Літопис Галицький

«…Головний укропівець міської ради Володимир Олійник наголосив на важливому для нього питанні. Він зізнався, що на його окрузі його хвилюють “нічні” метелики, котрі працюють в районі вулиць Надрічної, Церковної і Макогона…

“Так, вони мене хвилюють, бо я не можу спокійно їздити, якась робота з ними ведеться?” – запитав керівника патрульних Володимир Олійник».

(www.galka.if.ua, 27 жовтня 2017 року)

«…Міський голова спонтанно оголосив голосування, і депутати 20 голосами проголосували “за” пропозицію голови фракції УКРОПу Володимира Олійника. До розпуску міської ради не вистачило всього двох голосів.

На таке зухвальство міський голова відреагував з образою: покинув сесійну залу».

(kurs.if.ua, 27 жовтня 2017 року)

У рік 7 525 [2017]. Їздив собі [спокійно] того року улицями окольними в городі галицькому воєвода головний [укроплений] Вольдемарко, хрести тверезості вправно обминаючи, аки поліцейських [лежачих], зиґзаґами та віражами, аки на слаломі буковельському, та світа білого за трудами депутатськими [по п’яній] не бачив. Тоді ж ні метелики нічні, ні білочки гарячі, ні інші [кицьки] дикі та пухнасті не хвилювали і не зворушували його та не відволікали увагу недремну від керма маздового, баби зеленої та гідри [свободної] та корупційної, що крізь плитку тротуарну мацаки свої [до нього] простягала.

Та зустрілися йому на шляхах його праведних знамениті пальцеломи [поліцейські], що безсовісно права йому ледь не відібрали і [по судах] волочили, аки ідола нечестивого чи бур’ян якийсь огородній, і відтоді втратив він [спокій] свій і роззиратися став довкола та уздрів при цьому дівок дорожніх та [плечових], що стояли смутні, аки баби половецькі, попри шляхи биті, незайняті ніким та [поки що] недоторкані, аки депутати верховні. І зворохобилося щось у серці його та інших нутрощах, піднялося в душі, ніби [кріп] буйний, і остовпів Вольдемарко, аки стояк завоздушений у будинках [стеківських], та виграти раптом захотів, аки Ляшко [в лотерею], і в бентезі такій непробудній перебував многії дні.

Коли ж прийшов воєвода Вольдемарко у неспокої великому та з помислами [розпусними] в хороми білі до ради міської, то по-новому глянув на бояр [тутешніх] та луччих людей города галицького, та не мав уже втіхи ніякої від видовища сього, бо хоч і [продажні] були вони та грошолюбні вельми та все таки недостатньо розпущені для [обрізаного] дерибану бюждетного і форми були у них незручні. І став він тоді [до розпусти] великої закликати, на мигах промовисто [на лижах] кататися навчав та всілякі інші перверзії та тренінги бордельні показував, аж попіднімалися всі [кінцівки] депутатські і тільки двоє стрималися, один на одного ласо зиркаючи.

Не витерпів же такої наруги содомсько-укропської лицар [свободний] Руслан-Марципан, нашвидкуруч перехрестився, кропило в кулаку затиснув, [три пальці] у дулю скрутивши, встав та пішов по своїй богом даній землі геть із хоромів білих [на клумбу] привокзальну паровозиками синьо-жовтими бавитися.

НОРВАКС