Відомий в Івано-Франківську адвокат, полковник міліції у відставці останнім часом стає все більш публічним. Не в останню чергу через соцмережі, любов до критики та опозиційне мислення. Знайомтеся – Володимир Бандура.

 

– Пане Володимире, на минулому тижні у вас з’явилася ідея їхати в Росію захищати Надію Савченко. Що, більше нема кому?

Це не ідея. Просто побачив, що люди, які мали б займатися цією справою, або дуркують навмисно, або занадто повільно, зі страшним скреготом, працюють. Тому я написав у Фейсбуці, що посол України в Росії мав би з моменту отримання повідомлення про те, що вона є у Воронежі, виїхати під СІЗО, спати в наметі і вживати заходів, щоб звільнили офіцера Збройних сил України.

– Чому це зараз не робиться?

Тому що багатьом чиновникам це не на руку. Вони ігнорують те, що відбувається на сході України. Адже звикли до іншої системи цінностей.

– То ви поїдете?

Ніхто ще нікуди не їде. Зараз посольство України в Росії шукає місцевих адвокатів, які би були високого професійного рівня і готові були б надати нашій громадянці юридичну допомогу. В Росії теж є нормальні адвокати. Єдине – вони можуть працювати на систему. Але і в Україні є такі.

Мене як громадянина обурила позиція нашої держави! Жінка-офіцер, яких не так вже й багато, перебуває в полоні з 2 липня, а нею ніхто не займається! І звинувачення абсурдне: вона нібито літала на вертольоті, збирала інформацію про розташування сепаратистів, потім її передавала нашим бійцям АТО, щоб ті вбили двох російських журналістів. Це ж ідіотизм!

– Ви захищали Петра Шкутяка, Андрія Подільського, Василя Абраміва… Спеціально шукаєте нашумілі справи?

Ні, до мене звертаються. З «Тризубом ім. С.Бандери» я працюю давно. Жодного разу ми один одного не підвели. А адвокат може працювати тоді, коли є розуміння з боку підзахисного. Коли цього нема, то важко організувати захист.

– Виступати проти влади – життєва позиція чи це збіг?

Життєва позиція. Коли бачиш, що багато моментів є надуманими і слідчі видають бажане за дійсне, то з’являється така річ, як соціально загострена потреба в справедливості. На жаль, зараз нічого не змінилося.

– У вас були цікаві неполітичні справи?

Були і про різних сексуальних збоченців, і про серійних вбивць. У Надвірній три роки тому я захищав чоловіка, який вбив п’ятьох жінок у Чернівцях. Він відрізав їм голови і голив волосся. Мав деякі відхилення, бо уявляв, що він новий Ісус Христос. Показував мені на тілі слід списа римського легіонера, який отримав, коли висів на хресті. Вважав, що жінки – це зло, і тому вбивав жінок легкої поведінки. І закопував у себе на подвір’ї.

Там, у Чернівцях, його засудили до довічного ув’язнення. А потім він вирішив покаятися і розповів про ще одну жертву з Надвірної. Але ця жінка чудом вижила. Прокурор попросив йому за це довічне ув’язнення, а я – 10 років. Суд дав 12 років, оскільки він за попередні вироки вже отримав довічне, то строк доплюсували до довічного і він поїхав назад.

– Ви ведете всі справи «Тризуба»?

У мене з ними є угода. Захищаю, бо вступити в організацію не можу – застарий. В армію мене теж не беруть, кажуть, застарий. А в УМВС не беруть, бо бояться, щоб всіх не порозганяв.

– Про УМВС. Ваша кандидатура була першою на посаду керівника обласного УМВС. Чому ви так і не зайняли це крісло?

Мене висунув «Правий сектор». Покликали на Координаційну раду, де були Подільський, Абрамів, Попович, Островський і ще 50-70 людей. Ставили мені запитання. Я розповів про свою двокімнатну квартиру, яку отримав в міліції, відпрацювавши 18 років, двох дітей і дружину. Ні яхт, ні дорожезних автівок не маю.

Всі проголосували за мене, я подякував. Повів мене Василь Попович до голови ОДА Андрія Троценка. Той попросив написати резюме, розпитав дещо і привітав. Відправили вони два документи у міністерство. Що було далі – не знаю. Адже раніше я не раз і не два висловлював «товаріщам» з міністерства, що думаю про їх стиль роботи.

– Проти вас виступали міліціонери, тому що ви працювали у внутрішніх справах?

