Неспокійна старість

  • До редакції  «Галицького кореспондента» звернувся пан Михайло, мешканець Івано-Франківська, який розповів про свою родинну драму. Ми розуміємо, що в чуже особисте життя краще не втручатися, але вирішили написати цю історію, адже багато хто може впізнати у цій сім’ї своїх родичів чи знайомих. На жаль, такі випадки не поодинокі.

    Агресія сестри

    Мати пана Михайла Ганна проживає в с. Маркова Богородчанського району разом з дочкою Марією та онукою Іванною. І все б нічого, якби не кількарічні конфлікти між ними.

    Чоловік розповідає, що після смерті його брата Дмитра мама за гроші, які він роками заробляв і складав, додавши ще свої заощадження, купила онуці, яка навчається в університеті, автомобіль за 10 тис. доларів, колеса, акумулятор, комп’ютер і телефон з надією, що донька й онука доглядатимуть її на старість. Натомість дочка з онукою не те що не доглядають маму, а й знущаються з неї: б’ють, принижують та «хочуть її смерті». Про це, переконує Михайло, свідчать неодноразові звернення в поліцію та прокурату.

    «Всі чотири роки зі смерті Дмитра Марія знущається з матері, постійно погрожує їй вбивством, говорить, що її місце на цвинтарі, відключає телефон, щоб мама не мала зв’язку. Коли у мами різко погіршувався стан здоров’я (піднімався тиск, температура, цукор), не викликала швидку. А коли сини викликали і поклали маму в лікарню, їздила до лікарів та влаштовувала скандали, чому вона лежить в лікарні», – продовжує він.

    13875039_1042779855800188_932094728_n

    До слова, молодшому братові пані Ганни Дмитрові, який проживає в с. Манява, також перепадає від племінниці. У червні він написав заяву в поліцію, в якій йдеться про те, що коли він відвідував сестру, то Марія бігала за ним з вилами по подвір’ї. А у травні прийшла до нього додому зі своєю дочкою та погрожувала йому, била сумкою, викручувала руки…

    За словами Михайла, коли він з братом почав заступатися за маму, то сестра переключилася на них та їхні сім’ї. Він твердить, що вона відкрито займається ворожінням (палить свічки, підмітає двір за людиною, читає чорну магію, проклинає) та поширює по селу чутки, що все це робить він з братом.

    «Зробила з себе «благу овечку», розповідає, що її оббирають, хочуть з хати зробити Дім молитви, подала заяву в поліцію, що я вкрав котел, хоч добре знала, що його забрали в ремонт і за тиждень повернули на місце», – каже чоловік. Крім того, сестра забороняє синам відвідувати маму: закручує браму дротом, а коли вони приходять, то перегороджує дорогу собою, безперервно все фотографує, знімає на відео.

    Пан Михайло демонструє рішення Богородчанського районного суду, який визнав його сестру винною у вчиненні адміністративного правопорушення за сімейний скандал з матір’ю 27 лютого 2016 р., під час якого вона обзивала маму нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою та завдала шкоди її психічному здоров’ю. Дільничний інспектор на судовому засіданні пояснив, що до цього часу з Марією було проведено профілактичні бесіди та винесено два офіційні застереження з приводу поведінки щодо матері. Хоч жінка своєї вини у вчиненні правопорушення не визнала, аргументувавши це тим, що мама сама провокує скандали та суперечки, суд наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді 30 годин громадських робіт. Однак вже через два дні після вироку суду пані Ганна написала заяву в прокуратуру на свою дочку.

    «Добра» дочка

    75-річній пенсіонерці Ганні важко розповідати про свої стосунки з дочкою та онукою. Каже, що від постійних скандалів та знущань почала вже трохи забуватися. Декілька років тому, коли ще краще почувалася, то відбивалася від доньки, тікала, а тепер вже ослабла, пересувається на милицях, тому відбиватись стає важче і важче. Жінка переконана: дочка хоче, аби вона вмерла.

