Юристів виконавчого комітету Івано-Франківської міськради часто звинувачують у неефективній роботі. Громада позбулася не одного приміщення, втратила немало грошей і земельних ділянок через те, що правники чи то забули, чи то не встигли оскаржити програні справи в апеляційних інстанціях. А може, праві ті, хто натякає, що така забудькуватість має свій прайс?

Відповідь не по суті

Питання майнової шкоди, завданої громаді обласного центру, першим взявся досліджувати депутат міськради Володимир Чорноус. Він звернувся із запитом до мера Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса щодо діяльності юридичного відділу міськвиконкому з 2006 до 2010 рр. у сфері судового захисту майнових прав громади міста. Зокрема, Чорноус попросив вказати загальну кількість майнових спорів, кількість програних справ у судах всіх інстанцій, програшні справи, які не оскаржувалися у вищих інстанціях, суми виплат з міського бюджету тощо.

Втім, чіткої відповіді депутат не діждався. Через місяць отримав типову відписку. А через три – добився до неї уточнення. Лист-відповідь за підписом міського голови помістився на трьох сторінках. Замість того, щоб чітко відповісти на запитання, більшу частину листа присвячено чотирьом справам, програним мерією саме до 2006 року. Правда, заборгованість по них виплачувалася вже за каденції Віктора Анушкевичуса у 2007 році.

Наприкінці листа таки йдеться про програні справи за головування нинішнього міського голови. Якщо вірити написаному, за чотири роки виконком програв тільки шість судів. “Приємно” вражають і програні суми, наприклад: “Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2006 року стягнуто на користь ТзОВ “Гостинець” судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп”. Або: “Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2007 р. з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ВАТ “Будівельні матеріали” стягнуто 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Виходить, найбільше, що програв міськвиконком за ці роки, – це біля 4 тисяч на користь одного з підприємців та понад 6 млн. грн. на користь ВАТ “Прикарпаттяобленерго”. Однак, як зазначено у відповіді на депутатський запит, з 2008 до 2010 років з міського бюджету виплат на виконання судових рішень не проводилось.

І знову відписки

“Галицький кореспондент” вирішив уточнити оптимістичну калькуляцію судових звитяг виконкому. Газета надіслала інформаційний запит з детальнішими питаннями до мерії.

Відразу зазначимо, що міська влада інформацію щодо судових справ, програних протягом 2006-2008 років, газеті так і не надала, посилаючись на наказ Головного архівного управління при Кабміні, згідно з яким копії рішень, окремих ухвал, постанов судів зберігаються лише протягом 3 років.

А от з 2009 до середини 2011 року певна інформація збереглася. Так, за цей час працівники юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради взяли участь у 6566 судових засіданнях. Отже, у середньому розглядалося біля 220 справ на місяць. У відповіді зазначено, що орієнтована кількість апеляційних та касаційних справ становить 35% від усієї кількості судових справ. При цьому загальну кількість програних справ у різних інстанціях у відповіді чомусь не вказали. Також повідомили, що в період з 2010 до середини 2011 працівниками юрвідділу подано “понад 44 заяви” (це скільки?!) щодо стягнення коштів за оренду комунального майна. Крім того, з 2009 року подано “понад 45” заяв майнового характеру щодо стягнення коштів по сплаті до фонду соціально-економічного розвитку міста. 18 з них задоволено на користь виконкому. Решта перебуває в провадженні судів різних інстанцій.

Отож, конкретної відповіді щодо програних справ мерія, яка чомусь хронічно програє, все ж уникла. Натомість нам порадили ознайомитись з судовими рішеннями в єдиному державному реєстрі судових рішень. Що ж, гаразд. Усі 6,5 тисяч справ ми аналізувати не будемо, але розглянемо спори за один місяць.

Як прихилити Феміду?

У Єдиному державному реєстрі судових рішень за ключовим словом у пошуку “Івано-Франківська міська рада” обираємо Господарський суд Івано-Франківської області та умовно довільний проміжок часу (з 15 липня до 15 серпня цього року), протягом якого суд приймав якісь рішення. Отже, за заданим пошуком доступні 17 судових рішень. Більшість із них стосуються позовів міськради до підприємств та підприємців щодо недоотримання міським бюджетом орендної плати. Судячи з рішень, які видав реєстр, виконком виграв тільки одну справу і відсудив 8 тис. 223 тис. грн. Однак сума, яку не вдалося відсудити в суді першої інстанції протягом цього часу, сягнула більше 2 млн. грн. Страшно припустити, скільки такими методами втрачає міська казна за рік… Крім того, варто врахувати, що подеколи суд зобов’язує міськраду сплачувати державне мито у межах 200-350 грн. та відшкодувати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (по 236 грн.) Виправдати юристів виконкому може хіба що апеляційне оскарження. Та наразі невідомо, скільки з цих справ вони оскаржили.

Цікаво, що недоплатили до міської казни, а потім виграли суд і деякі “захисники” громади. Нагадаємо, раніше “ГК” писав (“Солов’ю згадали борги” №13 від 31 березня 2011 року), що родичі депутата міської ради Юрія Солов’я заборгували 277,5 тис. грн. за оренду ділянки розміром 0,3874 га по вулиці Мазепи, 146. Як пояснили земельники виконкому, заборгованість виникла через те, що у договорі оренди від 2004 року закладена нормативно-грошова оцінка, прийнята 1999 року, і оплата проводилась за старою нормативно-грошовою оцінкою. Однак цей договір укладений на три роки, тому в 2008 році підприємець Ярослава Соловей (матір депутата Юрія Солов’я) зобов’язана була переукласти договір оренди. Сам депутат Соловей спершу відговорювався, нібито до моменту укладення нового договору діє стара редакція договору. Але врешті публічно, на засіданні виконкому, він борг визнав і пообіцяв його сплатити. Та обіцянки йому чомусь дотримати не вдалося. Адже Феміда стала на його бік.

При цьому суд пояснив, що не прийняв до уваги акт визначення розміру збитків, оскільки підприємця, який орендує ділянку, не включили у комісію, яка визначала розмір збитків. Після численних цитат із законів та хитромудрих пояснень у рішенні йдеться: “Суду не надано доказів, які б підтвердили вживання позивачем заходів для одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема, чи звертався позивач з пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього – з позовом про спонукання до укладення договору оренди”. Зазвичай схожі пояснення суд надає і в інших подібних судових справах, які програє міська рада. Та, вочевидь, ці аргументи суду юристи не враховують і потім не оспорюють. Можливо, їм подобається програвати? У психоаналізі таку схильність пояснюють дитячими травмами психіки. Але віриться в таку версію слабо. Як же пояснити поведінку дорослих людей, нібито фахівців, які спокійно програють справу за справою, не переймаючись ані професійною честю, ні інтересами громади? Невже професійна репутація для них нічого не коштує? Дозволимо собі засумніватися.

Попри всі програні справи, нас запевнили, що працівники юрвідділу на належному рівні ведуть роботу щодо захисту майнових прав та інтересів органів місцевого самоврядування в усіх судових інстанціях України. І наголосили, що працівників юридичного відділу до дисциплінарної відповідальності від 2009 року не притягували.

Марія ГАВРИЛЮК