Майбутнє непевне, як ніколи. Прогнозувати економічну ситуацію в Україні, яка безпосередньо залежить від ситуації політичної, в принципі неможливо. Однак факти свідчать – ми стрімко і невідворотно наближаємося до економічної кризи. Як вижити в затяжному економічному піке, що в нього зайшла Україна? 

Затягнути пояси

Перша ознака економічної кризи, що насувається, – дефіцит валюти. Залежну від долара українську економіку ламає: минулого тижня Нацбанк своєю постановою №49 запровадив обмеження на купівлю іноземної валюти на міжбанківському ринку. Фактично перекрив її вільний обіг – ввів надзвичайний стан у банківській системі країни. Для населення, яке в паніці масово конвертує гривневі депозити у валюту й намагається скупити долари і євро в касах банків, долар став практично недоступним. Уже другий місяць валюту днем із вогнем у вільному продажі в банківських відділеннях не знайдеш.

Друга ознака кризи – обмеження операцій в межах залишку коштів на рахунках клієнтів. Ідеться про те, що підприємство чи особа, отримавши на свій рахунок крупну суму коштів, не можуть ними в той самий день скористатися – їм дозволено зняти не більше коштів, ніж було на рахунку вранці цього дня. Таким чином усі платежі затримуються щонайменше на день. Створюється штучний дефіцит готівки в обігу. Фінансові аналітики попереджають, що гроші населення і підприємств у банках опинилися під загрозою. «Є внутрішня інформація, що деякі банки ввели обмеження на зняття готівки через банкомати, – повідомив на умовах анонімності один з франківських банкірів, який побажав зберегти інкогніто. – Думаю, настає той час, коли ми будемо бачити, хто є хто у банківській системі країни».

На думку спеціаліста, ми всі найближчим часом станемо свідками неконтрольованої емісії та девальвації гривні. Знецінення грошей змусить людей перейти на рівень виживання. Актуальними залишаться товари і послуги так званого нееластичного попиту, тобто ті, без яких неможливо обійтися – хліб, сіль, сірники, газ, вода, світло. Буде мінятися і ринок, і споживчий кошик. Щось подібне спостерігалося після Помаранчевої революції у 2005 році та у 2008-му, коли більше 60% витрат домогосподарств складали товари першої необхідності. Людям доведеться відмовлятися від розваг і подорожей, від інвестицій в освіту тощо.

«В країні, яку уряд довів до банкрутства, активи мають бути в людей під руками», – радить банкір. Він вважає, що домогосподарствам для того, щоби не опинитися без засобів до існування, слід мати запас готівки – з розрахунку видатків на два місяці. Так само треба подбати про «недоторканий запас» коштів на картці і якусь мінімальну суму на рахунку. Все це вкупі, на його думку, мало би допомогти перебути складні часи. «Панікувати не потрібно, але слід бути готовими затягнути пояси, – пояснив керуючий філією банку. – Мусить бути чітко спланований бюджет, а витрати – оптимізовані чи навіть обмежені до необхідних».

Повернутися до господарки

«Народний фольклор відгукнувся на теперішню економічну ситуацію в країні і назвав її по-азірівському коротко та ємно – стабілізєц», – каже франківський підприємець Ростислав П., що спеціалізується на рекламному та медійному бізнесі. На його думку, економічна криза-2014 – невідворотна. «В 1990-их роках відбувалося велике перетворення: то була смерть однієї держави і народження іншої, відтак ми переживали крах усієї фінансової системи. У 2008-му отримали відлуння світової економічної кризи, підсилене штучним «накачуванням» кредитів. Теперішня криза має виразне політичне коріння – влада всіляко стримує падіння гривні, щоби не втратити прихильність частини електорату», – вважає бізнесмен, учасник «революції на граніті» та “помаранчевого” Майдану.  Відтак розвиток подальших подій можливий у двох площинах. Або влада так і «тягне» до президентських виборів-2015 і українці отримують повільне зубожіння. Або влада змінюється, відбувається дефолт і громадяни банкрутують разом зі своєю країною. В обох випадках щоби вижити, треба буде змінити спосіб життя.