    «Деколи бере вночі стягає з мене ковдру і б’є кулаками. Я тоді відкриваю вікно і кричу. Але хто вночі чує? Всі сплять. Нема кому мене порятувати, – бідкається старенька. – Коли були в нас майстри, то я мала наварити їм їсти, бо дочка йшла в суботу на базар. Я вирішила зробити голубці, щоб вони за ніч впріли. Я думала, що Маруся йде голубці мені помагати робити, а вона йшла мене бити. Так мене била в плечі, що я два тижні не могла обернутися. А якось так била мене грубим светром по голові, що вся голова була побита. Я кричу, але то було зранку, ніхто ще так не ходить. Тікала, впала, а вона коло дверей мене знову змолотила».

    За словами пані Ганни, раніше онука Іванна була на її боці, завжди захищала, а тепер вже стала на бік мами. «Коли Маруся била мене, вона обставала за мною. Коли Маруся била її, я обставала за нею. А тепер Іванка каже, що мене мама не б’є. Мій чоловік помер 22 роки тому, сини поженилися, пішли набік, я старалася для Марусі все робити…», – зі сльозами на очах говорить жінка.

    Згадує вона і те, що коли була у лікарні, то внучка принесла їй пельмені, якими вона отруїлася. Пенсіонерка підозрює, що таким чином дочка хотіла її отруїти та «списати» все на лікарню.

    «Я була написала на Іванку заповіт, а Маруся знайшла і питала, чого я записала все на Іванку, а не на неї. А я кажу: та ви ж і так разом будете, – розповідає пані Ганна. – Маруся мене била-била, і я з лікарні пішла в сільську раду та ще дописала все на Іванку та обох синів. А потім Іванка вже не захищала мене, і я ще раз змінила заповіт, записала тепер все на обох синів».

    Незважаючи на таке ставлення дочки, пані Ганна переїжджати до сина в Івано-Франківськ не хоче. Каже, що в нього там своя сім’я. Та й рідну хату, в яку вона з чоловіком вклала стільки сил, не має бажання міняти на життя в місті.

    Конфлікт за землю

    Жінка додає, що хоче приватизувати свою землю, на якій разом з чоловіком побудували будинок, однак сесія сільської ради відмовила їй у цьому. «Дочці дали 30 годин громадських робіт, вона білила в сільській раді і тепер так здружилася з нею, що голова сказав, що не дасть приватизувати землю, аж поки ми не будемо в мирі. То що, я маю падати перед нею на коліна?» – обурюється пенсіонерка.

    Таким рішенням невдоволений і її син Михайло. Він не розуміє, яке відношення має сварка в сім’ї до приватизації землі, яку мамі виділили понад 50 років тому, коли сестри ще не було на світі. «Замість того, щоб захистити стару жінку, голова сільради нагнітає ситуацію. Він зробив виїзне засідання сесії – «судилище» біля будинку мами. Нічого конкретного на цьому «судилищі» не вирішували, тільки заборонили їй приватизовувати землю, принизили, навіть не вислухавши», – підкреслює він.

    Чоловік додає, що мама за свої гроші купила корову, а зараз його сестра продає молочні продукти і не дає їй нічого. А коли мама захотіла продати корову, то голова сільради заборонив їй це робити, сказавши, щоб з подвір’я нічого не продавалося…

    Сільський голова Маркової Василь Мандзюк пояснює, що виїзного засідання сесії не було, депутати просто виїхали до пані Ганни через те, що їй на милицях важко пересуватися, і додає, що сторони конфлікту були попереджені за два дні до цього. Заслухавши їх, депутати повернулися в сільраду і прийняли рішення не давати дозволу на приватизацію землі до примирення мами і дочки.

    «Хай дійдуть згоди, примиряться і тоді діляться, приватизовують і роблять, що хочуть», – вважає голова. Так само і з коровою. Продавати її він категорично не заборонив, а лише попросив помиритися і вже потім ділитися.

    Наталія ДЕРКЕВИЧ

    P.S. «Галицький кореспондент» звертався за коментарями до дочки та внучки пані Ганни, однак вони відмовилися спілкуватись на цю тему.

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!