Стара жовта маршрутка торохтить, як фіра. Обдертий, не зовсім чистий салон. Людей, як в консервній банці. І ви ледве втискаєтеся, пильнуєте, аби чогось не вкрали, передаєте гроші за проїзд. А водій репетує на дітей, щоб учнівські показували, на пенсіонерів – за посвідчення… Ну за що ж тут платити? Тролейбуси на цьому фоні виглядають дуже непогано. Тут і просторо, і контролер є, а водій виконує суто свою функцію, тому не нервує і не кричить. Міська влада робить ставку на міський комунальний транспорт, тобто монополізований.

Чи можна реформувати галузь інакше? Разом із фахівцями економічна група Української Галицької Партії проаналізувала проблеми транспортної сфери, можливості і закордонний досвід.  Тепер політсила має чіткі пропозиції для якісних змін.

Рецепти від влади

Міська влада Івано-Франківська вперто «розвиває» комунальний транспорт. Обіцяють збільшити кількість тролейбусів і подумують, щоб повністю перейти на електротранспорт. Сьогодні це 20% транспортної мережі – 40 тролейбусів. Аби «покрити» місто, треба близько двохсот. А ще електромережа… Відтак на Європейській площі хочуть зробити двосторонню тролейбусну лінію. Вона коштуватиме бюджету 40 млн грн. Це лише одна лінія! Чи буде стільки вільних коштів у міському бюджеті? Або на скільки ж років затягнеться така реформа?

У 2017 році міська влада дотувала комунальне підприємство «Електротранс» на 21 млн. грн. В той час на реалізацію молодіжної політики та спорту місто виділило з бюджету трохи більше 7 млн. грн. Скільки ж коштів необхідно буде ще влити у КП, орієнтуючись на масштабні плани? На добудову ліній вже в наступному році планують витратити 81 млн. грн.

А комунальне підприємство є відверто збитковим і з року в рік дотується на десятки мільйонів із міського бюджету. Якщо ж врахувати ще той факт, що вартість електроенергії в Україні 2018-го суттєво зросте – на 16%, то надії вивести підприємство на дохідність тільки тануть.

«Ці мільйони місто могло б використати з більшою користю для громади – на ремонт та будівництво доріг, шкіл, садочків. А ринок перевезень зробити вільним, чесним та прозорим. Бо те, що маємо сьогодні, – це лише видимість відкритості”, – коментує ситуацію голова Івано-Франківської міської організації УГП Наталія Сербин.

 

Ринок для «своїх»

Експерти Галицької Партії вважають, що стимули для розвитку з’являються тільки при ринкових відносинах, коли є перевізники і міські, і приватні, і коли є чесна конкуренція. А не так, що на конкурсах за “дивним збігом обставин” перемагають лише “свої”, тобто фірми депутатів, прокурорів або їхніх родичів.

Зараз у Івано-Франківську працює сім приватних перевізників. Всі вони, коли приступили до роботи, підписали договір, у якому йшлося про вартість проїзду 4 грн. і не йшлося про жодну компенсацію пільг. Тому дивно, що зараз перевізники раптом почали цієї компенсації від влади вимагати. І ще й підвищити тариф до 5 грн. А чому до 5, а не до 10? Звідки взялась саме ця цифра?

Влада ж, звичайно, стала на бік громадян. Хоча мер дещо призабув про свою передвиборчу обіцянку зробити проїзд у громадському транспорті безкоштовним для усіх. Перемовини з перевізниками тривають. Наразі про збереження ціни 4 грн. Але пригадаймо, що коли ціну підвищили до 4 грн., то перевізники обіцяли і чисті та відремонтовані автобуси, і ввічливих водіїв, і дотримання графіків маршрутів. Ціну підняли, а послуга залишилась, якою була. То чому зараз підприємці говорять знову про підвищення тарифу? Вони ж іще своїх обіцянок не виконали?..

«Місту бракує цілісної стратегії розвитку ринку міських транспортних перевезень, – переконана Наталія Сербин. – Все робиться хаотично, ривками. Там закупили пару вживаних тролейбусів, тут спробували «затерти» з перевізниками, а тут людям щось пообіцяли, щоб сильно не протестували. І так з року в рік перебиваємось. В той час, як нам конче потрібен чіткий план виводу транспортної сфери із кризи».

 

Якщо без популізму

Ми всі розуміємо: час змін давно настав. Тільки ж зміни кожен розуміє по-своєму: хтось – як добру нагоду все знову взяти у свої руки, наобіцявши “золоті гори” виборцям. В Українській Галицькій Партії думають інакше. Тут переконані: якщо ми справді хочемо якісних змін, то маємо бути готові говорити і чути правду. Політсила оприлюднила кілька важливих пропозицій до законодавців та місцевих органів влади.

 

“Відпустити” ринок на волю. “Ми пропонуємо створити рівний доступ до ринку міських перевезень перевізникам різних форм власності. Комунальні транспортні підприємства, які сьогодні є збитковими, можна передати у концесію.

 

Забрати готівку. У Галицькій Партії підтримують впровадження електронного квитка. Проте ця зміна має бути добре підготована, включно з врахуванням справжньої вартості проїзду.

 

Платити прозоро. «Перевізники самі збирають гроші за проїзд і самі декларують свої заробітки. Ніхто не знає, скільки насправді грошей крутиться, наскільки рентабельним чи збитковим є маршрут. При безготівковій системі буде інакше. Громадяни через електронний квиток платять у бюджет міста, а міська влада замовляє послугу у перевізника і платить йому певну фіксовану ціну за 1 км пробігу. Тоді водієві невигідно буде з’їхати з маршруту о 20-й годині вечора, хоч за графіком він має курсувати до 23-ої. Купувати ж послугу перевезення ми пропонуємо лише через систему закупівель “ProZorro”, що допоможе уникнути багатьох корупційних ризиків”, – каже координатор економічної групи УГП Галина Васильченко.

 

Поділити пільговиків. Один іванофранківець, який офіційно працює і платить податки, “оплачує” проїзд у громадському транспорті за двох пільговиків. Адже таких у комунальному транспорті міста 66%. А загалом категорій пільговиків в Україні аж 24!

Що каже про це міська влада? Наразі лише обурюється, що всі пільги треба оплачувати з місцевого бюджету. Що буде, якщо весь транспорт стане комунальним? Так, мільйони гривень відшкодувань циркулюватимуть всередині системи. І нестача коштів для проїзду пільговиків також ляже на плечі комунальних підприємств і міського бюджету.

Українська Галицька Партія говорить: за пільговиків платить той, хто призначає пільги. Якщо це держава, то платить перевізникам вона, якщо місто – гроші йдуть з міського бюджету. Хоча, як вважають експерти, пільги – річ суперечлива. Їх варто монетизувати. Отримавши “живі” гроші, а не безкоштовну послугу, кожен пільговик зможе сам вирішити, як їх витратити. Можна й економити…

 

Змінити законодавство. На жаль, не всі описані вище пропозиції можна втілити на місцях. Тому з цими пропозиціями Українська Галицька Партія, заручившись підтримкою активістів з різних профільних громадських організацій, підготувала звернення до Міністерства інфраструктури України. Водночас ці та інші свої пропозиції партійці відкрито і широко обговорюють із фахівцями галузі, чиновниками міських рад, управлінцями комунальних підприємств, перевізниками, громадськими активістами і запрошують до співпраці містян.

 

Андрій ФИЛИК