ТОРЕНТ: «Особливо небезпечні»

  • Режисер: Олівер Стоун

     

    Ставлення Олівера Стоуна до марихуани відоме. Режисер вважає її подарунком Бога, і навіть якщо він не пише свої сценарії «під травичкою», там завжди можна знайти кілька очевидних провалів, наприклад, якусь сюжетну лінію розпочато, але так і не доведено до рівня більш-менш виразного конфлікту. Когось це бісить, комусь подобається, але завдяки цьому Олівер завжди тримав баланс дикого і прекрасного. На жаль, зараз не 90-ті. Після того, як Стоун зняв «Буша» і другий «Уолл-Стріт», було помітно, що Олівер накопичив немалий запас кінетичної енергії. І рано чи пізно автор «Взводу» і «Природжених вбивць» повинен був розтиснути свій кулак. Сталося це в «Особливо небезпечних» – фільмі, своєчасному і навіть гіпервітальному для чоловіка його віку. Коли шок від потоку дурниць на екрані трохи минає, починаєш аналізувати режисерську форму і робиш досить втішні для себе висновки. Незважаючи на обставини (в основі стрічки лежить культовий американський молодіжний роман, підступати до якого було дозволено небагатьом), ризиковий ветеран Олівер несподівано продемонстрував і почуття гумору, і новий приплив пристрасті до зображення людських мук, і, на жаль, знання кон’юнктури. Останнє його і згубило. Природно, ми не зможемо проникнути в голову Олівера, щоб до кінця розгадати таємницю «Особливо небезпечних», та й не потрібно цього робити. З точки зору споживача, для відновлення колишньої сили дикого месії Стоун використав досить дивну платформу: він вирішив зобразити криваву бійню в експозиції денного американського телешоу. Фактично всі персонажі на екрані аморальні, вигляд у них глянцевий, лиходії походжають у чорних дурнуватих перуках, а з огляду на сучасну політкоректність, режисер робить акцент не на жіночій фігурі, а на спортивному чоловічому заді. Таким чином, і всі представники сексменшин можуть зробити Стоуну реверанс. Блондинка О. (скорочено від Офелія, її грає Лайвлі з серіалу «Пліткарка») – мажорка, при цьому романтична й наївна дурепа і травокурка. В Офелії є два коханих: екс-спецназівець Чон (Кітч), татуйований секс-терорист, і хлопчик-«кульбаба» Бен (кучерявий ельф Джонсон). Двоє коханців О. – власники бізнесу з постачання елітної марихуани; насіння свого часу було привезене з Афганістану. Агентом для прикриття у них виступає усміхнений ФБРівець з клоунською посмішкою (прикраса фільму Траволта), у якого десь за кадром помирає дружина, а він підкурює її марихуаною з лікувальною метою. Противники у трійці інфантилів з Каліфорнії теж хоч куди: це треш-шапіто під керівництвом фурії Олени Санчес (Хайек, яка нагадує відразу всіх героїнь російського прайм-тайму) і її права рука – вусатий психопат Ладо (Дель Торо), батько трьох дітей, садист і збоченець. І все б нічого, якби не дві речі: більше двох годин вишуканих тортур і принагідних діалогів поєднуються з трьома головними героями, які виразні не більше, ніж афішна тумба. Особливо це стосується Лайвлі, яка намагається грати за рахунок однієї і тієї ж кривої посмішки, як Еллен Баркін, але не залучаючи при цьому тіло. Ось у цьому, напевно, і полягає головний прорахунок Стоуна, який в гонитві за автентичністю молодіжного формату набрав херувимів і почав будити в них внутрішнього звіра. Ще більш недолуго в такому контексті виглядає типова стоунівська гра з шаманською символікою. Добре, що хоч хмари в прискореному режимі нікуди не летять, інакше «Особливо небезпечні» взагалі перетворилися б на відверту пародію. Залишається тільки посумувати за тими часами, коли світ Стоуна приводили до ладу геніальні партнери, як-от оператор Роберт Річардсон, здатні відвернути увагу від дурниць, що відбуваються в кадрі. Тут від них не відволікає навіть музика, так що старече блазнювання Стоуна постає з усією своєю природною жалюгідністю. Це так, ніби дідусь з лавки простягає льодяник школярці – може, і без злого наміру, але збоку виглядає трохи тривожно.

     

  • ФЕЛІНСЬКИЙ

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!