказати, що вони втратили сили для боротьби, самовладання і терпіння, за рахунок чого в поведінці з’являється імпульсивність. Це може призвести до того, що такі особи будуть звинувачувати в своїх помилках інших.

Червоний. Психологічні дослідження вказують на те, що червоний полюбляють, перш за все, особистості, спраглі збудливих переживань та емоцій, які бажають відчути повноту життя. Відтінки червоного символізують життєву силу. Цей колір підвищує кров’яний тиск, покращує апетит. Це колір мужності, прагнення, вогню, душевних сил, підкорення. Також він означає сексуальне бажання.

Люди, у яких червоний на останньому місці, відчувають з його боку загрозу, оскільки у них спостерігається нестача життєвої сили.

Жовтий. Його значення у психології пов’язане з обтяжливою прихильністю, що вимагає полегшення, аби усунути депресію. Незадоволена емоційність змушує людину постійно шукати вихід із ситуації. Це пошук задоволення і гармонії, спроба знайти сенс життя і місце, де можна максимально використовувати свої можливості. Жовтий колір є найяскравішим, живим і легким. Асоціюється зі стимуляцією. Люди, у яких цей колір стоїть на першому місці, бажають домогтися визнання і поваги. Надмірність цього кольору також може свідчити про егоцентризм, бажання підкорити світ. До речі, Вінсент ван Гог був фанатом жовтого, навіть мріяв увесь свій дім повністю зробити в таких тонах.

Ті ж, кого дратує жовтий, як правило, розчарувалися в житті, в людях. Вони відчувають порожнечу.

Фіолетовий. У психології він вказує на підвищену емоційність людини, внаслідок чого вона може передчувати якісь події або передбачити певні вчинки. Фіолетовий – це суміш червоного і синього, неприборканої енергії і спокою. Дві протилежні сили. За прагнення оволодіти вищими духовними знаннями відповідає саме фіолетовий колір.

Коричневий. На перше місце його ставлять люди, яким не вистачає життєвої сили чи ґрунту під ногами. Все навколишнє вони сприймають пасивно. Коричневий символізує чуттєве сприйняття світу і дає зрозуміти ставлення людини до фізичних відчуттів. У таких осіб спостерігається підвищена потреба у відпочинку, у створенні навколо себе затишку й умиротворення.

Люди, які взагалі відкидають коричневий, як правило, намагаються вирізнитися з натовпу.

Чорний має вкрай суперечливе значення. Він завжди асоціюється з трауром і депресією. Оскільки для багатьох цей колір символізує певну межу, то він висловлює «нічого, повне заперечення». Чорний надає людині бажання оборонятися і витіснити подразники. Це відмова і суперечність одночасно. Особистість, у якої цей колір стоїть на першому місці, здатна відмовитися від усього. Ті, хто поставив чорний на останнє місце, ставлять до себе завищені вимоги і уникають небезпеки.

Рожевий виказує інфантильність, помаранчевий – прагнення змін.

Хоча, як зазначає Людмила Тихоход, до цього трактування не варто прив’язуватися. Найкраще, якщо людина сама пояснить, чому вона вибрала саме ці кольори і що вони для неї означають.

Аби діагностувати стосунки зі своєю «другою половинкою», психолог радить зобразити малюнок, в основі якого – човен. Навколо нього можна вже імпровізувати. Так, наприклад, якщо в човні особа намалює жінку в одному кінці, а чоловіка в іншому (або взагалі намалювала тільки себе), то це є яскравим відображенням труднощів у взаєминах, розрив або прагнення до нього, відсутність стосунків. Хвильки свідчать про потребу в емоціях. І навпаки, чим спокійніша водна гладь, тим більша необхідність у спокої в стосунках. Якір може виказувати бажання перерви в стосунках, невизначеність. Вітрило показує готовність змінюватися, пристосовуватися до обставин. Весла – готовність працювати над стосунками. Рятівне коло говорить про зародження недовіри до партнера чи стосунків загалом. Діти в човні – надмірна зосередженість на дітях, що забирає всі сили для взаємин. Якщо намалювали також багато різних квіточок, сонечок, пташечок та інших позитивних деталей, це свідчить про важливість антуражу в стосунках. Небесні світила, зокрема місяць і зірки, означають брак романтики.

Казка зцілює дорослих

Складання власної казки допомагає дорослим вирішувати свої проблеми. Суть методу – написання власної «терапевтичної казки», яка запустить певні механізми саморегуляції. Навіть сам факт створення такої казки – без додаткового осмислення та роботи з нею разом із психотерапевтом – запускає процес необхідних змін у житті приблизно через 6-12 місяців.
Казка і сон дуже схожі. Подумайте самі: коли людині наснився поганий сон, вона прокидається без настрою, що часто і тягне за собою низку неприємностей. І навпаки – коли наснився хороший, «потрібний» сон, здається, що є сили гори зрушити, все вдається і настрій неймовірний. Зміст наших сновидінь – це наше підсвідоме, зашифроване у вигляді символів. А тепер уявіть, що ви можете бачити сни «на замовлення». Сни, в яких ви оперуєте символами за своїм власним бажанням: обираєте події і персонажів, досягаєте визначених цілей, але так само символічно, як і уві сні. Саме цю можливість дає казкотерапія.
Казки можна створювати різні, залежно від того, які саме зміни ви бажаєте здійснити у своєму житті: про саморозвиток; про кохання (як зустріти свою половинку, якою вона має бути); про вирішення конфліктів у сімейному житті; про кар’єру (наприклад, про визначення професії).

Під час написання казки треба звертати увагу на головного героя: який він, чого боїться і чому, як досягає поставленої мети, як вирішує проблеми, що йому треба зробити, аби стати кращим, і т.д. Головний герой, як правило, уособлює автора. Також важливі фактори, які в казці заважали чи допомагали герою. Наприклад, чарівна фея, яка постійно допомагає герою. Це може свідчити про те, що людина звикла перекладати відповідальність на інших, чекати, що її хтось має урятувати. Якщо герой постійно з кимось кооперується, такі ж організаторські здібності автор має і в реальному житті. Мотивація героя виказує життєві пріоритети автора.

Працюємо з піском

Людині пропонується створити композицію у спеціальному ящику з використанням матеріалу, яким є як сам пісок, так і величезна кількість (на вибір) мініатюрних фігурок: люди, тварини, рослини, предмети побуту, тощо. З усього цього людина створює свою власну картину світу на поточний момент.

Найпривабливіше в пісковій терапії – відсутність обов’язкової інтерпретації того, що відбувається. Звичайно, таку інтерпретацію вам дасть  кваліфікований арт-терапевт. Але «пісочниця» психологічно цілюща сама по собі! Саме пісок легко стає засобом вираження невербальної експресії: приймаючи практично будь-яку форму (особливо, якщо задіяти воду), він є своєрідною площиною для втілення фантазій. До цього додається і винятковий психотерапевтичний ефект самого дотику до піску. Психологи вважають, що крім подолання труднощів, такі ігри з піском розвивають дрібну моторику рук, творчий потенціал, просторове сприйняття і образно-логічне мислення. Також підкреслюється і глибший вплив пісочної терапії – гармонізація внутрішнього світу.

                                                                                                  Наталя МОСТОВА