На базар – з банківською карткою

Міністерство економіки хоче зобов’язати всіх підприємців, які продають товари чи надають послуги, забезпечити клієнтам можливість безготівкових розрахунків. Тож це означає, що розрахуватися банківською карточкою можна буде не тільки в магазині чи кафе, а й на базарі.

Такий проект постанови Кабінету міністрів розробило Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Для кожної групи підприємців передбачений різний термін, до якого варто забезпечити безготівкові розрахунки.

Так, торговці, які працюють на загальній системі оподаткування, повинні будуть це зробити до 1 липня 2018 року. Платники єдиного податку другої та третьої груп з торговою площею до 20 кв. м, які працюють у містах, мали б забезпечити можливість безготівкового розрахунку до 1 січня 2019 року. Для тих же платників єдиного податку другої і третьої груп з торговою площею до 20 кв. м. і для підприємців, які працюють в селах, норма стане обов’язковою з 1 липня 2019 року. Підприємці першої групи, які працюють на спрощеній системі оподаткування, повинні забезпечити безготівковий розрахунок до 1 січня 2020 року. Контроль буде здійснювати Державна фіскальна служба.

У Міністерстві економіки підрахували, що нововведення вплине приблизно на 183 тисячі малих і мікропідприємців. Згідно з оцінками відомства, на установку платіжного терміналу і його обслуговування підприємець протягом першого року витратить понад 6 тис. гривень. А витрати всіх підприємців протягом першого року становитимуть понад 1,21 млрд. гривень.

Готівки менше, а клієнтів більше

Підприємці одразу ж почали обговорювати проект постанови і зауважували, що для надання послуг у безготівковій формі не обов’язково встановлювати термінал, адже для цього також існують спеціальні сервіси.

Для того, щоб зняти напругу, 22 січня прес-служба уряду повідомила, що міністерство не планує зобов’язати всіх підприємців встановлювати платіжні термінали. Продавців та постачальників послуг лише зобов’яжуть надати клієнтам можливість оплатити товар чи послугу безготівково. Або з використанням електронних платіжних засобів і платіжних пристроїв, або через електронні платіжні сервіси. Підприємці можуть організувати розрахунки за допомогою платіжних сервісів, які не потребують наявності терміналу. Наприклад, оплату можна буде здійснювати через інтернет-банкінг, платіжні сервіси онлайн, з використанням mVisa, QR-коду, через переказ з картки на картку тощо.

Підприємці не будуть зобов’язані купувати звичайні платіжні термінали – вони матимуть змогу орендувати такі пристрої або навіть отримати їх безкоштовно. Окрім того, декілька підприємців можуть використовувати один термінал, адже технологічна можливість здійснення зарахувань на різні рахунки через один пристрій вже давно реалізована виробниками та банками.

Введення обов’язку здійснення безготівкових розрахунків жодним чином не обмежує підприємців у використанні готівки в межах чинних правил. Прес-служба уряду зазначає, що у разі ухвалення постанови, підприємці зможуть розширити коло клієнтів, адже туди потраплять споживачі, в яких у гаманці є тільки картка (наприклад, іноземні туристи).

Також наголошується, що ця постанова – один із кроків у рамках політики уряду та Нацбанку щодо збільшення безготівкових розрахунків та наближення країни до європейських стандартів. До того ж, використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті «живих» грошей і не витрачаються величезні кошти на їхній друк.

Як в Європі

Заступник міського голови з економічних питань Богдан Білик пояснює, що безготівковий розрахунок – це європейська тенденція. Його запроваджують задля покращення якості обслуговування та обліку товарів. «В Європі всі операції у сфері послуг здійснюють через касові апарати або за перерахунком. Таким чином, можна чітко облікувати той товар, який реально виробляється в державі або імпортувався. У нас зараз дуже багато нелегального імпорту надходить в Україну, і важко навести порядок», – пояснює він.

За словами чиновника, в Європі підприємцям, які працюють, використовуючи касові апарати та безготівковий розрахунок, дуже легко звітувати. По-перше, там немає фіскальних служб і їхні обов’язки виконує влада. По-друге, видно весь рух коштів, який проходить через касові апарати і термінали. В Європі немає поділу на види підприємницької діяльності. Підприємець може займатися тим, чим йому вигідно. Головне, щоб він міг проводити розрахунки і мав облік доходів.

