Не пускаймо Старшого Брата в свій розум!

Звільнення О.Галабали з посади заступника голови Івано-Франківської облради стало наслідком фактичного невдоволення її роботою переважної більшості депутатів ради. Спробуємо проаналізувати помилки чи свідомі кроки, які призвели до відставки політика.

З першого дня роботи ради нового скликання відчувався активний популізм і безупинний піар партії «Воля», незалежно від проведеної роботи. Важко сьогодні об’єктивно оцінити рівень прогресивності дій її і партійців, але те, що вони більше дбали про політичну рекламу, аніж про результат, є очевидним.

Високі слова О.Галабали про реформи й опіку над народом дисонували з масштабним ремонтом її кабінету (київський дизайнер і т.д.), зневажливе ставлення до працівників апарату не відповідало етичним стандартам поведінки, а її недисципліноване перебування на робочому місці не відповідало вимогам до роботи держслужбовця.

Агресивне звинувачення всіх попередніх депутатів ради в корупції виглядало, як мінімум, нетактовно, бо в раді 2010-2015 рр. були її однопартійці Ю.Дерев’янко, В.Грабовецький, В.Хопта, а як максимум – образливим для мешканців Прикарпаття, адже депутатів обирали люди.

Залишається незрозумілим, чи О.Галабала свідомо йшла на загострення стосунків із своїми партнерами і всіляко демонструвала невміння працювати в команді з метою постати перед людьми «прикарпатською Жанною д’Арк», чи просто не змогла вийти з жанру вуличного політика. Так чи інакше, це вже проблеми чи стратегії її та Ю.Дерев’янка.

Інколи виглядає, що О.Галабала та її однопартійці по фракції чітко підпорядковані чиїмось політтехнологічним напрацюванням. Однак більше побоювань викликає частина наших передових ЗМІ, які готові всіляко демонструвати свою безкомпромісну професійність на межі з нормами моралі, але стають лагідними пропагандистами та журналістами часів радянської «Правди» у питаннях, які зачіпають інтереси «Волі».

І в цьому контексті проглядаються загальні суспільні тенденції, бо всі наші нинішні провідні політичні гравці (на відміну від «тиранозаврів», що переховуються нині в Ростові) розуміють значення маніпулятивних технологій і використовують їх у спілкуванні з виборцями. Вони знають, як зомбувати людей і, напевно, захочуть законсервувати себе у владі, а там уже недалеко і до Старшого Брата з «1984» Джорджа Орвелла. І якщо буде потреба в черговій революції, то її доведеться робити в значно складніших умовах…