Лілія Левицька

Першокурсниця медуніверситету й сама знає, що має доволі амбітні плани – стати хірургом. Кажуть, що це взагалі не жіночий фах, але то лише для панянок, котрі своїм життєвим пріоритетом обрали сім’ю, вважає дівчина. Лілія ж наразі думає лише про кар’єру. «Чому саме хірургія? – замислено каже майбутній медик. – Бо це дуже складно. А я люблю, коли складно. Подобається долати труднощі і вчитися – в цьому і полягає внутрішній ріст людини, чи не так?»

Про медицину дівчина мріяла ще змалку, постійно бавилася в лікарню. У школі обожнювала хімію, тим паче ця наука їй легко давалася. Лілії поталанило вступити до університету на державну форму навчання, чим вона шалено втішила всю родину. Під час іспиту дівчина не дуже вірила в такий успіх, адже ЗНО з хімії здавала дуже хворою, у той день у неї сильно підскочила температура. Зате успіх повірив у неї.

Але, окрім медичного покликання, Лілія горить і творчістю. Коли дівчина вчилася в школі на Тлумаччині, жоден святковий захід не обходився без неї, постійно була ведучою, брала участь у різних мистецьких конкурсах. Найбільшим досягненням на креативній ниві вважає перемогу в районному змаганні найкращих читців. Лілія тоді декламувала вірш своєї улюбленої Лесі Українки «До мого фортепіано». Дівчина й сама пише вірші. Здебільшого, про щасливе кохання. Таке, яке їй уже пощастило зустріти.

Вступивши до медуніверситету, Лілія не збирається занедбати свій творчий потенціал. Уже вступила до Студентського парламенту, долучилася до вечора поезії, який традиційно студенти-медики проводять у виші.

Перші тижні в медуніверситеті, як переконували студенти старших курсів, мали бути найважчими. Але не для Лілії: «Хто звик добре вчитися у школі, той і у виші легко адаптується». Ось тільки доводиться звикати до самостійного дорослого життя, де немає поруч мами і тата. Найскладніше, за словами дівчини, вчасно вранці прокинутися, аби не спізнитися на пари.

Кожних вихідних першокурсниця чемно їде додому в село, тим паче матуся на дев’ятому місяці вагітності і незабаром у Лілії буде братик. Та й із батьком кортить поганяти на мотоциклі. Вони вже не раз бували на всеукраїнських з’їздах байкерів. Лілія поки що за кермо двоколісного залізного коня не сідає, але автівку водити вже вміє.

Наталя МОСТОВА

Категорії: Без категорії