Норвакс

Літопис Галицький

«На засіданні секретаріату Івано-Франківської обласної спілки журналістів народному депутату України Олександру Шевченку присвоїли звання почесного члена обласної спілки журналістів. Рішення ухвалили одностайно…

«Олександр Шевченко завжди прихильний до журналістів і до діяльності обласної професійної спілки. З яким проханням ми б до нього не звернулися, він допомагає. Він вартий того, щоб бути почесним членом нашої обласної спілки журналістів», – прокоментувала голосування Відповідальний секретар Івано-Франківської ОСЖ Вікторія Плахта.

До того ж, Олександру Шевченку присвоїли ще одну нагороду – Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання».

(http://www.galka.if.ua, 23 квітня 2018 року)

 

 

У рік 7 526 [2018]. Бідували того року без виборів дочасних та [дотацій] державних писарі, малярі, блогери, глашатаї та інші скоморохи [медійні] у городі галицькому, бо ні оди піарні ніхто їх не просив складати, ні гімна величального ніхто [собі] давно не заказував, тож сиділи вони без діла прибуткового і печалилися вельми у [секретаріаті] своєму спілчанському. І був же там і плач, і скрегіт зубовний, і кишки марша грали.

Зглянувся тоді на сльози гіркі та ремствування безконечні писарів отих немічних, які ледве [економічно] виживали, воєвода коломойсько-буковельський Александер Яш Великий Будун Доріг, бо був же він благий і чоловіколюбець [в доброму значенні] сего слова, особливо в міжсезоння курортне. Зібрав же він увесь народ пишучий та голодний за конкурсами, грантами та іншими [подачками] спонсорськими і оголосив гучно: «Хто похвалить мене та [фонд] мій благодійний краще за інших, того заберу я із собою в гори буковельські та все, що там є, подарую [на цілий день], щоб ні в чому собі не відказував».

І посадив він усіх за столи, аки [в секретаріаті], наїдків та напоїв перед кожним поставив багато та говорити звелів, а сам слухав [прихильно] похвалу милозвучну, аки пахлаву медову, коли ж недочував якогось слова промовленого, то простою [мовою єднання] пояснював, що треба голосніше говорити, поки є чим між зубами невибитими рухати, і витягти [з рота] те, що заважає.

Коли ж вислухав усіх, то засмутився вельми Александер Яш Великий [Будун Доріг], бо ніхто не зумів похвалити його так, щоб аж [піар] пішов понад горами буковельськими. Став він тоді сам посеред зібрання пируючого і розпіарив себе так, що аж гай зашумів на недорубаних [під траси гірськолижні] схилах буковельських.

І оніміли враз всі присутні, аки вареником [в козачку] подавилися, бо заткнув їх усіх за пояс, аки за [плахту], воєвода буковельський Александр Яш на прозвисько Великий Похвалун, і Почесним Писарем величати його відтоді почали. На радостях великих заспівав же він [під караоке] пісню тріумфальну та так всолодив слух, що одразу нарекли його ще й Почесним Артистом, а коли [розгулявся] воєвода Александер, силу богатирську в руках своїх чуючи і Ляшка [в кулуарах] пригадавши, ще й на звання Почесного Боксера замахнувся, але сказав ще кілька слів на [мові єднання] і заспокоївся…

НОРВАКС

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!