Так, тому що «душив» гадів, «душу» і буду «душити», поки вони не будуть займатися тим, що прописано в законі.

– І що, нема в міліції людей, які б позитивно ставилися до вашого призначення?

Та чому нема. От є Лемчак Володя, зараз заступник керівника Богородчанської РДА. Коли стало питання, Бандура чи Лемчак, то він мене підтримав. Потім хотів він, і я його підтримав. Хоча теж знаю про нього і негативні моменти, і позитивні. Але головне, що в нього український дух.

Проте я так і не зрозумів багатьох із тих, які казали, що хочуть свого керівника МВС. Для чого? І що означає «свого»?

– Напевне, це означало франківського. От є Віктор Шкутов, зараз ніхто ніби й не виступає проти нього.

Шкутов – «ваш»? Тоді я запитаю: за які гроші «ваш» купив собі «Фольксваген Туарег», який коштує 60 тисяч доларів? Ви можете собі дозволити купити таку машину? Не можете. А в нього зарплата 5 чи 5,5 тис. грн., то порахуйте скільки йому треба нічого не їсти, щоб купити цей джип.

– Ви звідки його знаєте?

Я всіх їх знаю, як облуплених!

– А хто мав право взяти на себе роль визначати, хто може очолити УМВС?

Мали право «Самооборона», «Правий сектор», активісти, громадськість. Але якщо хотіли щось брати, то треба було брати негайно, а не розтягувати шмарклі по асфальту три місяці. Київ не затвердив їхні кандидатури – а вони мовчать. Аж через кілька місяців поїхали у міністерство, щоб подивилися в безсоромні очі тих «крокодилів». А ті глянули на них і сказали «до побачення».

Якось ми зайшли в управління внутрішніх справ, а там все заставлено щитами. Невідомо, від кого закривалися. Хоча революція показала, що жодна охорона не зупинить натовп. Вони не в силі цього зробити, тому що животи в них завеликі! А морального духу в них нема, бо він виробляється в тих, хто на сході, на фронті. Всі інші – диванні лежаки.

– А як треба було робити?

Якби я знав, як треба робити, то б сидів на місці Петра Порошенка або Арсенія Яценюка.

– Скільки років ви пропрацювали в МВС? Питаю, бо є думка, що з міліції не виходять чесними. Готові це спростувати?

31 рік я віддав системі внутрішніх справ. Працював там з 18 років: спершу два роки в армії (внутрішні війська), потім чотири роки навчався у Вищій слідчій школі МВС СРСР. А далі працював в міліції – УМВС-УБОЗ (слідство) та інших підрозділах. Загалом, в УВС працював 17 років, на різних посадах.

– Вийшли ви звідти таким самим «чистим», як і прийшли?

Ні, але на мені немає невинних смертей, катувань, знущань над гідністю і честю людей. Я цим пишаюся. Адже за 30 років спокуса була, важливо – у собі її перебороти. На кожному етапі є якась спокуса: або брати гроші, або знущатися над людьми, або одне й інше. Я такого не робив.

– А є таке за що вам соромно?

Багато чого соромлюся. Насамперед, тупості працівників міліції, зокрема окремих служб: наприклад, тупості працівників ДАІ, яку фактично зараз викоренити неможливо. Бо має бути державна програма з викорінення тупості та хамства з працівників ДАІ та з дільничних інспекторів. Це дві категорії посадових осіб в міліції, які найближче працюють з населенням. За їхніми діями, вчинками і словами населення собі створює картинку про всю міліцію. Хоча, повірте, в міліції працює надзвичайно багато порядних, чесних, справедливих людей.

– Їх система не ламає?

Мене ж не зламала. Все залежить від внутрішнього стержня людини, як її виховали батьки і школа.

– Наскільки це правильно, що ви, адвокат, полюбляєте жорстко критикувати людей у Фейсбуці?

Адвокати – це люди, які люблять тишу, вміють заробляти гроші і нічого не розголошують. Але я вважаю, що, крім того, що людина є адвокатом, вона ще є і громадянином, тому має мати громадянську позицію і свої погляди на окремі речі. Мої погляди – от такі! Люблять мене за це чи ні – як критикував, так і критикуватиму. Якщо мене є за що критикувати – критикуйте! Наприклад, критикую останнім часом пропащого Руслана Коцабу. Хоча він до мене приходить і ми спілкуємося. Але він робить по-своєму. Тому що кожна людина має право на власну позицію…

 

Розмовляла Тетяна СОБОЛИК