Хоч уже відмовитися від грошей, відновити натуральне господарство і перейти на товарний обмін готовий підприємець Ігор Р. з підміського села Старий Лисець. Чоловік вирощує свиней і займається постачанням свинини на обласний ринок у Франківську. Розповідає, що в цьому бізнесі вже понад 20 років. «Спочатку розводив кролів і нутрій, – пригадує чоловік. – Шкурки здавав майстрам в Тисменицю. Ті «халтурили» вдома, бо зарплату на хутрофірімі в ті часи затримували, – вичиняли шкірки і шили шапки та шуби. Дружина з колежанками возила цей крам на продаж до Москви. Звідти привозила долари. Частину віддавала кушнірам, за решту ми знову купували кролів і нутрій». Розведення свиней виявилося більш прибутковим заняттям. Свинину міняли на все, що було потрібно в господарстві – від будівельних матеріалів до одягу. Ратицями на холодець і ребрами на зупу оплачували послуги репетитора дітям. Тушонками розраховувалися з лікарями. Годувалися також і з городу. «Нічого, що мої діти тепер не знають, як бараболю садити. Є баба, дідо – покажуть і розкажуть, якщо щось», – оптимістично налаштований Ігор.

Тримається за господарку і його сусідка Ганна В. Жінка все життя тримає худобу. Пригадує, як у повоєнні часи, коли гроші стали папірцями, їхня родина вижила тільки завдяки корівці-годувальниці. Коли інші збирали лободу і копали в лісі їстівне коріння, вони мали молоко. Його ділили по склянці на кожного – ніхто не помер з голоду. Ця міцна селянська родина продовжує традицію автономного життя – повністю забезпечує себе продуктами харчування. Сім’ї всередині родини мають власну спеціалізацію: одні тримають курей, інші гусей, у когось посіяний буряк, а в когось вродила капуста – тож і міняються між собою. Невеличка самодостатня громада, як і півстоліття тому, намагається у щоденному житті якомога менше залежати від влади.

Створити мережу

Тринадцять років без грошей живе у німецькому місті Дортмунд педагог і психотерапевт Хайдемарі Швермер. Жінка на рік вирішила відмовитися від гаманця, банківського рахунку і страховки – через економічну кризу в Німеччині 1992 року. Досвід був успішним. «Я отримую все, що мені потрібно. На початку я справлялася завдяки мережі обміну, яку сама організувала, а потім все стало виходити само собою», – розповіла вона журналістам. Мережа обміну «Gib und Nimm» (“Давай і бери”), яку Хайдемарі Швермер створила в 1994 році, працює за відомим принципом «я – тобі, ти – мені». Пострижеш мене – посиджу з твоїми дітьми, відремонтуєш мені автомобіль – помию тобі вікна. Товариство «Давай і бери» ефективно працює досі, як і багато інших систем громадського обміну, поширених у світі.

На своїй сторінці в Інтернеті Хайдемарі Швермер пояснює, як влитися в цю мережу обміну. За її словами, це наче гра: купуєш наклейку, приклеюєш на двері, на вікно, на поштову скриньку, на автомобіль чи на рюкзак – і стаєш частиною системи. Наклейка означає: я готовий допомогти в обмін на таку саму допомогу. Готовий попрацювати на сусіда, віддати непотрібні речі, підвезти попутників на своєму автомобілі, прийняти до себе переночувати незнайомих людей і таке інше. «У світі, в якому все сильніше порушується рівновага, потрібно, щоби кожен з нас став активний: не думав, що нічого не можна змінити, а починав допомагати іншим маленькими кроками»,  – пояснює принцип роботи своєї системи Хайдемарі.

Жінка впевнена, що можна багато років жити в цій системі цілком без грошей. Щоби вона працювала, треба небагато – щоб учасники мережі були готові повсякчас підтримати один одного, поділитися тим, що мають. Хайдемарі Швермер вважає, що у своїй більшості люди до таких систем ще не готові. «Я пояснюю дорослим, як дітям: гроші – це оцінки, але ж є школи без оцінок, де діти все одно вчаться, бо це приносить їм радість», – каже вона. Жінка вважає, що в сучасному суспільстві гроші необґрунтовано є головним мірилом всіх інших цінностей. Зокрема, людської гідності. Вона переконана, що життя без грошей та тимчасове повернення до натурального обміну можуть стати переломним досвідом – перепрограмувати свідомість людей, звільнити їх від страхів, змінити цінності.

Наталія КУШНІРЕНКО