Міст-привид-2

Як уже повідомляв «Галицький кореспондент» у №18 (662) від 3 травня ц.р., у селі Фитьків, що перебуває у складі Переріслянської ОТГ, є міст, якого в офіційних документах не існує. Довжина його 375 м, це єдиний шлях, що з’єднує Фитьків з хутором Заріка. Ним щодня у дитсадок та школу ходять діти, на роботу – дорослі. Саморобна конструкція ненадійна, щоразу змінює свій нахил, поскрипує та гойдається. Щоб допомогти громаді, ми поцікавилися у фахівців з місцевого самоврядування, де знайти гроші на берегоукріплення, руслоочистку, ремонт чи будівництво нового моста.

Страшна конструкція

Жителька хутора Заріка, депутат Переріслянської сільради об’єднаної громади Руслана Яворська вважає «лавку» (так місцеві називають міст) дуже небезпечною і для малих, і для дорослих – для всіх, хто нею користується.

«Минулого року був випадок, коли хлопчик сперся до троса, а той обірвався. Дитина впала додолу, на щастя, на рюкзак, який його і врятував від серйозної фізичної травми, – розповідає жінка. – Моя дитина зараз доросла, вона навчається у восьмому класі, ходити по лавці вміє. А от коли ходила в другий клас, вела велосипед, говорила до мене, а за мить її нема – впала, зачепилася тоді велосипедом. Це все було на моїх очах, а я не знала, що робити. Кинула свій велосипед і не могла собі ради дати».

Взимку – страшніше. У сніг по лавці ще можна ходити, а ось під час ожеледиці… Лавка перекривлена в різні сторони, діти падають, тримаються за троси. Якщо йде кілька дітей, один може посковзнутися і зачепити іншого – падають усі.

Наразі треба провести косметичний ремонт, адже багато дошок унизу, під «лавкою». А в майбутньому необхідно передбачити, щоб хоч якийсь транспорт міг проїхати до Заріки.

«Днями у мого дядька обірвався тромб. Швидка допомога приїжджає лише до «лавки», до машини його якось треба було дотранспортувати. Йти йому не можна, тромб йде догори. Тож його везли фірою, далі – вбрід через річку. За той час тромб і до серця дійти може. Його привезли в лікарню відразу на операційний стіл», – розповідає жінка.

«Це катастрофа», – коротко описує ситуацію з мостом депутатка. Одне дивує її: надворі ХХІ століття, а тут таке… Мама Руслани побувала в Португалії і розповідала, що там через таку річку, як Бистриця, збудовано п’ять мостів: для пішоходів, худоби, велосипедистів, вантажного і легкового транспорту. А тут один збудувати не можуть. Якщо не металеву конструкцію, то хоча б тимчасовий міст, його б людям вистачило. Щоб міг проїхати автомобіль чи карета швидкої. А вантажні авто могли б убрід переправлятися.

«Не знаю, чи доживу до такого», – зауважує Яворська.

Де шукати гроші?

Голова постійної комісії з питань екології та раціонального природокористування Івано-Франківської облради Андрій Левкович повідомив, що після звернення від громади будуть розглядати це питання. Тим паче, наразі діють різноманітні програми, особливо для ОТГ. Крім того, він рекомендує керівництву громади звертатися за допомогою до районного, обласного та народного депутатів.

Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук вбачає у цій ситуації дві проблеми: «лавка» і її ремонт та руслоочистка й берегоукріплення.

«Усі мости, знесені повінню у 2008 році, відновлені. Не відновлені лише самобуди. Якщо це самобуд, ніхто гроші тратити на нього не може. Перш за все, необхідно взяти його на баланс як нічиє майно. Для цього є відповідна процедура», – радить експерт.

Спершу треба звернутися до реєстратора майнових прав, щоб він взяв це майно на тимчасовий облік, подати відповідне оголошення в газеті, відповідно до якого сільська рада може взяти його на баланс. А коли майно – на балансі, тоді за рахунок бюджету його можна буде ремонтувати чи відновлювати.