В Україні ж підприємці поділені на три групи. Підприємців першої групи в Івано-Франківську є близько тисячі. На рік вони заробляють до 300 тис. грн. і в 2017 р. сплатили до міського бюджету приблизно 2 млн. грн. податків. До другої групи відносяться підприємці, які мають за рік до 1,5 млн. грн. доходу і можуть наймати до десяти працівників. Це в основному кафе, ресторани, магазини. Таких підприємців у місті 5 тис. і вони сплатили минулого року близько 23 млн. грн. податків. Найбільші ж платники податків – підприємці третьої групи, торік вони сплатили майже 130 млн. гривень. Сюди належать великі підприємства, які мають на рік до 5 млн. грн. доходу. Таких підприємців у місті нараховується близько трьох тисяч.

Богдан Білик каже, що введення терміналів не повинно застати когось зненацька. Майже 70% кафе та магазинів їх вже мають. Складніше, правда, буде підприємцям на ринках. «Для них це справді буде проблемою, – вважає чиновник. – Щоб користуватися терміналом, треба мати рахунок у банку, а для цих підприємців він є необов’язковий. Але думаю, що вони мають себе вдосконалювати і працювати цивілізованіше. До 2020 року ще є час підготуватися. Тому великого навантаження безготівкові розрахунки на малий бізнес не будуть мати».

Єдине побоювання в заступника мера: щоб підприємців не зобов’язували купувати термінали у когось конкретного. Бо, мовляв, інколи у нас запроваджують нововведення під конкретних виробників.

 Право на картку

Голова ради підприємців при виконкомі Івано-Франківської міськради Петро Строїч підтримує ідею безготівкових розрахунків: «Люди повинні мати можливість розраховуватись картками як у магазинах, так і на базарі. Раз ти торгуєш, то маєш надати людині послуги. Це нормальна світова практика. Був час, коли люди противились карточкам, хотіли лише готівку. А тепер звикли, бо це зручно. Навіть пенсії на картки приходять».

На його думку, підприємцям було б зручніше, якби всі розраховувалися готівкою. Бо для безготівкового розрахунку потрібний і рахунок у банку, і, до того ж, банк бере комісію 2% від кожної покупки. Тому завжди будуть противники цієї ідеї. Але в таких випадках треба інтереси громади ставити над інтересами бізнесу. Якщо люди мають право на розрахунок карткою, то не можна їх обмежувати в цьому.

Не для ринку

Ірина Засідко вже роками займається продажем жіночих товарів на ринку. До ідеї встановлення терміналів ставиться несхвально. Каже, що зі зростанням курсу долара відповідно зростає і вартість товарів. Тому кількість покупців зменшилась, а деякі підприємці просто закривають торгові точки.

«Ви бачили, скільки зараз місць пустує? Пам’ятаєте, який великий колись був «новгородський» ринок? А зараз який? Людям і так не дуже вигідно продавати на ринку, то яка мова про термінали може бути?!» – обурюється жінка.

Ірина пояснює, що купівля терміналу, рахунок у банку і комісії обійдуться підприємцям у кругленьку суму. Тому простіше буде просто припинити діяльність. Та й не бачить вона доцільності встановлювати на ринку термінали.

«Скільки років на ринку працюю, то мене ще ніколи не питали, чи можна розрахуватися карточкою. Люди приходять на базар з готівкою. Тому термінал – це марна трата грошей, мало хто буде ним користуватися. А як той термінал у мороз буде працювати? Всі знають, що в таких випадках техніка дає збій», – каже вона.

Жінка сподівається, що до 2020 року ще щось зміниться і від цієї ідеї відмовляться. Про інші сервіси для безготівково розрахунку, крім терміналів, вона не знає. І звертає увагу на те, що багато підприємців та найманих працівників – вже у старшому віці, тому освоєння цих сервісів буде для них нелегким.

 

Наталя ДЕРКЕВИЧ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!