А от регулювання та берегоукріплення – це вже обласний рівень. В обласному бюджеті є кошти з екологічного фонду. Також кошти на такий проект можуть бути виділені з фонду регіонального розвитку.

Про будівництво ж моста вести мову в цьому випадку складно. «Я думаю, це нереально. Вартість будівництва висока, кількість людей невелика, такий міст ніколи не окупиться. Тут може йти мова про тимчасові споруди – понтонний міст», – вважає Ткачук.

375 метрів моста – це дуже дорогий проект. Ні місцевий, ні обласний бюджет це не потягне, зауважує Ігор Мельничук, радник з питань регіонального розвитку Івано-Франківського ЦРМС. «Боюся оцінити вартість такого будівництва, але припускаю, що на 300 осіб таку кількість грошей організувати буде складно», – зауважує експерт. Та все залежить від того, як буде побудована стратегія виходу з цієї ситуації.

Перш за все, треба розуміти, що міст нічийний, балансоутримувача він не має. Жодні державні фінанси на такі речі не підуть. Треба комусь взяти господарську відповідальність і поставити міст на баланс. «Район, імовірно, це не зробить, відчуваючи, що внаслідок реформи децентралізації району не буде. Відтак міст має брати на баланс ОТГ. І тоді шукати можливості все це робити», – каже Мельничук.

Заходи з берегоукріплення можуть бути проведені за кошти облради з екологічного фонду. З держфонду регіонального розвитку можна виконувати будівельні роботи самого моста. Але щоб будувати міст, попередньо треба виготовити проектно-кошторисну документацію, кошти на це також можна шукати в облраді. Ще одне джерело фінансування – держфонд соціально-економічного розвитку.

Перш за все, варто написати проект з чітким обґрунтуванням цільової аудиторії, мети проекту, зазначити очікувані результати та індикатори. «Адже якщо виявиться, що вартість цього моста мільйон євро на одного жителя, то це економічно недоцільно», – наголошує експерт.

Раціональніше буде провести руслоочисні роботи, зробити насипи і зменшити ширину ріки, тоді збудувати на ній безпечний перехід цілком реально. Крім того, територію цю варто зробити цікавою не лише для Фитькова чи громади, а, наприклад, вивести її на регіональний рівень, зробити там проект розвитку. Автоматично для цього проекту необхідне буде сполучення. В комплексі це все могло б дати позитивний результат. «А ще варто розуміти, що в цьому процесі мають бути задіяні всі гравці: жителі, громада, район, облрада і облдержадміністрація», – акцентує радник.

 

Довга дорога до моста

Місцеві розуміють, що надійну металеву конструкцію тут не побудують, адже кількість жителів доволі мала. Проте розраховують на дерев’яну або якусь іншу споруду, а не збудовану власними силами «лавку».

«В першу чергу, треба зробити проект, запит ми вже подали. Наступним етапом має бути випрямлення русла ріки, адже наразі ширина її складає півкілометра. Тоді можна буде зробити під’їзд, покращити цю ж «лавку». Можливе також будівництво підвісного моста, в світі практикується така конструкція», – розповідає голова Переріслянської ОТГ Іван Мельник.

Про те, щоб нинішню конструкцію взяти на баланс сільської ради, мова може йти лише після завершення руслоочисних робіт. Сільрада жодні роботи виконувати не може, для цього їй слід знайти підрядника. А підрядник повинен працювати на основі проектної документації, якої наразі немає. Крім того, міст має бути безпечним, а той, що є зараз, зроблений самовільно, без документації, без жодних розрахунків, на громадських засадах.

«Що брати на баланс, коли нічого немає? Ні документів, ні невідомо, хто його автор. Ми подали запит в екологічну комісію, питання буде розглядатися у другому півріччі. Йдеться про проектні роботи з випрямлення русла. Після того може йти мова за підвісний міст. Коли він буде зроблений грамотно, можна буде за щось відповідати», – наголошує голова ОТГ.

Ірина ФЕДОЛЯК

Матеріал написаний за сприяння експертів проекту #USAID_ВзаємоДія!

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!